ПОЛОВИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. polъ;

споріднене з дінд. phálakam «дошка, планка», дісл. fjǫl «дошка», дат. fjæl, шв. fjöl «тс.», норв. fjel «коротка дошка», а також з гр. σφέλας «лавочка, табуреточка», σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник», лат. spolium «знята шкура; руно», дісл. spjald, speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання», дат. spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці», шв. spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. speld «тс.», англ. spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати», гот. spilda «дошка; таблиця; стіл», двн. spaltan «розколювати», свн. нвн. spalten, снн. spalden, spolden «тс.», прус. spelanxtis «скалка, тріска»;

іє. *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати»;

неприйнятне припущення (Jóhannesson KZ 36, 370–371) про запозичення *polъ з давньоісландської мови (дісл. pallr «сходина»);

р. пол «підлога; піл», бр. пол «поміст, піл, нари», др. полъ «низ, основа, підлога», болг. пол «підлога» (з рос.);

псл. *pelva «полова, солома», пов’язане з *pelvelъ «бур’ян», *pelti «полоти»;

споріднене з прус. pelwo «полова», лит. ст. pẽlūs, лтс. pęlus, pęlаvas, лат. palea, дінд. pаlā́vāḥ (мн.) «тс.»;

р. [поло́ва́] «полова», бр. пало́ва «тс.», др. полова «солома», п. plewa «полова», [plowa], ч. слц. pleva, plevy (мн.), вл. pluwa, pluwy (мн.), нл. plowa, plowy (мн.), полаб. plåvoi (мн.) «тс.», болг. пля́ва «солома», м. плева «полова», схв. пле̏ва, слн. pléva, стсл. плѣва «тс.»;

псл. polovina, polovica, похідні утворення від polъ «половина»;

р. болг. полови́на, бр. палаві́на, др. половина, п. połowa, ч. polovice, polovina, слц. polovica, polovina, вл. нл. połojca, м. половина, схв. поло̀вина, слн. polovíca, заст. polovína;