ПЛЮГАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
плюга́вий «непоказний, миршавий, незначний, мізерний; огидний, мерзенний, підлий»
очевидно, псл. [pljugavъ] «плюгавий»;
загальновизнаної етимології не має;
можливо, пов’язане з псл. pl’uti (plьvati) «плювати» (Фасмер ІІІ 289; Brückner 419);
зіставляється також (Machek ESJČ 462; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 175) з ч. plouhati «тягти, волочити по землі», ploužiti «тс.», п. ст. [płużyć] «тягатися; волочитися, вештатися»;
непереконливе зіставлення з двн. flёc(cho) «пляма» (Matzenauer 13, 171), як і з дінд. prōkṣa «обприскування, кроплення», prōkṣіtavyaḥ «щоб зрощувати» (Berneker IF 10, 154);
р. плюга́вый «плюгавий», бр. плюга́вы, п. plugawy «тс.», ч. plouhavý «повільний, закрадливий, повзучий», ст. plíhavý «тс.; брудний; дурний, ідіотський», слц. pl’uhavý «плюгавий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́плюга
паплю́жий
паплю́жити
плю́га
«плюгава людина Нед; некрасива, бридка жінка»
плюга́ва́
«жінка підозрілої поведінки»
плюга́вець
«плюгава людина»
плюга́вити
«робити брудним; ганьбити, поганити»
плюга́виця
«бридка, аморальна жінка; гнойова муха, Scatophaga; [ящірка Нед]»
плюга́вість
плюга́ві́ти
«ставати плюгавим»
плюга́вка
«тс.»
плюга́вство
плюга́ш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плюга́вы | білоруська |
| flёc(cho) «пляма» | давньоверхньонімецька |
| prōkṣa «обприскування, кроплення» | давньоіндійська |
| prōkṣіtavyaḥ «щоб зрощувати» | давньоіндійська |
| plugawy «тс.» | польська |
| pljugavъ «плюгавий» | праслов’янська |
| pl'uti «плювати» (plьvati)(Фасмер ІІІ 289; Brückner 419) | праслов’янська |
| плюга́вый «плюгавий» | російська |
| pl'uhavý «плюгавий» | словацька |
| plouhati «тягти, волочити по землі» | чеська |
| ploužiti «тс.» | чеська |
| plouhavý «повільний, закрадливий, повзучий» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України