ПОЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

пола́ «край половини одягу; повішене полотнище»

пізнє псл. роla «половина; пола», утворене від роlъ «половина, бік»;
р. пола́ «пола», бр. по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]», др. пола «шматок тканини, завіса», п. роłа «пола (одягу)», ч. слц. [роla] «тс.», болг. пола́ «спідниця, пола», поли́ (мн.) «поділ», м. пола «поділ, пола (одягу); спідниця», поли (мн.) «поли одягу; стулки дверей», схв. пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)», слн. рôla «пілка; поділ», стсл. пола «край одягу, одяг; половина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запі́л «пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати; [рибальська сітка Ж]»
запі́лє «бокове приміщення у коморі, клуні для зберігання зерна; засіка (у клуні) для снопів»
за́пі́лка «фартух»
запі́лля «підпілля»
запі́лля «поли»
запі́лок «відгороджене місце в сараї або в хаті, де стоїть засік» (1927)
за́пільчи́на «тс.»
запо́ла «поділ жіночої сорочки, пола»
запо́ле
за́полє «тс.»
заполи́ти «загорнути, закутати»
за́полок «шкіра живота»
заполя́ти «тс.»
пи́лка «пелюшка»
пі́вка «запаска; ширина полотна; кусок полотна»
пі́лка «шматок тканини; підстилка; [ряднина, доріжка Ме; вид полотняної шалі; вид бредня]»
припі́л «[тс. Нед]; пола; край неба, лісу, поля»
при́пола «пола»
припо́лє «пола жіночого одягу, поділ»
при́поли «краї піл одягу»
пу́лка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]» білоруська
пола́ «спідниця, пола» болгарська
пола «шматок тканини, завіса» давньоруська
пола «поділ, пола (одягу); спідниця» македонська
роłа «пола (одягу)» польська
роla «половина; пола» праслов’янська
роlъ «половина, бік» праслов’янська
пола́ «пола» російська
пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)» сербохорватська
роla «тс.» словацька
рôla «пілка; поділ» словенська
пола «край одягу, одяг; половина» старослов’янська
роla «тс.» чеська

пола́ «велика суцільна скеля Нед; кам’яна плита ВеЗн, О»

не зовсім ясне;
вважається давнім запозиченням від дороманського населення Адріатики (Skok ІІ 697);
схв. [рȍla] «велика скеля», [рòla] «неродюча земля», [роlа̏] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пі́лє «кам’яні плити» (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рȍla «велика скеля» сербохорватська
рòla «неродюча земля» сербохорватська
роlа̏ «тс.» сербохорватська

пола́ «рід»

очевидно, споріднене з [пол] «стать», р. болг. м. пол «тс.; половина», схв. по̑л, стсл. полъ «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пол «тс.; половина» болгарська
пол «тс.; половина» македонська
пол «тс.; половина» російська
по̑л сербохорватська
полъ «тс.» старослов’янська
пол «стать» українська

пола́ «менструація»

неясне;
можливо, псл. роla «розлив» (пор. цсл. располѣти сѧ «розлитися»), споріднене з лтс. раli (ра˜і) «повінь», ріlêt «капати», лит. рìlti «лити, сипати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
раli «повінь» (ра˜і) латиська
ріlêt «капати» латиська
рìlti «лити, сипати» литовська
роla «розлив» (пор. цсл. располѣти сѧ «розлитися») праслов’янська
располѣти церковнослов’янська

по́ло «спортивна командна гра в м’яч верхи на конях»

запозичення з англійської мови;
англ. роlо «тс.» походить від балті-індійського роlо «м’яч»;
пор. тибет. pulu «тс.»;
р. болг. по́ло, бр. по́ла, п. роlо, ч. слц. слн. рólо, схв. по̑ло;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
роlо «тс.» англійська
по́ла білоруська
по́ло болгарська
роlо польська
по́ло російська
по̑ло сербохорватська
рólо словацька
рólо словенська
pulu «тс.» тибетська
рólо чеська
роlо «м’яч» ?

опі́лка «фартух»

очевидно, утворене з прийменника о та іменника пола́ (по́ли) (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о (по́ли) ?
пола́ (по́ли) ?

піл «нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною»

псл. polъ;
споріднене з дінд. phálakam «дошка, планка», дісл. fjǫl «дошка», дат. fjæl, шв. fjöl «тс.», норв. fjel «коротка дошка», а також з гр. σφέλας «лавочка, табуреточка», σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник», лат. spolium «знята шкура; руно», дісл. spjald, speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання», дат. spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці», шв. spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. speld «тс.», англ. spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати», гот. spilda «дошка; таблиця; стіл», двн. spaltan «розколювати», свн. нвн. spalten, снн. spalden, spolden «тс.», прус. spelanxtis «скалка, тріска»;
іє. *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати»;
неприйнятне припущення (Jóhannesson KZ 36, 370–371) про запозичення *polъ з давньоісландської мови (дісл. pallr «сходина»);
р. пол «підлога; піл», бр. пол «поміст, піл, нари», др. полъ «низ, основа, підлога», болг. пол «підлога» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

