ПОВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
по́вний
псл. *рьl̥nъ «наповнений, цілий, повний»;
споріднене з лит. рìlnas «повний», лтс. ріl˜ns, прус. pilnan (зн. в. одн.), дінд. рūrṇáḥ, ав. рǝrǝna-, гот. fulls, дангл. днн. full, двн. fol, дісл. fullr, дірл. lán «тс.», лит. pìlti «лити, сипати, бити, катати», а також, з іншим ступенем вокалізму, дінд. рrāṇаḥ «повний», лат. рlēnus «тс., наповнений, надутий», гр. πλήρης «повний, наповнений», πίμπλημι «наповнюю, навантажую», лат. pleō «наповнюю», дірл. līnaim «тс.»;
іє. *р(е)lē- «наповняти, набивати; заповнювати (простір)», що є розширенням кореня *реl- (*рl̥-) «тс.»;
р. по́лный, бр. по́ўны, др. пълнъ, пълныи, п. pełny, ч. слц. plný, вл. нл. połny, полаб. påuně (рåu̯nё), болг. пъ́лен, м. полн, схв. пу̏н, слн. рóln, стсл. плънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зупо́вний
«повний»
напідпо́вні
«під час другої чверті місяця»
напо́внювач
неспо́вна
«не повністю, не цілком»
несповне́нний
«нездійсненний»
неспо́вний
«неповний»
несповни́мий
«тс.»
пере́по́вня
«надмір (почуттів, переживань)»
підпо́вня
«друга фаза, друга чверть місяця; [повний місяць, повня Нед]»
по́вен
повне́ча
«скупчення; заповнення; повно, повно-повнісінько»
по́внити
«наповняти; [виконувати (службу, обов’язки)]»
по́внитися
повниць
«жбанок»
по́вни́ця
«велика кількість; потік, хвиля Нед; повна посудина, чарка»
повні́ненький
«заповнений ущерть, дуже повний»
повні́сінький
по́вністю
повні́ти
повні́шати
повно́та
повното́ю
«повністю»
повнь
«досконалість, повнота»
по́вня́
«повний місяць; надмір (почуття); [повнота; достаток, велика кількість, численність Г, Нед; друга фаза місяця, підповня Л]»
по́внява
«надмір (почуття); огрядність СУМ; [повнота; достаток, велика кількість, численність]»
повня́к
(у сполученні п.-місяць «повний місяць» Нед)
попо́вненець
«той, хто прибув у військову частину у складі поповнення»
попо́внення
поповні́лий
поповня́ти
«збагачувати; замінювати нестачу; повертати, відшкодовувати; [учиняти]»
сповени́ти
«наповнити, наситити, просочити»
спо́вна́
«цілком, повністю»
спо́вний
«повний»
сповни́чка
«склянка; повна посудина, чарка»
упо́вень
«повня»
упо́вні́
«з повною посудиною; про повний місяць; про вагітну жінку; цілком, повністю, доволі, досхочу»
(Ме)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝrǝna- | авестійська |
| по́ўны | білоруська |
| пъ́лен | болгарська |
| połny | верхньолужицька |
| fulls | готська |
| πλήρης «повний, наповнений» | грецька |
| πίμπλημι «наповнюю, навантажую» | грецька |
| full | давньоанглійська |
| fol | давньоверхньонімецька |
| рūrṇáḥ | давньоіндійська |
| рrāṇаḥ «повний» | давньоіндійська |
| lán «тс.» | давньоірландська |
| līnaim «тс.» | давньоірландська |
| fullr | давньоісландська |
| full | давньонижньонімецька |
| пълнъ | давньоруська |
| пълныи | давньоруська |
| *р(е)lē- «наповняти, набивати; заповнювати (простір)» | індоєвропейська |
| *реl- «тс.» (*рl̥-) | індоєвропейська |
| рlēnus «тс., наповнений, надутий» | латинська |
| pleō «наповнюю» | латинська |
| ріl˜ns | латиська |
| рìlnas «повний» | литовська |
| pìlti «лити, сипати, бити, катати» | литовська |
| полн | македонська |
| połny | нижньолужицька |
| påuně (рåu̯nё) | полабська |
| pełny | польська |
| *р<SUP>ь</SUP>l̥nъ «наповнений, цілий, повний» | праслов’янська |
| pilnan (зн. в. одн.) | прусська |
| по́лный | російська |
| пу̏н | сербохорватська |
| plný | словацька |
| рóln | словенська |
| плънъ | старослов’янська |
| plný | чеська |
амба́р
запозичення з тюркських мов;
тур. ambar, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс. anbār «повітка, сарай», яке пов’язується (через проміжну форму *hamраrа) з дінд. рr- «наповнювати», спорідненим з псл. *рьlnъ «повний», укр. повний (Sadn.– Aitz. VWb. I 19; Harmatta Acta Ling. Hung. 5, 289) або з дінд. sambhārá-, що складається з префікса sam«з-», спорідненого з займенником sa «цей», і основи bhāra-, пов’язаної з дієсловом bhárati «несе», спорідненим з гр. φέρω, псл. berǫ, укр. беру́;
менш переконливе пов’язання (Никольский ФЗ 1893/5–6, 36) з дінд. ambarajami «збирати, накопичувати»;
р. амба́р, [анба́р, имба́р], бр. [амба́р], п. [ambar], ч. слц. hambár, болг. амба́р, хамба́р, м. амбар, схв. ȁмбāр, хȁмбāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амбаръ
(1766)
анба́р Ж
винбаръ
(1758)
вімба́р
вінба́р
инбаре́ць
инбаръ
(XVIII ст.)
