ПЛЮСА — ЕТИМОЛОГІЯ

плюс «математичний знак для позначення дії додавання; позитивна сторона; перевага, вигода»

запозичення з латинської мови;
лат. plūs «більше» споріднене з гр. πολύς «численний; великий, значний», πλείων «численніший, великий», πλέων «тс.», дінд. purúḥ «багато», ав. pouru-, дперс. paru- «тс.», дірл. il «численний», гот. двн. днн. filu «численний, багато», свн. vil, нвн. viel, дфриз. fёlo, fёl(e), дангл. fela, feаla, feola, дісл. fjǫl- «тс.», псл. *pьl̥nъ «повний»;
р. бр. болг. плюс, п. вл. ч. слц. plus, м. плус, схв. плу̏с, слн. plús «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

приплюсува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pouru- авестійська
плюс білоруська
плюс болгарська
plus верхньолужицька
filu «численний, багато» готська
πολύς «численний; великий, значний» грецька
πλείων «численніший, великий» грецька
πλέων «тс.» грецька
fela давньоанглійська
feаla давньоанглійська
feola давньоанглійська
filu «численний, багато» давньоверхньонімецька
purúḥ «багато» давньоіндійська
il «численний» давньоірландська
fjǫl- «тс.» давньоісландська
filu «численний, багато» давньонижньонімецька
paru- «тс.» давньоперська
fёlo давньофризька
fёl(e) давньофризька
plūs «більше» латинська
плус македонська
viel нововерхньонімецька
plus польська
*p<SUP>ь</SUP>l̥nъ «повний» праслов’янська
плюс російська
плу̏с сербохорватська
vil середньоверхньнімецька
plus словацька
plús «тс.» словенська
plus чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.