запі́лля «підпілля»
запі́льний «підпільний»
запі́льник «підпільник»
напі́льний (у виразі [напільна стіна] «стіна, до якої прилягає піч і піл»)
опі́лок «обапіл»
підпі́лля «місце, простір у приміщенні під підлогою; нелегальне становище, нелегальна діяльність»
підпі́льний
підпі́льник
пі́лка «підстилка на підлогу, долівку»
полови́к «килимок, що стелеться на підлогу»
полови́ця «мостина, окрема дошка підлоги»
припо́лок «дошка біля печі, на якій лежать дошки підлоги»
при́полок «високий поміст у лазні, на якому паряться»
пул «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати» англійська
пол «поміст, піл, нари» білоруська
пол «підлога»рос.) болгарська
spilda «дошка; таблиця; стіл» готська
σφέλας «лавочка, табуреточка» грецька
σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник» грецька
speld «тс.» давньоанглійська
spaltan «розколювати» давньоверхньонімецька
phálakam «дошка, планка» давньоіндійська
fjǫl «дошка» давньоісландська
spjald давньоісландська
speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання» давньоісландська
pallr давньоісландська
полъ «низ, основа, підлога» давньоруська
fjæl датська
spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці» датська
*(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати» (s)p(h)el- індоєвропейська
*polъ (дісл. pallr «сходина») індоєвропейська
spolium «знята шкура; руно» латинська
spalten нововерхньонімецька
fjel «коротка дошка» норвезька
polъ праслов’янська
spelanxtis «скалка, тріска» прусська
пол «підлога; піл» російська
spalten середньоверхньнімецька
spalden середньонижньонімецька
spolden «тс.» середньонижньонімецька
fjöl «тс.» шведська
spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно» шведська

пол «стать (чоловіча, жіноча); народження»

семантично видозмінене запозичення зі старослов’янської і російської мов;
стсл. полъ «половина, бік; одна з двох частин цілого; стать», р. пол «стать», як і споріднені болг. м. пол «стать; половина», п. нл. рół «пів, половина», ч. рůl, слц. роl, вл. роł, полаб. рüł, рöl, схв. по̑ «тс.», по̑л «стать (чоловіча або жіноча)», слн. рól «половина, пів», рôl «тс.», відповідають укр. пів (див.);
бр. пол «стать»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пол «стать» білоруська
пол «стать; половина» болгарська
роł верхньолужицька
пол «стать; половина» македонська
рół «пів, половина» нижньолужицька
рüł полабська
рöl полабська
рół «пів, половина» польська
пол «стать» російська
по̑ «тс.» сербохорватська
по̑л «стать (чоловіча або жіноча)» сербохорватська
роl словацька
рól «половина, пів» словенська
рôl «тс.» словенська
полъ «половина, бік; одна з двох частин цілого; стать» старослов’янська
пів українська
рůl чеська

пол «дощана підлога в хаті»

запозичення з російської мови;
р. пол «нижній настил у приміщенні, підлога» споріднене з укр. піл «нари в селянській хаті; [підлога]» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пол «нижній настил у приміщенні, підлога» російська
піл «нари в селянській хаті; [підлога]» українська

