ПОЛЯКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ляк «страх»

іє. *lenk- «гнути»: недостатньо обгрунтована думка (Machek ESJČ 325) про зв’язок з нім. schrecken «лякати», спорідненим із страх;
споріднене з лит. lenkiù, leñkti «гнути; уникати», лтс. lìekt «згинати; опановувати», дісл. lеngіа «ремінь», алб. lëngór «гнучкий»;
пов’язане з р. [ля́ка] «собака з ввігнутим хребтом», [ля́кий] «кривий, горбатий, зігнутий», укр. [ляц] «обвід, основа корзини», лук «зброя, дуга», лу́ка́;
значення «викликати страх» могло виникнути на основі значення «згинати», можливо, спочатку у зворотного дієслова lękati se «згинатися» › «згинатися від страху» (пор. щодо семантики лит. bū́gti «тривожитися, лякатися», що зводиться до іє. *bheug-, *bheugh- «згинати, гнути»);
псл. lękъ «страх», похідне від lękati / lęcati «згинати, кривити; напинати, натягати; ставити пастки (за допомогою напинання)»;
р. [ляк, ляка́ть], бр. [ляк, лека́ць], п. lęk, lękać, ч. lek, lekati, слц. l’ak, l’akať, нл. lěkaś, схв. лéцати «бути хворим, ледве рухатися від виснаження», лȅцати се «тремтіти від страху, болю; уникати, ухилятися», ст. lécatі «боятися, відчувати страх», слн. [lékniti se] «злякатися», [lécati] «вигинати, гнути; ставити пастки; тривожитися», [lę́caţi se] «тремтіти, боятися», стсл. лѧцати «ставити пастки, ловити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́лякати «злякати, вигнати»
ви́лякатися «довго боятися»
вляка́тися
заляка́тися «злякатися»
заля́кувати
зляк «переляк»
зляка́ти
зляка́тися
злякну́ти «злякати»
зля́ку
ля́каний
ляка́ти
ляка́тися
лякли́вий
ляку́чий «лякливий»
лячли́вий «тс.»
лячни́й «страшний; викликаний переляком; [боязливий МСБГ]»
ля́чно «страшно»
ля́шно «тс.»
наля́канець «наляканий»
наля́каний
наляка́ти
наляка́тися
наля́кувати
переля́к
переля́каний
переляка́тися
позалякувати
поля́ка «загальний переляк, паніка»
поляка́ти
поляка́тися «перелякатися» (про багатьох)
поналя́кувати «налякати» (багатьоx)
пополяка́ти «дуже налякати»
уляка́тися
улякну́тися «злякатися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lëngór «гнучкий» албанська
ляк білоруська
лека́ць білоруська
lеngіа «ремінь» давньоісландська
*lenk- «гнути» індоєвропейська
*bheug- індоєвропейська
*bheugh- індоєвропейська
lìekt «згинати; опановувати» латиська
lenkiù литовська
leñkti «гнути; уникати» литовська
bū́gti литовська
lěkaś нижньолужицька
schrecken «лякати» німецька
lęk польська
lękać польська
lękati se «викликати страх» праслов’янська
lękъ «страх» праслов’янська
lęcati «згинати, кривити; напинати, натягати; ставити пастки (за допомогою напинання)» праслов’янська
lękati праслов’янська
ля́ка «собака з ввігнутим хребтом» російська
ля́кий «кривий, горбатий, зігнутий» російська
ляк російська
ляка́ть російська
лéцати cе «бути хворим, ледве рухатися від виснаження» сербохорватська
лȅцати cе «тремтіти від страху, болю; уникати, ухилятися» сербохорватська
lécatі «боятися, відчувати страх» (ст.) сербохорватська
l'ak словацька
l'akať словацька
lékniti se «злякатися» словенська
lécati «вигинати, гнути; ставити пастки; тривожитися» словенська
lę́caţi se «тремтіти, боятися» словенська
лѧцати «ставити пастки, ловити» старослов’янська
страх українська
ляц «обвід, основа корзини» українська
лук «зброя, дуга» українська
лу́ка́ українська
lek чеська
lekati чеська