інба́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анбар | алтайська |
| амба́р | білоруська |
| амба́р | болгарська |
| φέρω | грецька |
| рr- «наповнювати» | давньоіндійська |
| sambhārá- | давньоіндійська |
| ambarajami «збирати, накопичувати» | давньоіндійська |
| амбар | македонська |
| anbār «повітка, сарай» | перська |
| ambar | польська |
| ȁмбāр | сербохорватська |
| hambár | словацька |
| анбар | татарська |
| ambar | турецька |
| повний | українська |
| беру́ | українська |
| анба́р | українська |
| имба́р | українська |
| хамба́р | українська |
| хȁмбāр | українська |
| hambár | чеська |
| *рьlnъ «повний» | ? |
| sam «з-» | ? |
| sa «цей» | ? |
| bhāra- | ? |
| bhárati «несе» | ? |
| berǫ | ? |
| амба́р | ? |
фільо́нка «щиток з фанери або тонкої дошки в каркасі дверей, шафи тощо»
н. Füllung «заповнення, футерування» пов’язане з füllen (двн. fullen) «заповнювати», спорідненим з гот. днн. fulljan, дангл. fyllan, дісл. fylla «тс.», псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний;
запозичене (частково через польське посередництво) з німецької мови;
р. филёнка, бр. філёнга, п. filunek, filung;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фільо́нчастий
філю́нок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| філёнга | білоруська |
| fulljan | готська |
| fyllan | давньоанглійська |
| fullen «заповнювати» | давньоверхньонімецька |
| fylla «тс.» | давньоісландська |
| fulljan | давньонижньонімецька |
| Füllung «заповнення, футерування» | німецька |
| füllen | німецька |
| filunek | польська |
| filung | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| филёнка | російська |
| по́вний | українська |
лита́вра «різновид барабана»
запозичення з грецької мови;
сгр. *πολυταυρέα «литаври» складається з основи πολύ «багато», спорідненої з дінд. purú-, гот. двн. filu «тс.» і, далі, з гр. πλέως «повний», псл. *рьnъ «тс.», укр. по́вний, і форми ταυρέα «литаври; бичача шкіра», похідної від ταύρος «бик», спорідненого з лит. taũras «бик, буйвол», псл. turъ «тур, буйвол», укр. тур;
на ґрунті східнослов’янських мов зазнало гаплології у виразах типу «бити по (по)литаврах»;
думка про походження від араб. al-ťabb, що лежить в основі іт. ataballo, taballo, ісп. atabal, порт. atabale (Mikl. EW 170; Matzenauer 242) є помилковою;
р. лита́вра, лита́вры, бр. літа́ўра, літа́ўры, [політа́вры], п. litaury (з укр.), болг. лита́ври (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лита́ври
«тс.»