по́ле

псл. polje «відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля», похідне від роlъ «широкий, плоский, порожній, неродючий»;
очевидно, споріднене з лат. раlam «відкрито, явно», шв. fala «рівнина, пустище», нвн. -falen (у назвах West-f., Ost-f.), а також з лит. plónas «тонкий», лтс. plâns «тс.; плоский, рівний», прус. plonis «тік, токовище», лат. plānus «плоский, рівний, прямий; площина, низина, низьке місце; рівна, горизонтальна поверхня», гр. πέλανος «жертовний пиріг (з борошна)», хет. раlḫi «широкий» і більш віддаленими двн. feld «поле», дісл. fold «земля, земна куля; суша, ґрунт», дангл. folde, днн. folda «тс.»;
іє. *р(е)lā- «плоский, рівний, прямий; широкий, простягнутий; площина, низина; рівнина, поле; розстилати», похідне від *реl- (*роl-) «широко відкрите рівне місце, простір»;
можливе також зіставлення з алб. shpall «відкриваю» (Jokl Studien 83–84) і вірм. hoł «земля, порох, ґрунт» (Meillet MSL 8, 154; Matzenauer LF 13, 177; Mіkkola Ursl. Gr. І 49, ІІІ 35), а також виведення з іє. *реl- «сірий», букв. «світлий» (Тrubačev ZfSl 3, 677);
менш імовірний зв’язок з стсл. полѣти «палати, горіти», пламѧ «полум’я» (Terras ZfSlPh 19, 120–121) або з слн. рéljati «гнати, вести» (Baudouin ZfSlPh 19, 120–121);
р. бр. по́ле «поле», др. поле «відкрите місце, поляна, луки, поле; степ; жителі степів; нива, рілля; місце битви», п. роle «поле, простір; зона, смуга, район», ч. слц. роle «тс.», вл. нл. роlo «поле, рівнина», полаб. рüli (рülš), болг. поле́, м. поле «тс.; долина», схв. пȍље «поле», слн. рólje «тс., рівнина», стсл. полѥ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запі́льний «який знаходиться за полями»
передпі́лля «смуга загороджень попереду головної лінії оборони при відсутності безпосереднього контакту з противником»
полі́вка «невеликий польовий та лісовий гризун, подібний до миші; польова газета; [рівнина, поле, відкрите поле]»
полони́на́ «безліса ділянка в Карпатах, яка використовується для пасовиська та сінокосу; [гірська рівнина, пасовисько на верховині]»
полони́нка «гуцульська обрядова пісня (виконується під час вигону худоби на полонини)»
полони́стий «пологий, похилий, спадистий»
полоня́ни́к «ведмідь, що живе на полонині»
польова́нець «мисливець»
польо́ванє «полювання»
польова́ть «злучатися, паруватися» (про корову)
польови́к «жи-тель полів, рівнин; польовий біс»
польови́на «поляна, невелике за розміром поле»
польо́вка «газета або бойовий листок, що випускається на полі Л; (зоол.) польова миша, нориця, Hypudaeus arvalis Нед»
по́льский «польовий»
полюва́ти «шукати диких тварин з метою убити чи піймати їх; [мати бажання паруватися (про корову)]»
полюва́ч «мисливець»
полю́х «житель родючих, врожайних рівнин (навколо Коломиї); землероб із Поділля»
поля́вина «поляна, рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу»
поля́на «тс.; [відкрите поле; цілина Чаб; корова, народжена на вигоні Нед]»
поля́нець
поля́ни «східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї»
поляни́н
поляни́ця «тс.»
пулюва́ть «злучатися» (про свиней)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shpall «відкриваю» албанська
по́ле «поле» білоруська
поле́ болгарська
роlo «поле, рівнина» верхньолужицька
hoł «земля, порох, ґрунт» вірменська
πέλανος «жертовний пиріг (з борошна)» грецька
folde давньоанглійська
feld «поле» давньоверхньонімецька
fold «земля, земна куля; суша, ґрунт» давньоісландська
folda «тс.» давньонижньонімецька
поле «відкрите місце, поляна, луки, поле; степ; жителі степів; нива, рілля; місце битви» давньоруська
*р(е)lā- «плоский, рівний, прямий; широкий, простягнутий; площина, низина; рівнина, поле; розстилати» індоєвропейська
*реl- «широко відкрите рівне місце, простір» (*роl-) індоєвропейська
*реl- «сірий» індоєвропейська
раlam «відкрито, явно» латинська
plānus «плоский, рівний, прямий; площина, низина, низьке місце; рівна, горизонтальна поверхня» латинська
plâns «тс.; плоский, рівний» латиська
plónas «тонкий» литовська
поле «тс.; долина» македонська
роlo «поле, рівнина» нижньолужицька
рüli (рülš) полабська
роle «поле, простір; зона, смуга, район» польська
polje «відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля» праслов’янська
роlъ «широкий, плоский, порожній, неродючий» праслов’янська
plonis «тік, токовище» прусська
по́ле «поле» російська
пȍље «поле» сербохорватська
роle «тс.» словацька
рéljati «гнати, вести» словенська
рólje «тс., рівнина» словенська
полѣти «палати, горіти» старослов’янська
пламѧ «полум’я» старослов’янська
полѥ «тс.» старослов’янська
раlḫi «широкий» хетська
роle «тс.» чеська
fala «рівнина, пустище» шведська

бі́ля́

результат видозміни давньоруського складного прийменника подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле), утвореного з прийменника по і іменника *дьля (*dьlja) «довжина», через незасвідчену стадію *підля, *підлі з наступним випадінням д перед л;
заміна початкового п на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника бли́зько;
кінцеве викликане, очевидно, східнослов’янською тенденцією до заміни кінцевого Ѣ, ’е в частині випадків більш відкритим голосним ’а (я);
пор. відкіля (‹отъколѣ), після (‹послѣ) і ін;
спроба виведення від *оbъ-dьlě (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в бі́ля;
р. по́дле, бр. заст. подлѣ, др. подълѣ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

би́ля
бля
для
ля
пиля
пілі
пі́ля
побіля́
полі
Етимологічні відповідники

Слово Мова
подлѣ білоруська
podla «тс.» верхньолужицька
подълѣ давньоруська
podla «тс.» нижньолужицька
podle польська
по́дле російська
podle чеська
подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле) ?
по і іменника *дьля «довжина» (*dьlja) ?
підля ?
підлі ?
бли́зько ?
відкіля (‹отъколѣ) ?
після (‹послѣ) ?
бі́ля ?
подлѣ ?
pole ?
podli ?