поля́ки «народ, що становить основне населення Польщі»

п. Polak «поляк» вважається скороченою формою слова псл. poljaninъ первісно «житель полів», давньої великопольської племінної назви, що зводиться до pole «поле, простір», псл. polje «тс.»;
очевидно, запозичення з польської мови;
р. болг. поля́к, бр. паля́к, ч. Polák, слц. Poliak, вл. нл. Polak, м. По́лjак, схв. По̀ља̄к, слн. Polják «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не підлеглі
по-по́льськи
по-по́льському
по́лька
по́лька
по́льськість «тс.»
По́льща
польща́к (так на Херсонщині звали селянина з Поділля або Київщини Г; (іст.)
польщи́зна «тс.; польська народність»
польщина́ «усе польське; польська мова»
по́льщити «тс.»
польщі́ти
по́ля́к
поля́чити «полонізувати»
поля́чка
які в
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паля́к білоруська
поля́к болгарська
Polak верхньолужицька
По́лjак македонська
Polak нижньолужицька
Polak «поляк» польська
poljaninъ «житель полів» праслов’янська
pole «поле, простір» праслов’янська
polje «тс.» праслов’янська
поля́к російська
По̀ља̄к сербохорватська
Poliak словацька
Polják «тс.» словенська
Polák чеська

лях «поляк; [пан Пі; міщанин О]» (іст.)

;
;
;
;
;
;
;
;
;
давнім запозиченням із східнослов’янських мов є лит. lénkas «поляк».– Фасмер II 553;
була також спроба пояснити lech із зменшувальної форми до *Роljaninъ (Holub–Kop. 201);
пор. синонімічний етнонім поля́к, похідний від по́ле;
первісним значенням *lехъ було «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ»;
псл. [*lęхъ ‹ *lędxъ, зменш. форма на -х від lęd-janinъ / lęd-ěninъ, пов’язаного з *lędo «необроблена земля»;
р. бр. болг. заст. лях, др. лях, ляси, зн. в. мн. ля́хы, п. Lach, ч. ст. lech «предок», схв. [lȅh] «поляк», с.-цсл. лехъ, лѣхъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ляхва́ «ляхи» (іст., зб.)
ля́хівка «полька; вид вишитої прошви на сорочках» (іст.)
ляхі́вський
ляхова (зб.)
ляхови́тий
ляхота «лях»
ляхо́тник
ля́хський
ляху́та «тс.»«дитина поляків»
ляше́нько
ля́ший «тс.»
Ляшина́ «Польща»
ляши́ско «поляк»
ля́шити «полонізувати»
ляши́ха «полька»
ля́шка «тс.»
ляшковатий «ополячений»
ляшня́ (зб.)
ляшо́к «поляк; молодий поляк» (іст. знев.)
ляшо́та (зб.)
ляшський «ляський), [ляхува́ти] «жити як поляки»
ля́шу́га «лях»«польський»
недоля́шка «ополячена»
недо́ля́шок «ополячений українець»
переля́шок «полонізований русин»
Підлясся
Підля́хіє «частина Галичини»
Підля́шшя «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лях білоруська
лях (заст.) болгарська
лях давньоруська
ляси давньоруська
ля́хы давньоруська
lénkas «поляк» литовська
Lach польська
lech праслов’янська
*Роljaninъ праслов’янська
*rolech праслов’янська
*lехъ «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ» праслов’янська
*lęхъ «необроблена земля» праслов’янська
*lędxъ праслов’янська
lęd-janinъ праслов’янська
lęd-ěninъ праслов’янська
*lędo праслов’янська
лях російська
лехъ сербо-церковнослов’янська
лѣхъ «тс.» сербо-церковнослов’янська
lȅh «поляк» сербохорватська
поля́к українська
по́ле українська
lech «предок» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України