литаври́ст
політа́ври
«вид музичного інструмента»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| літа́ўра | білоруська |
| літа́ўры | білоруська |
| політа́вры | білоруська |
| лита́ври (з р.) | болгарська |
| filu «тс.» | готська |
| πλέως «повний» | грецька |
| filu «тс.» | давньоверхньонімецька |
| purú- | давньоіндійська |
| atabal | іспанська |
| ataballo | італійська |
| taballo | італійська |
| taũras «бик, буйвол» | литовська |
| litaury (з укр.) | польська |
| atabale | португальська |
| *р<SUP>ь</SUP>nъ «тс.» | праслов’янська |
| turъ «тур, буйвол» | праслов’янська |
| лита́вра | російська |
| лита́вры | російська |
| *πολυταυρέα «литаври» | середньогрецька |
| πολύ «багато» | середньогрецька |
| ταυρέα «литаври; бичача шкіра» | середньогрецька |
| ταύρος «бик» | середньогрецька |
| по́вний | українська |
| тур | українська |
| al-ťabb | ? |
певни́ти «виконувати»
п. pełnić «виконувати» утворено від pełny «повний», спорідненого з др. пълнъ, укр. по́вний (пор. р. выполня́ть «виконувати»);
пристосоване до української (і білоруської) фонетики і зближене з пе́вний запозичення з польської мови;
бр. [пе́ўніць] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́ўніць «тс.» | білоруська |
| пълнъ | давньоруська |
| pełnić «виконувати» | польська |
| pełny «повний» | польська |
| по́вний (пор. р. выполня́ть «виконувати») | українська |
| пе́вний | українська |
плебс
лат. plēbs «плебс, простий народ, натовп», plēbis, заст. plēbēs «тс.» разом з plēnus «повний», plēre «наповняти» споріднене з гр. πλη̃ϑος «безліч, більшість; населення, народні маси, народ», πλήρης «повний», псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний і більш віддаленими псл. *pledmenъ «плем’я», укр. пле́м’я;
очевидно, через посередництво німецької мови (н. Plebs) запозичено з латинської;
р. бр. болг. плебс, п. ч. слц. вл. plebs, м. плебеj, схв. пле̏бс, слн. plébs;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плебе́й
плебе́йство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плебс | білоруська |
| плебс | болгарська |
| plebs | верхньолужицька |
| πλη̃ϑος «безліч, більшість; населення, народні маси, народ» | грецька |
| πλήρης «повний» | грецька |
| plēbs «плебс, простий народ, натовп» | латинська |
| plēbis | латинська |
| plēnus «повний» | латинська |
| plēre «наповняти» | латинська |
| плебеj | македонська |
| Plebs | німецька |
| plebs | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| *pledmenъ «плем’я» | праслов’янська |
| плебс | російська |
| пле̏бс | сербохорватська |
| plebs | словацька |
| plébs | словенська |
| по́вний | українська |
| пле́м'я | українська |
| plebs | чеська |
пле́м'я
псл. plemę (‹ *pledmen-) «плем’я», пов’язане з plodъ «плід»;
споріднене з ірл. loth «лоша» (з давнім іє. -t-);
можливий генетичний зв’язок з псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний, гр. πλη̃ϑος «безліч, більшість, основна частина; населення, народні маси, народ», лат. plēnus «повний», plēbēs «плебс»;
р. бр. пле́мя, др. плѣмя, племя, п. plemię, ч. plémě, plemeno, слц. plemeno, заст. plemä, болг. м. пле́ме, схв. пле̏ме, слн. plême, стсл. племѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безплемі́нний
«безрідний, без племені»
плем'я́ник
племе́нний
«племінний»
племе́нник
«небіж»
племе́нниця
племе́нність
«національність»
племе́нщичка
«племін-ниця»
племінни́й
племі́нник
племі́нниця
племя́
«племінник або племінниця»
племя́нник
плі́м'я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пле́мя | білоруська |
| пле́ме | болгарська |
| πλη̃ϑος «безліч, більшість, основна частина; населення, народні маси, народ» | грецька |
| плѣмя | давньоруська |
| племя | давньоруська |
| loth «лоша» (з давнім іє. -t-) | ірландська |
| plēnus «повний» | латинська |
| plēbēs «плебс» | латинська |
| пле́ме | македонська |
| plemię | польська |
| plemę «плем’я» (‹ *pledmen-) | праслов’янська |
| plodъ «плід» | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| пле́мя | російська |
| пле̏ме | сербохорватська |
| plemeno | словацька |
| plême | словенська |
| племѧ | старослов’янська |
| по́вний | українська |
| plémě | чеська |
| plemeno | чеська |
| plemä | ? |
пле́нум «збори членів виборного керівного органу»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Plénum, Plenár-, фр. англ. plenum походять від лат. plēnum «повне», форми с. р. від plēnus «повний, заповнений», спорідненого з псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний;
р. бр. болг. м. схв. пле́нум, п. вл. plenum, ч. слц. слн. plénum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плена́рний
«належний, властивий пленуму»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| plenum | англійська |