бразолі́я «темно-синій сандал, деревина дерева Caesalpinia brasiliensis» (бот.)

давнє запозичення з польської мови;
п. brezylia «тс.», [brazylja] «стружки бразолії», ст. bryzylja походить від лат. brisilium «азіатська фарбувальна деревина» (можливо, сюди ж лат. brizilla «рослина медунка, з фіолетовими квітками»), що зводиться до мал. berzi, засвідченого у XIII ст. М. Поло;
ця назва дерева перенесена на країну (укр. Бразі́лія, р. Брази́лия, п. Brazylia, Brezylia), на узбережжі якої росли дерева, що давали фарбу темно-синього кольору;
назва дерева неточно виводилась (Тимч. 131; SW І 205) від назви країни Бразі́лія;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бразалѣя «Caesalpinia: от каменя бразалѣи» (бот.)(1727)
бразилі́я «рід квітки»
бразолі́йний «сандалово-синій, пофарбований синім сандалом»
бразолі́йник «горщик, в якому варять сандал»
бразо́ля «тс.»
бредзелі́я
брезелі́я
брези́лія «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
brisilium «азіатська фарбувальна деревина» (можливо, сюди ж лат. brizilla «рослина медунка, з фіолетовими квітками») латинська
Поло македонська
berzi малайська
brezylia «тс.» польська
brazylja «стружки бразолії» ?
bryzylja ?
Поло ?
Бразі́лія ?

заполи́шник «великий білий гарбуз, Cucurbita maxima Duch.» (бот.)

не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з по́ле і означає «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям);
пор. нвн. Feldkürbis «тс.» (букв. «польовий гарбуз»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Feldkürbis «тс.» (букв. «польовий гарбуз») нововерхньонімецька
по́ле «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям) ?

фельд'є́гер «військовий або урядовий кур’єр»

запозичення з німецької мови;
н. Féldjäger утворене зі слова Feld (свн. vёlt(а), двн. fёld «поле»), спорідненого з англ. field «тс.», дісл. fold «земля», лит. plótas «площа», псл. рolje, укр. по́ле, і Jäger «мисливець, стрілець»;
р. фельдъе́герь, бр. фельд’е́гер, п. feldjeger, болг. фелде́гер;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
field «тс.» англійська
фельд'е́гер білоруська
фелде́гер болгарська
fёld «поле» давньоверхньонімецька
fold «земля» давньоісландська
plótas «площа» литовська
Féldjäger (свн. vёlt(а) німецька
Jäger «мисливець, стрілець» німецька
Feld німецька
feldjeger польська
рolje праслов’янська
фельдъе́герь російська
по́ле українська

