ПЛЮХНУТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

плюск «шум від руху, падіння води, удару по поверхні води, падіння на неї»

псл. pljuskъ «тс., плюск»;
очевидно, звуконаслідувальне, як і паралельне з іншим ступенем вокалізму pleskъ «плеск»;
пор. аналогічні утворення лит. pliauškėˊti «бити, ляскати (батогом), плескати (руками); плескатися (у воді)», pliáukšti «базікати»;
р. [плю́снуться] «з плюскотом упасти (у щось рідке); швидко або незграбно сісти не на своє місце», плю́хнуться «тс.», плюх (виг.), [плюща́ть] «плескати», бр. плю́скаць «цмокати (цілувати)», плю́снуць «тс.; [ляснути долонею; швидко, раптово впасти]», плюсь «цмок», плюх «шльоп, лясь», плю́хаць «плюхати, плескати, бризкати», плю́хнуць «тс.; [дати ляпаса]», др. плюскъ «звук (?), плеск (?)», п. plusk «плеск, плескіт, плюсь», pluskać «плескати, плюскати», plusnąć «тс.», ч. [pluskot] «плескіт», [pluskotati] «плескати» (про воду, дощ), слц. plúskat’ «тс.», вл. plusk «плеск, плескіт; ляпка, пляма», pluskać «плескати» (про воду), нл. pluskaś «тс.», болг. плю́сък «удар (батога)», плющя́ «бити, ляскати (батогом); плескати; лопотіти на вітрі», м. плуска «плюхатися», плусне «плюхнутися», схв. пљу̏с (виг.) «лясь, бах; плюсь», пљу́скати «плюскати, плескати, бризкати; виливати (воду з човна)», пљу̏снути «тс.; впасти», слн. pljúsk «плюскіт», pljúskati «плюскати, ляскати», стсл. плюскъ «шум»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́плюск (у виразі свідкам в очі дати з. «звинуватити в обмані»)
плю́скати «тс.; з плюскотом лити воду, бризкати водою»
плю́скатися «падати з плюскотом»
плю́скіт
плюскітли́вий
плюско́та «тс.»
плюскота́ти
плюскоті́ти
плюскотли́вий
плю́снути «тс.; упасти з плюскотом, з шумом»
плюсь (виг.)
плю́хати «з плюскотом падати (в що-небудь рідке); випльовувати»
плю́хатися «швидко або незграбно сідати, опускатися»
плю́хкати «тс.; бризкати»
плю́хнути «тс.; упасти з шумом; кинути з шумом (у воду)»
плюхо́та «сніг з дощем і вітром»
плюща́ти «рухаючись, видавати плюскіт; ударятися з плюскотом; ударами, рухом у воді створювати плюскіт»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плю́скаць «цмокати (цілувати)» білоруська
плю́снуць «тс.; [ляснути долонею; швидко, раптово впасти]» білоруська
плюсь «цмок» білоруська
плюх «шльоп, лясь» білоруська
плю́хаць «плюхати, плескати, бризкати» білоруська
плю́хнуць «тс.; [дати ляпаса]» білоруська
плю́сък «удар (батога)» болгарська
плющя́ «бити, ляскати (батогом); плескати; лопотіти на вітрі» болгарська
plusk «плеск, плескіт; ляпка, пляма»«плескати» (про воду) верхньолужицька
pluskać «плеск, плескіт; ляпка, пляма»«плескати» (про воду) верхньолужицька
плюскъ «звук (?), плеск (?)» давньоруська
pliauškėˊti «бити, ляскати (батогом), плескати (руками); плескатися (у воді)» литовська
pliáukšti «базікати» литовська
плуска «плюхатися» македонська
плусне «плюхнутися» македонська
pluskaś «тс.» нижньолужицька
plusk «плеск, плескіт, плюсь»«плескати, плюскати»«тс.» польська
pluskać «плеск, плескіт, плюсь»«плескати, плюскати»«тс.» польська
plusnąć «плеск, плескіт, плюсь»«плескати, плюскати»«тс.» польська
pljuskъ «тс., плюск» праслов’янська
pleskъ «плеск» праслов’янська
плю́снуться «з плюскотом упасти (у щось рідке); швидко або незграбно сісти не на своє місце» російська
плю́хнуться «тс.» російська
плюх (виг.) російська
плюща́ть «плескати» російська
пљу̏с «лясь, бах; плюсь» (виг.) сербохорватська
пљу́скати «плюскати, плескати, бризкати; виливати (воду з човна)» сербохорватська
снути «тс.; впасти» сербохорватська
plúskat' «тс.» словацька
pljúsk «плюскіт»«плюскати, ляскати» словенська
pljúskati «плюскіт»«плюскати, ляскати» словенська
плюскъ «шум» старослов’янська
pluskot «плескіт» чеська
pluskotati «плескати» (про воду, дощ) чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.