| пле́нум | білоруська |
| пле́нум | болгарська |
| plenum | верхньолужицька |
| plēnum «повне» | латинська |
| plēnus «повний, заповнений» | латинська |
| пле́нум | македонська |
| Plénum | німецька |
| Plenár- | німецька |
| plenum | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| пле́нум | російська |
| пле́нум | сербохорватська |
| plénum | словацька |
| plénum | словенська |
| по́вний | українська |
| plenum | французька |
| plénum | чеська |
плеона́зм «сполучення близьких за значенням слів, з яких одне або кілька зайві»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Pleonásmus, фр. pléonasme, англ. pleonasm походять від пізньолат. pleonasmus «плеоназм», яке зводиться до гр. πλεονασμός «тс.», похідного від дієслова πλεονάζειν «бути плеонастичним, вставляти зайві слова; бути надмірним, перебільшувати, сповнювати, рясніти», утвореного від прикметника πλέων «більш численний, більший», що є формою вищого ступеня прикметника πολύς «численний; великий», співвідносною з πλέως «повний, цілий», πλέος «тс.», спорідненими з лат. plēnus «тс.», псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний;
р. плеона́зм, бр. плеана́зм, п. вл. pleonazm, ч. pleonasmus, слц. pleonazmus, болг. плеона́зъм, м. плеона́зам, схв. плеонàзам, слн. pleonázem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плеонасти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pleonasm | англійська |
| плеана́зм | білоруська |
| плеона́зъм | болгарська |
| pleonazm | верхньолужицька |
| πλεονασμός «тс.» | грецька |
| πλεονάζειν «бути плеонастичним, вставляти зайві слова; бути надмірним, перебільшувати, сповнювати, рясніти» | грецька |
| πλέων «більш численний, більший» | грецька |
| πολύς «численний; великий» | грецька |
| πλέως «повний, цілий» | грецька |
| πλέος «тс.» | грецька |
| plēnus «тс.» | латинська |
| плеона́зам | македонська |
| Pleonásmus | німецька |
| pleonasmus «плеоназм» | пізньолатинська |
| pleonazm | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| плеона́зм | російська |
| плеонàзам | сербохорватська |
| pleonazmus | словацька |
| pleonázem | словенська |
| по́вний | українська |
| pléonasme | французька |
| pleonasmus | чеська |
повнушка «пелія, Pellia Raddi» (бот.)
можливо, похідне утворення від по́вний;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́вний | українська |
повняки́ «чорнобривці, Tagetes L.» (бот.)
назва зумовлена махровою, повною формою квітки цих декоративних рослин (Вісюліна–Клоков 159–160, 317);
похідне утворення від по́вний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
повнєк
«чорнобривці прямі, Tagetes erectus L.»
по́внике
«тс.»
повнюк
повню́х
повнюхи́
повняки́
«гвоздики, Dianthus L.»
помня́к
помня́к
«чорнобривці»
поню́х
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́вний | українська |
полк «військова одиниця із самостійним управлінням і господарством, яка входить переважно до складу дивізії або бригади; в Україні в XVI--XVIII ст. -- військова й адміністративно-територіальна одиниця»
псл. *рúl̥kъ «тс.; полк»;
очевидно, давнє запозичення з германських мов;
дісл. днн. дфриз. folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід», двн. folk (folc) «народ; загін, військо», дангл. folc «народ, натовп» генетично пов’язані з алб. plogu «купа, натовп», лат. plēbs (ст. plēbēs) «тс.; плебс, народні маси, простий народ», гр. πληϑος «безліч, сила; натовп», псл. *рьl̥nъ «повний, густий», укр. по́вний;
запозиченими від слов’ян вважаються лит. pul˜kas «натовп, ватага, зграя, юрба; загін, полк», лтс. pùlks (pulˆks) «тс.»;
твердження про власне слов’янське походження псл. *ръl̥kъ (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 223–227; Фортунатов ИТ ІІ 150; Вrückner 448; Mikl. EW 236) менш обґрунтоване;
р. полк, [поло́к] «юрба (дівчат)», бр. полк (з р.), др. пълкъ «військо; загін, підрозділ війська, полк; воїнство, військові сили; битва, бій; війна, похід; стан, народ; частина; зібрання», п. pułk «полк», ч. слц. pluk, вл. połk, болг. ст. пълк «тс.», болг. м. полк «тс.» (з р.), схв. пу̑к «тс.; народ, люди, натовп», слн. рólk «полк», стсл. плъкъ «натовп;` колона; бойовий порядок; угруповання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ополча́ти
«(заст.) озброювати для війни, створювати ополчення; підбурювати, настроювати проти кого-, чого-небудь»
ополча́тися
«(заст.) підійматися на війну, іти війною; виступати з нападками, з різкою критикою»
ополче́нець
«учасник, боєць ополчення»
ополче́нє
«озброєння, підготовка до війни; зброя; оборона, захист»
ополче́ння
«військо, що створюється з народних мас»
півк
підполко́вник
«військове звання рангом нижче полковника; особа, що має це звання»
повк
«тс.»