лама́ти

псл. lomiti, ітератив lamati;
споріднене з лит. lãmyti «ламати», lamìnti «м’яти, гнути, ламати», lìmti «надломлюватися, ламатися», lúomas «частина; смуга, ділянка землі», лтс. limt «згинатися під важкою ношею», luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», двн. lam (нвн. lahm) «кульгавий», luōmi «слабий, безсилий», свн. lemen «робити кульгавим», дісл. lami «кульгавий, покалічений»» можливо, також алб. lemë (lamë) «тік; олійниця»;
іє. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який»;
далі зіставляється з лит. lomà «балка», лтс. lãma «улоговина», болг. лам «яма, рів» (ЭССЯ 14, 25 – 26; Būga RR І 450 – 451; Trautmann 162; Mühl. – Endz. II 438; Skok II 316);
р. лома́ть, ломи́ть, бр. лами́ць, [ломи́ць], др. ламати, ломити, п. łamać, łomić, ч. lámat, lomit, слц. lámať, lomiť, вл. łamać, lemić, нл. łamaś, łomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, м. ломи, схв. лòмити, слн. lomíti, стсл. ломити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́лім
ви́лом
відла́мок
відло́мок
за́лім
зало́м
зало́ма «обвалений берег»
зало́ми́стий «звивистий; [стрімкий ВеУг]»
злам
злама́ч (присяги)
зла́мний
зла́мок «уламок»
злім
злом
зло́мок «уламок»
зло́мщик
лама́к «різновид плуга» (заст.)
лама́ка «бительня»
лама́льниця «тс.»
ламане́ць «шматок (хліба)»
ла́маний
ламани́на «ревматизм, ломота»
ламани́ця «терниця»
ла́манка «тс.; складна рушниця О»
ламанці́ «шулики (ламані коржі з маком)»
ла́мань «поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю»
ла́мар «хмиз»
лама́чка «терниця»
ламкий
ла́мня «бительня»
ламу́ха «тс.»
ламу́чий «ламкий»
лім «уламки; сушняк»
лімки́й «тс.»
лом «тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень»
лома́ґа «ломака»
ломаґува́тий «неотесаний; грубий»
лома́дже «сушняк, хмиз»
лома́ка
ломакува́тий «тс.»
ломанець «ламаний корж (до маку)»
лома́ти
лома́ччя
ломе́ць «ломота»«ломака»
ломиґа́ти «бити ломакою»
ломи́ти
ломі́га «тс.»
ло́між «сушняк, відпалі гілки»
ло́міт «гуркіт; ламання»
ло́мка
ло́мки «місце, де б’ють лід» (льодові)]
ломки́й
ломова́тий «ламкий, крихкий»
ломови́й
ломови́к «візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів»
ломови́тий «тс.»
ломо́та
ломота́ти «ламати, сіпати» (про біль у суглобах)
ломоті́ти «тс.»
ломо́тний
ломуля́ «хмиз; ломаччя»
лому́ха «бительня»
надла́м
надло́м
напроло́м
недо́ламок
недо́ло́мок
незла́мний
незло́мний
о́бла́мок
облі́мок «нижня частина рога від його основи» (у гребінників)
обло́м
обло́мок «обвал (гори)» (гори)] Ж
перела́м
перело́м
перело́ма «змова (проти кого)»
пола́мка
поло́м
поломи́ло «незграбна людина, яка все ламає»
поло́мка
поломок «уламок»
приломи́тися «пристосуватися, приловчитися»
прило́мок «вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя»
прола́м
проло́м
проло́ми́на
розла́м
розла́мувач
ро́злім
розло́м
ула́мок
ула́мок «уламок»
уло́мний «крихкий, ламкий; кволий»
уло́мність «крихкість, ламкість»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lemë «тік; олійниця» (lamë) албанська
lamë албанська
лами́ць білоруська
ломи́ць білоруська
лам «яма, рів» болгарська
ломя́ болгарська
łamać верхньолужицька
lemić верхньолужицька
lam «кульгавий» (нвн. lahm) давньоверхньонімецька
luōmi «слабий, безсилий» давньоверхньонімецька
lami «кульгавий, покалічений» давньоісландська
ламати давньоруська
ломити давньоруська
*lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який» індоєвропейська
limt «згинатися під важкою ношею» латиська
luôms «раз; улов; пласт, ряд» латиська
lãma «улоговина» латиська
lãmyti «ламати» литовська
lamìnti «м’яти, гнути, ламати» литовська
lìmti «надломлюватися, ламатися» литовська
lúomas «частина; смуга, ділянка землі» литовська
lomà «балка» литовська
ломи македонська
łamaś нижньолужицька
łomiś нижньолужицька
lahm нововерхньонімецька
lahm нововерхньонімецька
lahm нововерхньонімецька
lümět полабська
łamać польська
łomić польська
lomiti праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
lamati праслов’янська
limtwei «ламати» прусська
лома́ть російська
ломи́ть російська
лòмити сербохорватська
lemen «робити кульгавим» середньоверхньнімецька
lámať словацька
lomiť словацька
lomíti словенська
ломити старослов’янська
lámat чеська
lomit чеська

лови́ти

псл. loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати», похідне від, lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;– найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати», lavùs «навчений, вправний, спритний», гот. дісл. laun «нагорода, плата» двн. lōn, нвн. Lohn, дірл. lōg, lūag, lūach «тс.»;
гр. λεία (дор. λᾱίᾱ) «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск»; іє. * lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду»; на основі гіпотетичного первісного значення псл. Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» пов’язувалося з псл. *lěviti «ослабляти», звідки укр. ліви́ти «тс.» (Zubatý St. a čl. І 1, 76–79);
непереконливе виведення (Machek ESJČ 342; Holub–Lyer 294) вiд псл. *polovati «полювати», нібито спорідненого з гр. παλεύω «ваблю птахів у сітку»;
р. лови́ть, бр. лаві́ць, др. ловити, п. łowić, ч. loviti, слц. lovit’, вл. łojić, нл. łojś, болг. ловя́, м. лови, схв. лòвити, слн. lovíti, стсл. ловити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́лов
відло́в
лі́вка «ловля»
лі́вний «який уміє добре ловити»
лов
лова́к «ловець»
лове́цтво
лове́ць «мисливець; той, хто ловить рибу, звіра; [знаряддя для знімання фруктів з дерева]»
лове́цький «мисливський»
ло́ви «полювання; ловіння»
лови́льний «призначений для ловлення»
лови́тва «лови» (заст.)
лови́тися «потрапляти на гачок, у пастку; хапатися, триматися; [з’єднуватися,сходитися: скисати (про молоко)] [лови́тиса, лови́тиси] «ставати густим внаслідок скисання: фарбуватися: загорятися»
лови́тка (назва дитячої гри)
лови́ще «місце для полювання»
ловійво «ловля»
ловіння
ло́вка «здобич Г; тенета»
ло́влення
ло́вля
ло́вний «який добре ловить або ловиться»
ловни́цтво «мисливство; полювання»
ловни́чий «мисливський»
лову́чий «який уміє ловити; мисливський»
невлови́мий
невло́вний
нелі́вний «який погано ловить»
нело́ви «час заборони полювання»
обло́в «здобич, жертва»
перело́в
по́лів «полювання»
по́лов «здобич, захоплена на полюванні, рибалці, війні»
уло́в
уло́ви
улови́мий
уло́вистий
уло́влювач
уло́вний
уло́вчий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лаві́ць білоруська
ловя́ болгарська
łojić верхньолужицька
laun «нагорода, плата» готська
λεία «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск» (дор. λᾱίᾱ) грецька
παλεύω «ваблю птахів у сітку» грецька
lōn давньоверхньонімецька
lōg давньоірландська
lūag давньоірландська
lūach «тс.» давньоірландська
laun «нагорода, плата» давньоісландська
ловити давньоруська
λᾱίᾱ дорійський
lucrum латинська
lavùs «навчений, вправний, спритний» литовська
lãvyti литовська
lãvinti литовська
lãvyti литовська
lãvinti литовська
лови македонська
łojś нижньолужицька
Lohn нововерхньонімецька
łowić польська
loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати» праслов’янська
lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;-- найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати» праслов’янська
Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» праслов’янська
*lěviti «ослабляти» праслов’янська
*polovati «полювати» праслов’янська
лови́ть російська
лòвити сербохорватська
lovit' словацька
lovíti словенська
ловити старослов’янська
ліви́ти «тс.» українська
loviti чеська
*lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду» ?

