ПОЛЯЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

поля́ки «народ, що становить основне населення Польщі»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. Polak «поляк» вважається скороченою формою слова псл. poljaninъ первісно «житель полів», давньої великопольської племінної назви, що зводиться до pole «поле, простір», псл. polje «тс.»;
р. болг. поля́к, бр. паля́к, ч. Polák, слц. Poliak, вл. нл. Polak, м. По́лjак, схв. По̀ља̄к, слн. Polják «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не підлеглі
по́лька
по́лька
по́льськість «тс.»
По́льща
польща́к (так на Херсонщині звали селянина з Поділля або Київщини Г; (іст.)
польщи́зна «тс.; польська народність»
польщина́ «усе польське; польська мова»
по́льщити «тс.»
польщі́ти
по́ля́к
поля́чити «полонізувати»
поля́чка
по-по́льськи
по-по́льському
які в
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паля́к білоруська
поля́к болгарська
Polak верхньолужицька
По́лjак македонська
Polak нижньолужицька
Polak «поляк» польська
poljaninъ «житель полів» праслов’янська
pole «поле, простір» праслов’янська
polje «тс.» праслов’янська
поля́к російська
По̀ља̄к сербохорватська
Poliak словацька
Polják «тс.» словенська
Polák чеська


поло́ти

псл. *pelti (‹ *pelvti) «полоти, очищати», пов’язане з *pelva «полова»;
споріднене з лит. spãliai «начоси льону», лтс. spil˜va «лушпиння, лузга», лат. spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич», гр. σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ», дінд. phálati «лопається, лускається; тріскається», spháṭati «зриває, смикає», sphāṭáyati «розколює», двн. spaltan «розколювати»;
іє. *(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати»;
р. поло́ть, бр. пало́ць, п. pleć, ч. plíti, слц. pliet’, вл. plěć, нл. plaś, полаб. plåvĕ «поле», болг. пле́вя́ «полю», м. плеви «поле», схв. пље̏ти, слн. pléti, стсл. плѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́ливо «бур’яни»
полі́льний
полі́льник
полі́нка «поління; знаряддя для прополювання»
полі́тник «полільник»
поліття́ «тс.; поління»
полові́льник
полові́ля «полільниця»
половни́ця
поло́льник
поло́ля
полоті́лниця
поло́тніца «тс.»
полоття́
полотьба́ «полоття; час, коли треба полоти»
полю́х «тс.»
поля́ч «знаряддя для розпушування ґрунту»
пропо́лка
пропо́лювальний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пало́ць білоруська
пле́вя́ «полю» болгарська
plěć верхньолужицька
σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ» грецька
spaltan «розколювати» давньоверхньонімецька
phálati «лопається, лускається; тріскається» давньоіндійська
spháṭati «зриває, смикає» давньоіндійська
sphāṭáyati «розколює» давньоіндійська
*(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати» індоєвропейська
spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич» латинська
spil˜va «лушпиння, лузга» латиська
spãliai «начоси льону» литовська
плеви «поле» македонська
plaś нижньолужицька
plåvĕ «поле» полабська
pleć польська
*pelti «полоти, очищати» (‹ *pelvti) праслов’янська
*pelva «полова» праслов’янська
поло́ть російська
пље̏ти сербохорватська
pliet' словацька
pléti словенська
плѣти старослов’янська
plíti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.