повко́вник
«начальник, правитель полкової області, що обирався полковою радою відкритим голосуванням і затверджувався гетьманським універсалом; командир полку»
(з п. ?)
полкови́й
«(заст.) офіцер полку»
полко́вник
«(заст.) тс.; офіцерське звання або чин в армії; особа, яка носить це звання»
полковникі́вна
«дочка полковника»
полковникува́ти
«бути полковником»
полко́вництво
«посада військового губернатора і командуючого військом округу в гетьманщині; посада командира полку»
полко́вниця
«дружина полковника»
полковниче́нко
«син полковника»
(заст.)
полко́вничий
«полковник»
полко́вничиха
«тс.»
полчани́н
«однополчанин; воїн, боєць, солдат»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| plogu «купа, натовп» | албанська |
| полк (з р.) | білоруська |
| полк «тс.» (з р.) | болгарська |
| połk | верхньолужицька |
| πλη̃ϑος «безліч, сила; натовп» | грецька |
| folc «народ, натовп» | давньоанглійська |
| folk «народ; загін, військо» (folc) | давньоверхньонімецька |
| folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід» | давньоісландська |
| folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід» | давньонижньонімецька |
| пълкъ «військо; загін, підрозділ війська, полк; воїнство, військові сили; битва, бій; війна, похід; стан, народ; частина; зібрання» | давньоруська |
| folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід» | давньофризька |
| plēbs «тс.; плебс, народні маси, простий народ» (ст. plēbēs) | латинська |
| pùlks «тс.» (pulˆks) | латиська |
| pulˆks | латиська |
| pul˜kas «натовп, ватага, зграя, юрба; загін, полк» | литовська |
| полк «тс.» (з р.) | македонська |
| pułk «полк» | польська |
| *р<SUP>ú</SUP>l̥kъ «тс.; полк» | праслов’янська |
| *р<SUP>ь</SUP>l̥nъ «повний, густий» | праслов’янська |
| *р<SUP>ъ</SUP>l̥kъ | праслов’янська |
| полк | російська |
| поло́к «юрба (дівчат)» | російська |
| пу̑к «тс.; народ, люди, натовп» | сербохорватська |
| pluk | словацька |
| рólk «полк» | словенська |
| плъкъ «натовп;` колона; бойовий порядок; угруповання» | старослов’янська |
| по́вний | українська |
| pluk | чеська |
компле́кт
через польське і, далі, французьке (фр. complet) посередництво запозичене з латинської мови і видозмінене під впливом комплектува́ти, р. комплектовать, яке походить від нім. komplektíeren «поповнювати, доповнювати», що зводиться до лат. complector «охоплюю, обіймаю; досягаю, набуваю, одержую», утвореного за допомогою префікса com- «з-» від дієслова plecto «плету, звиваю», спорідненого з псл. plesti, укр. пле́сти́;
лат. complētus є пасивним дієприкметником від дієслова compleo «наповняю; комплектую, поповнюю», що складається з префікса com- і дієслівної основи - рlео «наповняю», пов’язаної з прикметником pienus «повний», спорідненим з псл. *рьlnъ «повний», укр. повний;
р. болг. компле́кт, бр. кампле́кт, п. ч. слц. вл. komplet, м. комплет, схв. кòмплет, кòмплēт, слн. komplet;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комплекта́ція
комплектува́льний
комплектува́льник
комплектува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кампле́кт | білоруська |
| компле́кт | болгарська |
| komplet | верхньолужицька |
| complector «охоплюю, обіймаю; досягаю, набуваю, одержую» | латинська |
| complētus є пасивним дієприкметником від дієслова compleo «наповняю; комплектую, поповнюю» | латинська |
| комплет | македонська |
| komplektíeren «поповнювати, доповнювати» | німецька |
| komplet | польська |
| plesti | праслов’янська |
| *р «повний» | праслов’янська |
| компле́кт | російська |
| кòмплет | сербохорватська |
| komplet | словацька |
| komplet | словенська |
| пле́сти́ | українська |
| повний | українська |
| кòмплēт | українська |
| komplet | чеська |
| комплектува́ти | ? |
| комплектовать | ? |
| com- «з-» | ? |
| plecto «плету, звиваю» | ? |
| рlео «наповняю» | ? |
| pienus «повний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України