ПЛОХИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

плохи́й «поганий, кепський; не злий, не сварливий (про людину); спокійний, смирний; немічний, кволий»

загальновизнаної етимології не має;
очевидно, давнє запозичення з польської мови;
п. рłochy «легковажний; необачний, нерозважний; пустотливий; (заст.) полохливий; (ст.) незначний, дрібний» відповідає укр. полохли́вий, поло́хати;
у такому разі не слід ототожнювати з р. плохо́й «поганий», яке пов’язується з пло́ский (Куркина ОЛА 1976, 281–282; Фасмер ІІІ 286; Ильинский ИОРЯС 20/3, 112–113; Брандт РФВ 23, 299);
р. плохо́й «поганий», бр. [пло́хій] «тс., кволий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пліхше «гірше»
плі́хши́й «гірший»
пло́хість «хиба»
плохі́шати «ставати гіршим»
плохови́тий «тс. Нед; несмілий»
плохота «смирна людина»
плохува́ти «діяти необдумано, допускати помилки, промахи»
плохува́тий «поганенький»
плоху́та «тиха, спокійна, несміла людина»
плоху́тий «тс.»
плоху́тка «квола людина»
пло́хший «тс.»
плоша́ти «тс.»
попло́хшати «принишкнути, стати тихішим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пло́хій «тс., кволий» білоруська
рłochy «легковажний; необачний, нерозважний; пустотливий; (заст.) полохливий; (ст.) незначний, дрібний» польська
плохо́й «поганий» російська
пло́ский російська
плохо́й «поганий» російська
полохли́вий українська
поло́хати українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.