ПЛЮГАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

плюга́вий «непоказний, миршавий, незначний, мізерний; огидний, мерзенний, підлий»

очевидно, псл. [pljugavъ] «плюгавий»;
загальновизнаної етимології не має;
можливо, пов’язане з псл. pl’uti (plьvati) «плювати» (Фасмер ІІІ 289; Brückner 419);
зіставляється також (Machek ESJČ 462; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 175) з ч. plouhati «тягти, волочити по землі», ploužiti «тс.», п. ст. [płużyć] «тягатися; волочитися, вештатися»;
непереконливе зіставлення з двн. flёc(cho) «пляма» (Matzenauer 13, 171), як і з дінд. prōkṣa «обприскування, кроплення», prōkṣіtavyaḥ «щоб зрощувати» (Berneker IF 10, 154);
р. плюга́вый «плюгавий», бр. плюга́вы, п. plugawy «тс.», ч. plouhavý «повільний, закрадливий, повзучий», ст. plíhavý «тс.; брудний; дурний, ідіотський», слц. pl’uhavý «плюгавий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

па́плюга
паплю́жий
паплю́жити
плю́га «плюгава людина Нед; некрасива, бридка жінка»
плюга́ва́ «жінка підозрілої поведінки»
плюга́вець «плюгава людина»
плюга́вити «робити брудним; ганьбити, поганити»
плюга́виця «бридка, аморальна жінка; гнойова муха, Scatophaga; [ящірка Нед]»
плюга́вість
плюга́ві́ти «ставати плюгавим»
плюга́вка «тс.»
плюга́вство
плюга́ш «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плюга́вы білоруська
flёc(cho) «пляма» давньоверхньонімецька
prōkṣa «обприскування, кроплення» давньоіндійська
prōkṣіtavyaḥ «щоб зрощувати» давньоіндійська
plugawy «тс.» польська
pljugavъ «плюгавий» праслов’янська
pl'uti «плювати» (plьvati)(Фасмер ІІІ 289; Brückner 419) праслов’янська
плюга́вый «плюгавий» російська
pl'uhavý «плюгавий» словацька
plouhati «тягти, волочити по землі» чеська
ploužiti «тс.» чеська
plouhavý «повільний, закрадливий, повзучий» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.