лях «поляк; [пан Пі; міщанин О]» (іст.)

псл. [*lęхъ ‹ *lędxъ, зменш. форма на -х від lęd-janinъ / lęd-ěninъ, пов’язаного з *lędo «необроблена земля»;
первісним значенням *lехъ було «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ»;
пор. синонімічний етнонім поля́к, похідний від по́ле;
була також спроба пояснити lech із зменшувальної форми до *Роljaninъ (Holub–Kop. 201);
давнім запозиченням із східнослов’янських мов є лит. lénkas «поляк».– Фасмер II 553;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
р. бр. болг. заст. лях, др. лях, ляси, зн. в. мн. ля́хы, п. Lach, ч. ст. lech «предок», схв. [lȅh] «поляк», с.-цсл. лехъ, лѣхъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ляхва́ «ляхи» (іст., зб.)
ля́хівка «полька; вид вишитої прошви на сорочках» (іст.)
ляхі́вський
ляхова (зб.)
ляхови́тий
ляхота «лях»
ляхо́тник
ля́хський
ляху́та «тс.»«дитина поляків»
ляше́нько
ля́ший «тс.»
Ляшина́ «Польща»
ляши́ско «поляк»
ля́шити «полонізувати»
ляши́ха «полька»
ля́шка «тс.»
ляшковатий «ополячений»
ляшня́ (зб.)
ляшо́к «поляк; молодий поляк» (іст. знев.)
ляшо́та (зб.)
ляшський «ляський), [ляхува́ти] «жити як поляки»
ля́шу́га «лях»«польський»
недоля́шка «ополячена»
недо́ля́шок «ополячений українець»
переля́шок «полонізований русин»
Підлясся
Підля́хіє «частина Галичини»
Підля́шшя «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лях білоруська
лях (заст.) болгарська
лях давньоруська
ляси давньоруська
ля́хы давньоруська
lénkas «поляк» литовська
Lach польська
*lęхъ «необроблена земля» праслов’янська
*lędxъ праслов’янська
lęd-janinъ праслов’янська
lęd-ěninъ праслов’янська
*lędo праслов’янська
*lехъ «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ» праслов’янська
lech праслов’янська
*Роljaninъ праслов’янська
*rolech праслов’янська
лях російська
лехъ сербо-церковнослов’янська
лѣхъ «тс.» сербо-церковнослов’янська
lȅh «поляк» сербохорватська
поля́к українська
по́ле українська
lech «предок» (ст.) чеська

пів «половина»

