ПОЛОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

півть «великий шматок сала з цілого боку свині»

очевидно, псл. *polъtь, утворене від polъ «бік, сторона» (як nogъtь, lapъtь);
р. полото́к «половина копченої або солоної птиці, риби», по́лоть (заст.) «половина м’ясної туші, розрубана вздовж; великий шматок м’яса», полть «тс.», бр. [полць] «половина гуски або качки; вирізаний уподовж шматок сала», [апо́лац] «шматок сала», др. полоть «шматок, пласт, туша», полъть «тс.», п. połeć «шмат (сала, м’яса); бік тварини», ч. [polt] «довгий шмат сала свинини», слц. pôlt «(копчений) бочок, довгий шматок сала для копчення», вл. połć «боковина сала», нл. połś «тс.», полаб. pölåt «тс.», слн. plát (чол. і жін. р.) «сторона, бік; розрубані половини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опо́леток «тс.»
пі́втик «кусок (сала)»
пілти́на «половина стовбура ялини, розколеного вздовж»
пілть «тс.»
пі́лтя «тс.»
пі́лтя «тс.»
повть «тс.»
по́лець «солонина»
поло́тки «закопчена грудинка гуски»
полото́к «розрізана вздовж надвоє грудинка гуски або просолена й прокопчена гуска»
по́лоть
полть «половина; продовгуватий шматок яловичини, солонини, окіст»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
полць «половина гуски або качки; вирізаний уподовж шматок сала» білоруська
апо́лац «шматок сала» білоруська
połć «боковина сала» верхньолужицька
полоть «шматок, пласт, туша» давньоруська
полъть «тс.» давньоруська
połś «тс.» нижньолужицька
pölåt «тс.» полабська
połeć «шмат (сала, м’яса); бік тварини» польська
*polъtь праслов’янська
polъ «бік, сторона» (як nogъtь, lapъtь) праслов’янська
полото́к «половина копченої або солоної птиці, риби» російська
по́лоть «половина м’ясної туші, розрубана вздовж; великий шматок м’яса» (заст.) російська
полть «тс.» російська
pôlt «(копчений) бочок, довгий шматок сала для копчення» словацька
plát «сторона, бік; розрубані половини» (чол. і жін. р.) словенська
polt «довгий шмат сала свинини» чеська

плоть «тіло»

дальші генетичні зв’язки не зовсім ясні;
зближення (Matzenauer LF 13, 168) з р. по́лоть «половина свинячої, баранячої туші», укр. [по́лоть] «груди гуски чи гуска, розрізана навпіл» або дінд. plutáḥ «той, що пливе» сумнівне;
споріднене з лит. plutà «кірка, кора», лтс. pluta «тіло, плоть, шкіра», plutas (мн.) «гола (ніжна) шкіра, шкіра з голови»;
псл. plъtь «тіло, шкіра»;
р. плоть, бр. плоць, др. плъть (плоть) «тіло; поверхня тіла, шкіра, колір шкіри; істота; кровна спорідненість», п. płeć «стать, колір обличчя», ч. слц. plet’ «шкіра (людини)», нл. pleś «колір обличчя, колір; пристрасне, палке бажання», болг. плът «м’ясна частина тіла, тіло», м. плот «плоть», схв. пу̏т «тс., тіло; шкіра (людини)», слн. pólt «колір шкіри, обличчя; плоть», стсл. плъть «м’ясо, плоть; тіло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безпло́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плоць білоруська
плът «м’ясна частина тіла, тіло» болгарська
plutáḥ «той, що пливе» давньоіндійська
плъть «тіло; поверхня тіла, шкіра, колір шкіри; істота; кровна спорідненість» (плоть) давньоруська
pluta «тіло, плоть, шкіра» латиська
plutà «кірка, кора» литовська
плот «плоть» македонська
pleś «колір обличчя, колір; пристрасне, палке бажання» нижньолужицька
płeć «стать, колір обличчя» польська
plъtь «тіло, шкіра» праслов’янська
по́лоть «половина свинячої, баранячої туші» російська
плоть російська
пу̏т «тс., тіло; шкіра (людини)» сербохорватська
plet' «шкіра (людини)» словацька
pólt «колір шкіри, обличчя; плоть» словенська
плъть «м’ясо, плоть; тіло» старослов’янська
по́лоть «груди гуски чи гуска, розрізана навпіл» українська
plet' «шкіра (людини)» чеська

поло́ти

псл. *pelti (‹ *pelvti) «полоти, очищати», пов’язане з *pelva «полова»;
споріднене з лит. spãliai «начоси льону», лтс. spil˜va «лушпиння, лузга», лат. spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич», гр. σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ», дінд. phálati «лопається, лускається; тріскається», spháṭati «зриває, смикає», sphāṭáyati «розколює», двн. spaltan «розколювати»;
іє. *(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати»;
р. поло́ть, бр. пало́ць, п. pleć, ч. plíti, слц. pliet’, вл. plěć, нл. plaś, полаб. plåvĕ «поле», болг. пле́вя́ «полю», м. плеви «поле», схв. пље̏ти, слн. pléti, стсл. плѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́ливо «бур’яни»
полі́льний
полі́льник
полі́нка «поління; знаряддя для прополювання»
полі́тник «полільник»
поліття́ «тс.; поління»
полові́льник
полові́ля «полільниця»
половни́ця
поло́льник
поло́ля
полоті́лниця
поло́тніца «тс.»
полоття́
полотьба́ «полоття; час, коли треба полоти»
полю́х «тс.»
поля́ч «знаряддя для розпушування ґрунту»
пропо́лка
пропо́лювальний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пало́ць білоруська
пле́вя́ «полю» болгарська
plěć верхньолужицька
σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ» грецька
spaltan «розколювати» давньоверхньонімецька
phálati «лопається, лускається; тріскається» давньоіндійська
spháṭati «зриває, смикає» давньоіндійська
sphāṭáyati «розколює» давньоіндійська
*(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати» індоєвропейська
spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич» латинська
spil˜va «лушпиння, лузга» латиська
spãliai «начоси льону» литовська
плеви «поле» македонська
plaś нижньолужицька
plåvĕ «поле» полабська
pleć польська
*pelti «полоти, очищати» (‹ *pelvti) праслов’янська
*pelva «полова» праслов’янська
поло́ть російська
пље̏ти сербохорватська
pliet' словацька
pléti словенська
плѣти старослов’янська
plíti чеська

полотю́х «перепел, Coturnix coturnix L.» (орн.)

похідне утворення від [поло́ть] ВеНЗн, що передає крик перепела;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
поло́ть українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.