ПОЛІНО — ЕТИМОЛОГІЯ

полі́но «дровина»

псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

палі́нча «тс.»
полі́н «поліно»
полі́нча «полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пале́но «тс.» білоруська
поле́но «поліно» болгарська
роlěń «балка під стелею» верхньолужицька
полѣно «короткий оцупок дерева» давньоруська
полѣна «дрова» давньоруська
полено македонська
роlena «дверна балка, брус» нижньолужицька
роlano «поліно» польська
роlěno «поліно, колода; дровина» праслов’янська
роlěti «палати, горіти» праслов’янська
раliti «палити» праслов’янська
роlъ «половина» праслов’янська
пол «підлога; дощане покриття; долівка» російська
пол «половина» російська
полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» російська
по́лка «полиця» російська
поле́но «поліно» російська
по̀лено сербохорватська
по̀љено сербохорватська
роleno «тс.» словацька
роléno словенська
полѣно «тс.» старослов’янська
роleno «тс.» чеська

оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»

запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
псл. oplenъ;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опле́н «частина саней»
о́плен «дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на «подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні «дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь «частина воза; частина саней»
оплончаки́ «полозки саней з перекладками»
опля́ни «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апле́нь «частина воза» білоруська
опле́н «частина воза» болгарська
πλήμνη «частина воза» грецька
*(s)p(h)el- індоєвропейська
*opelnъ праслов’янська
oplenъ праслов’янська
опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» російська
opleán румунська
о̀плен сербохорватська
oplen «частина воза (і вагона)» словацька
oplèn «тс.» словенська
eplény угорська
полі́но українська
опленка українська
оплін українська
плень українська
воплень українська
о̀пљен українська
oplín «тс.» чеська
поли́ця ?
па́лиця ?

половіти «зігрівати, нагрівати»

неясне, можливо, віддалено пов’язане з полі́но, пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
polěti праслов’янська
полі́но українська
пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»). українська

по́піл

псл. popelъ, ререlъ, редуплікована іменна форма, пов’язана з polěti, стсл. полѣти «горіти», а також polěno, укр. поліно, paliti, укр. палити, *polmę, укр. полум’я, що належать до того самого кореня з іншими ступенями вокалізму;
споріднене з прус. pelanne «попіл», лит. pelenaĩ (мн.), лтс. pеlni «тс.», можливо, також лат. pollen, pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу», pulvis «пил, порох», гр. πάλη «пил; борошно», παι-πάλη «борошно»;
р. пе́пел, [по́пел], бр. по́пел, др. попелъ, пепелъ, п. popiół, ч. popel, слц. popol, вл. нл. popjeł, полаб. püpel (‹ *popelъ), болг. м. пе́пел, схв. пе̏пео, слн. pepél, стсл. пепелъ, попелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пепели́ще «тс.»
попел «попіл»
попела́стий
попели́стий
попели́ти
попели́тися «перетворюватися на попіл, згоряти; [порпатися в землі, смітті (про курку)]»
попели́ця «попіл; ґрунт, подібний до попелу»
попели́ще «місце, куди висипають попіл; згарище»
попелі́ти
попельна́стий
попельни́к «випалювач попелу; той, що торгує попелом; посудина для попелу»
попе́льня́ «місце, де зсипають попіл»
попеля́стий
попеля́тий
по́пів
попіли́ця «попіл; земля, подібна до попелу; хутро сірої білки або соні»
по́піль «тс.»
по́пільний
попільни́к «місце, де зсипають попіл»
попільни́ця «посудина на попіл від цигарок»
попільни́чка «тс.»
по́пільність «зольність»
попільну́ха «гашене вапно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́пел білоруська
пе́пел болгарська
popjeł верхньолужицька
πάλη «пил; борошно» грецька
παι-πάλη «борошно» грецька
попелъ давньоруська
пепелъ давньоруська
pollen латинська
pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу» латинська
pulvis «пил, порох» латинська
pеlni «тс.» латиська
pelenaĩ (мн.) литовська
пе́пел македонська
popjeł нижньолужицька
püpel (‹ *popelъ) полабська
popiół польська
popelъ праслов’янська
paliti праслов’янська
*polmę праслов’янська
polěno праслов’янська
ререlъ праслов’янська
polěti праслов’янська
polěno праслов’янська
ререlъ праслов’янська
polěti праслов’янська
pelanne «попіл» прусська
пе́пел російська
по́пел російська
пе̏пео сербохорватська
popol словацька
pepél словенська
полѣти «горіти» старослов’янська
пепелъ старослов’янська
попелъ старослов’янська
поліно українська
палити українська
полум'я українська
popel чеська

Полі́на (жіноче ім’я)

р. Поли́на має двояке походження: від фр. Раuline, пов’язаного з Раul «Павло», і від р. Аполлина́рия (як результат його скорочення), пов’язаного з чоловічою формою Аполлина́рий (від лат. Ароllinarius, похідного від Ароllōn «Аполлон»);
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. Палі́на, ч. Роlina, болг. Поли́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Поли́на «Павлина»
Полина́шка «Аполлінарія»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Палі́на білоруська
Поли́на болгарська
Ароllinarius латинська
Ароllōn латинська
Поли́на російська
Аполлина́рия (як результат його скорочення) російська
Аполлина́рий (від лат. Ароllinarius, похідного від Ароllōn «Аполлон») російська
Раuline французька
Раul «Павло» французька
Роlina чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.