псл. polъ (‹ *polŭ);
можливо, споріднене з алб. palë «сторона, партія, розділ», перс. pahl «сторона», тадж. palu «бік, ребро, сторона»;
здебільшого пов’язується з іє. *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)», від якого походить і псл. polъ «піл», укр. піл;
останнім часом робляться спроби пов’язати індоєвропейські форми з фінно-угорськими (Попов Из ист. лекс. 38; Machek ESJČ 499);
для порівняння притягаються лів. púol «половина», ст. pool «тс.; сторона», фін. puoli, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «половина», мар. пеле «тс.», комі пöв «половина, частинка», удм. пал «половина; сторона; один з пари», манс. pal «сторона, поздовжня половина»;
р. пол «половина; стать», бр. пол «стать», поў-, др. полъ «половина; стать; берег, сторона», п. pół «половина», ч. půl, ст. pól, слц. pol, вл. нл. poł, полаб. pöl (*polú) «тс.», болг. м. пол «стать; [половина]», схв. по̑ «половина», пȍла «тс.», пол «стать», слн. pól «половина», стсл. полъ «половина; стать; сторона; берег»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ізпі́льщина «найм землі з половини»
на́впі́л
напі́в «наполовину»
на́пол
наполи́ «тс.»
обпо́лок «тс.»
опо́ли «по обох боках, навколо»
опо́лок «обапіл»
упі́л «пополам»
упі́льний «двосторонній, взаємний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
palë «сторона, партія, розділ» албанська
пол «стать» білоруська
поў- білоруська
пол «стать; [половина]» болгарська
poł верхньолужицька
полъ «половина; стать; берег, сторона» давньоруська
пель «половина» ерзянська
*(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)» індоєвропейська
пöв «половина, частинка» комі-зирянська
púol «половина» лівська
пол «стать; [половина]» македонська
pal «сторона, поздовжня половина» мансійська
пеле «тс.» марійська
пяле «тс.» мокшанська
poł нижньолужицька
pahl «сторона» перська
pöl «тс.» (*polú) полабська
pół «половина» польська
polъ (‹ *polŭ) праслов’янська
polъ «піл» праслов’янська
пол «половина; стать» російська
по̑ «половина» сербохорватська
пȍла «тс.» сербохорватська
пол «стать» сербохорватська
pol словацька
pól «половина» словенська
полъ «половина; стать; сторона; берег» старослов’янська
пал «половина; сторона; один з пари» удмуртська
піл українська
puoli фінська
půl чеська
palu «бік, ребро, сторона» ?
pool «тс.; сторона» ?

пі́вці «поля, розмежовані кущами та ін.»

очевидно, пов’язане з по́ле (*пільце́*пі́лці) з переходом лў, характерним для багатьох українських говорів;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́ле (*пільце́*пі́лці) українська

плагіа́т «привласнення авторства; використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора»

запозичення з німецької або французької мови;
нім. Plagiát «плагіат», фр. plagiat «тс.» походять від нар.-лат. plagiātus «викрадення», пов’язаного з plagiāre «викрадати», похідним від лат. plagium «викрадення, крадіжка», що виводиться з гр. πλάγιος «косий, похилий; розміщений збоку», πλάγιον ἄγειν «виводити силою», похідного від πλάγος«сторона, бік», генетично пов’язаного зπέλαγος «море; (переважно) відкритий морський простір», лат. plaga «сітка для полювання», а також plānus «плоский, рівний», лит. plónas «тонкий», лтс. plâns «тс., плоский», хет. palḫi «широкий», псл. polje «поле», укр. по́ле;
р. болг. плагиа́т, бр. плагія́т, п. вл. plagiat, ч. слц. слн. plagiát, м. плагиjа́т, схв. плагѝjāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти

плагіа́тор
плагіа́торство
плагіюва́ти «учиняти плагіат»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плагія́т білоруська
плагиа́т болгарська
plagiat верхньолужицька
πλάγιος «косий, похилий; розміщений збоку» грецька
πλάγος «сторона, бік» грецька
πέλαγος «море; (переважно) відкритий морський простір» грецька
plagium «викрадення, крадіжка» латинська
plaga «сітка для полювання» латинська
plānus «плоский, рівний» латинська
plâns «тс., плоский» латиська
plónas «тонкий» литовська
плагиjа́т македонська
plagiātus «викрадення» народнолатинська
plagiāre «викрадати» народнолатинська
Plagiát «плагіат» німецька
plagiat польська
polje «поле» праслов’янська
плагиа́т російська
плагѝjāт сербохорватська
plagiát словацька
plagiát словенська
по́ле українська
plagiat «тс.» французька
palḫi «широкий» хетська
plagiát чеська

пляж

запозичення з французької мови;
фр. plage «пляж, узбережжя, узмор’я» походить від іт. piaggia «пляж, узбережжя; косогір, схил», яке через нар.-лат. plagia «сторона, бік; морський берег, узбережжя» зводиться до лат. plaga «простір; країна, сторона; зона», спорідненого з гр. πλάγος «сторона, бік», πέλαγος «море, відкритий морський простір», можливо, генетично пов’язаними з псл. polje, укр. по́ле;
р. бр. пляж, п. plaża, ч. слц. pláž, болг. плаж, м. плажа, схв. пла́жа, слн. pláža;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пля́житися
пля́жник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пляж білоруська
плаж болгарська
πλάγος «сторона, бік» грецька
πέλαγος «море, відкритий морський простір» грецька
piaggia «пляж, узбережжя; косогір, схил» італійська
plaga «простір; країна, сторона; зона» латинська
плажа македонська
plagia «сторона, бік; морський берег, узбережжя» народнолатинська
plaża польська
polje праслов’янська
пляж російська
пла́жа сербохорватська
pláž словацька
pláža словенська
по́ле українська
plage «пляж, узбережжя, узмор’я» французька
pláž чеська

полевиця «мітлиця біла, Agrostis alba L.» (бот.)

