ПОДОБА — ЕТИМОЛОГІЯ

у присудковому значенні «можна, слід» (частіше з запереченням: не подо́ба), [подобе́нство] «можна, слід» (у присудковому значенні), [подобе́нь] «красень», подоби́зна «зовнішність; схожість», [подо́бина, подо́бінь] «тс.» Нед, поді́бний «схожий; [гарний]», [подо́бний] «гарний», [подо́бати] «полюбити, облюбувати», подо́батися, подоба́ти, подо́битися «ставати схожим», [подо́бно] «зручно; потрібно», придо́ба (заст.) «вигода», придо́бний (заст.) «вигідний», [приподо́ба] «уподоба» Нед, [припо́добанє] Нед, сподо́бний «гарний», сподо́бати, сподоби́ти, сподоби́тися, [удо́бен] «придатний», [удобе́нний] «тс.», уподо́ба «смак», у присудковому значенні «можна, слід», уподоба́ння, уподо́бний «який подобається», уподі́бнити, уподо́бати;

псл. doba «щось стосовне, властиве»;

до семантики пор. год, годи́на, годи́тися, гі́дний і под;

споріднене з лит. dabà «натура, вдача», лтс. daba «тс.», dabât «благоволити», labdabls «гарний на вигляд», можливо, також і лит. dabar «тепер», далі з гот. gadaban «підходити, пасувати», gadofs «дібраний, стосовний»;

іє. *dhabh-;

менш імовірне припущення (Machek ESJČ 121–122; Holub–Lyer 137; Bezlaj ESSJ І 105) про різні шляхи виникнення doba «час» (з псл. *dova, де v › b; *dova пов’язується з гр. дор. δοαν «довго» ‹ ‹δoϜᾱv «тс.») і doba «вид, спосіб» (зіставляється з лит. dabà, a також з гр. δέμας «вид, форма»; припускається заміна m › b за часів балто-слов’янської єдності);

р. [до́ба́] «час; вік», бр. до́ба «подібність, схожість; [стан]», др. доба «користь», п. doba «час; період; епоха; 24 години», ст. dob′ «тс.», ч. слц. нл. doba «час; період», вл. doba, dobo «тс.», болг. до́ба «час», м. доба «тс.; вік (людини)», схв. дȍба «час; період; епоха; вік», доб «вік», слн. dôba «тс.», стсл. подоба «прикраса»;