ПОЛІНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
полі́но «дровина»
псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палі́нча
«тс.»
полі́н
«поліно»
полі́нча
«полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пале́но «тс.» | білоруська |
поле́но «поліно» | болгарська |
роlěń «балка під стелею» | верхньолужицька |
полѣно «короткий оцупок дерева» | давньоруська |
полѣна «дрова» | давньоруська |
полено | македонська |
роlena «дверна балка, брус» | нижньолужицька |
роlano «поліно» | польська |
роlěno «поліно, колода; дровина» | праслов’янська |
роlěti «палати, горіти» | праслов’янська |
раliti «палити» | праслов’янська |
роlъ «половина» | праслов’янська |
пол «підлога; дощане покриття; долівка» | російська |
пол «половина» | російська |
полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» | російська |
по́лка «полиця» | російська |
поле́но «поліно» | російська |
по̀лено | сербохорватська |
по̀љено | сербохорватська |
роleno «тс.» | словацька |
роléno | словенська |
полѣно «тс.» | старослов’янська |
роleno «тс.» | чеська |
оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
псл. oplenъ;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опле́н
«частина саней»
о́плен
«дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на
«подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні
«дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь
«частина воза; частина саней»
оплончаки́
«полозки саней з перекладками»
опля́ни
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
апле́нь «частина воза» | білоруська |
опле́н «частина воза» | болгарська |
πλήμνη «частина воза» | грецька |
*(s)p(h)el- | індоєвропейська |
*opelnъ | праслов’янська |
oplenъ | праслов’янська |
опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» | російська |
opleán | румунська |
о̀плен | сербохорватська |
oplen «частина воза (і вагона)» | словацька |
oplèn «тс.» | словенська |
eplény | угорська |
полі́но | українська |
опленка | українська |
оплін | українська |
плень | українська |
воплень | українська |
о̀пљен | українська |
oplín «тс.» | чеська |
поли́ця | ? |
па́лиця | ? |
половіти «зігрівати, нагрівати»
неясне, можливо, віддалено пов’язане з полі́но, пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
polěti | праслов’янська |
полі́но | українська |
пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»). | українська |
по́піл
псл. popelъ, ререlъ, редуплікована іменна форма, пов’язана з polěti, стсл. полѣти «горіти», а також polěno, укр. поліно, paliti, укр. палити, *polmę, укр. полум’я, що належать до того самого кореня з іншими ступенями вокалізму;
споріднене з прус. pelanne «попіл», лит. pelenaĩ (мн.), лтс. pеlni «тс.», можливо, також лат. pollen, pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу», pulvis «пил, порох», гр. πάλη «пил; борошно», παι-πάλη «борошно»;
р. пе́пел, [по́пел], бр. по́пел, др. попелъ, пепелъ, п. popiół, ч. popel, слц. popol, вл. нл. popjeł, полаб. püpel (‹ *popelъ), болг. м. пе́пел, схв. пе̏пео, слн. pepél, стсл. пепелъ, попелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пепели́ще
«тс.»
попел
«попіл»
попела́стий
попели́стий
попели́ти
попели́тися
«перетворюватися на попіл, згоряти; [порпатися в землі, смітті (про курку)]»
попели́ця
«попіл; ґрунт, подібний до попелу»
попели́ще
«місце, куди висипають попіл; згарище»
попелі́ти
попельна́стий
попельни́к
«випалювач попелу; той, що торгує попелом; посудина для попелу»
попе́льня́
«місце, де зсипають попіл»
попеля́стий
попеля́тий
по́пів
попіли́ця
«попіл; земля, подібна до попелу; хутро сірої білки або соні»
по́піль
«тс.»
по́пільний
попільни́к
«місце, де зсипають попіл»
попільни́ця
«посудина на попіл від цигарок»
попільни́чка
«тс.»
по́пільність
«зольність»
попільну́ха
«гашене вапно»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
по́пел | білоруська |
пе́пел | болгарська |
popjeł | верхньолужицька |
πάλη «пил; борошно» | грецька |
παι-πάλη «борошно» | грецька |
попелъ | давньоруська |
пепелъ | давньоруська |
pollen | латинська |
pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу» | латинська |
pulvis «пил, порох» | латинська |
pеlni «тс.» | латиська |
pelenaĩ (мн.) | литовська |
пе́пел | македонська |
popjeł | нижньолужицька |
püpel (‹ *popelъ) | полабська |
popiół | польська |
popelъ | праслов’янська |
paliti | праслов’янська |
*polmę | праслов’янська |
polěno | праслов’янська |
ререlъ | праслов’янська |
polěti | праслов’янська |
polěno | праслов’янська |
ререlъ | праслов’янська |
polěti | праслов’янська |
pelanne «попіл» | прусська |
пе́пел | російська |
по́пел | російська |
пе̏пео | сербохорватська |
popol | словацька |
pepél | словенська |
полѣти «горіти» | старослов’янська |
пепелъ | старослов’янська |
попелъ | старослов’янська |
поліно | українська |
палити | українська |
полум'я | українська |
popel | чеська |
Полі́на (жіноче ім’я)
р. Поли́на має двояке походження: від фр. Раuline, пов’язаного з Раul «Павло», і від р. Аполлина́рия (як результат його скорочення), пов’язаного з чоловічою формою Аполлина́рий (від лат. Ароllinarius, похідного від Ароllōn «Аполлон»);
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. Палі́на, ч. Роlina, болг. Поли́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Поли́на
«Павлина»
Полина́шка
«Аполлінарія»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Палі́на | білоруська |
Поли́на | болгарська |
Ароllinarius | латинська |
Ароllōn | латинська |
Поли́на | російська |
Аполлина́рия (як результат його скорочення) | російська |
Аполлина́рий (від лат. Ароllinarius, похідного від Ароllōn «Аполлон») | російська |
Раuline | французька |
Раul «Павло» | французька |
Роlina | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України