похідне утворення від по́ле;
можливо, калька наукової назви лат. agrostis, що зводиться до гр. ἄγρωστις «кормова трава», пов’язаного з ἀγρός «поле, нива»;
назва зумовлена тим, що мітлиця переважно зустрічається у степовій місцевості (Словн. бот. 350);
пов’язується також (ВеНЗн 37) з полові́ти, оскільки мітлиця рано половіє і стає непридатною на пашу;
р. полеви́ца «мітлиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

полову́ха
полову́шка «тс. Mak; метлюг звичайний, Apera spica venti (L.) P. B. Нед»
полуву́ха «метлюг звичайний»
польови́ця «мітлиця, Agrostis L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ἄγρωστις «кормова трава» грецька
ἀγρός «поле, нива» грецька
agrostis латинська
по́ле російська
полеви́ца «мітлиця» російська
полові́ти українська

поли́ця «конюшина польова, котики, Trifolium arvense L.» (бот.)

очевидно, похідне утворення від по́ле;
пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);
назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля») латинська
по́ле українська
польова́ українська

полі́но «дровина»

псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

палі́нча «тс.»
полі́н «поліно»
полі́нча «полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пале́но «тс.» білоруська
поле́но «поліно» болгарська
роlěń «балка під стелею» верхньолужицька
полѣно «короткий оцупок дерева» давньоруська
полѣна «дрова» давньоруська
полено македонська
роlena «дверна балка, брус» нижньолужицька
роlano «поліно» польська
роlěno «поліно, колода; дровина» праслов’янська
роlěti «палати, горіти» праслов’янська
раliti «палити» праслов’янська
роlъ «половина» праслов’янська
пол «підлога; дощане покриття; долівка» російська
пол «половина» російська
полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» російська
по́лка «полиця» російська
поле́но «поліно» російська
по̀лено сербохорватська
по̀љено сербохорватська
роleno «тс.» словацька
роléno словенська
полѣно «тс.» старослов’янська
роleno «тс.» чеська

поло́нка «кузька-хрестоносець, Anisoplia agriсola Fabr. (Poda)» (ент.)

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з по́ле або полони́на;
назва може бути зумовлена тим, що цей хрущ поширений у лісостеповій і степовій зонах (Горностаев 123; Плавильщиков 295, 302; Urania Tierr. Insekten 259);
пор. інші назви цієї комахи: нім. Feldlaubkäfer, букв. «польовий червневий хрущ», лат. agricola, букв. «землероб»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
agricola латинська
Feldlaubkäfer німецька
по́ле українська
полони́на українська

полу́цвіт «фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

складене утворення з основ полу́- «пів-» і цвіт «колір, квітка»;
назва зумовлена тим, що братки мають триколірні – біло-жовто-фіолетові – віночки (Вісюліна– Клоков 182; Нейштадт 393–394);
р. [полу́цветки] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

полу́цвіток
полуцьві́тки «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
полу́цветки «тс.» російська
полу́ «пів-» українська
цвіт «колір, квітка» українська

по́люс

запозичення з латинської мови;
лат. polus «полюс, небосхил, полярна зірка» зводиться до гр. πόλος «вісь, кінець осі; полюс; оберт», спорідненого з дінд. cárati «блукає, рухається», дісл. hvel «колесо», псл. kolo «колесо»;
р. бр. болг. по́люс «полюс», п. polarny «полярний», ч. слц. слн. pól «полюс», м. пол, рідк. полус, схв. по̑л «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поляриза́тор «оптичний прилад для поляризації світла»
поляриза́ція
поляризува́ти «викликати поляризацію»
поля́рний
поля́рник
припо́люсний
приполя́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́люс «полюс» білоруська
по́люс «полюс» болгарська
πόλος «вісь, кінець осі; полюс; оберт» грецька
cárati «блукає, рухається» давньоіндійська
hvel «колесо» давньоісландська
polus «полюс, небосхил, полярна зірка» латинська
пол македонська
polarny «полярний» польська
kolo «колесо» праслов’янська
по́люс «полюс» російська
по̑л «тс.» сербохорватська
pól «полюс» словацька
pól «полюс» словенська
pól «полюс» чеська

устелипо́ле «Ceratocarpus L.; устелиполе піщане, Ceratocarpus arenarius L.» (бот.)

складне слово, утворене за аналогією до ботанічної назви перекотипо́ле;
складається з наказової форми дієслова устели́ти та іменника по́ле;
назва мотивується невибагливістю рослини, у зв’язку з чим її використовують для зарощування піщаних схилів, териконів, відвалів;
Фонетичні та словотвірні варіанти

постели поле
постели-поле «тс.»
устели поле
Етимологічні відповідники

Слово Мова
перекотипо́ле українська
устели́ти українська
по́ле українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України