ПЛАКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пла́кати

значення «плакати» розвинулося з більш давнього «ударяти, бити себе в груди, зчіплювати руки (в розпачі)»;
необґрунтоване твердження (Hirt PBrB 23, 336) про запозичення з готської мови;
іє. *plāk- (*plāg-) «ударяти, бити»;
споріднене з лит. plàkti «шмагати, сікти; батожити; битися, колотитися; відбивати, збовтувати, збивати», лтс. placinât «плющити», гр. πλήσσω (‹ *plāki̯ō) «хлопати, топати; ударяти, бити, вражати; збивати; підганяти, розбивати», перф.πέπληχα, πέπληγα «тс.»,πληγή «удар; забите місце; укол», дор.πλᾱγά «тс.», лат. plangere «з шумом ударяти, бити; бити себе в груди», сірл. lēn (*plakno-) «жалкування, скорбота, сум», двн. fluohhōn «проклинати, ганити», гот. faíflōkun «уболівати, сумувати»;
псл. plakati (sę) «плакати (б’ючи себе в груди)»;
р. пла́кать, бр. пла́каць, др. плакати, п. вл. płakać, ч. plakati, слц. plakat’, нл. płakaś, полаб. plokăt, болг. пла́ча, м. плаче, схв. пла̏кати, слн. plákati, стсл. плакати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запла́каний
за́пла́чка «складова частина заспіву в думах; обрядовий плач і плачевні пісні молодої»
пла́кальник «той, хто оплакує мерців» (заст.)
пла́кальниця
пла́катися
плакі́й
плакли́вий
пла́кса
плакси́вий
плакси́ви́ці «хвороблива плаксивість у дітей»
плакси́виця «тс.»
плаксі́й
плаксу́н
плаксу́ня
плаксу́ха
плаку́н
плаку́чий
плач
плаче́вний
пла́чка «плакальниця»
плачли́вий
пла́чний
пла́чниця
плачови́й
спла́каний
сплакну́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пла́каць білоруська
пла́ча болгарська
płakać верхньолужицька
faíflōkun «уболівати, сумувати» готська
πλήσσω «хлопати, топати; ударяти, бити, вражати; збивати; підганяти, розбивати» (‹ *plāki̯ō) грецька
πέπληγα «тс.» грецька
πληγή «удар; забите місце; укол» грецька
πλᾱγά «тс.» грецька
fluohhōn «проклинати, ганити» давньоверхньонімецька
плакати давньоруська
*plāk- «ударяти, бити» (*plāg-) індоєвропейська
plangere «з шумом ударяти, бити; бити себе в груди» латинська
placinât «плющити» латиська
plàkti «шмагати, сікти; батожити; битися, колотитися; відбивати, збовтувати, збивати» литовська
плаче македонська
płakaś нижньолужицька
plokăt полабська
płakać польська
plakati «плакати (б’ючи себе в груди)» (sę) праслов’янська
пла́кать російська
пла̏кати сербохорватська
lēn «жалкування, скорбота, сум» (*plakno-) середньоірландська
plakat' словацька
plákati словенська
плакати старослов’янська
plakati чеська

плака́т

н. Plakát «плакат» (як і гол. plakkaat «тс.») походить від фр. placard «об’ява, афіша, плакат», що через посередництво пров. placa «плита, дощечка» (› *placat) і фр. ст. plaquier «накладати тонкий шар (металу), плакувати; приліплювати, наклеювати (фанеру та ін.)» зводиться до снідерл. placken «латати; накладати пластир», спорідненого із свн. placke «пляма», нвн. Placken «тс.»;
зіставляються з нвн. Plage «лихо», англ. plague «чума», лат. plāga «удар, поштовх, рана», plangere «з шумом ударяти», гр. πλήσσω (*πλᾱϰ ι̯ω) «хлопаю, топаю; ударяю, вражаю», псл. plakati, укр. пла́кати;
германські форми етимологічно неясні;
запозичення з німецької мови;
р. бр. болг. м. плака́т, п. вл. plakat, ч. слц. слн. plakát, слц. plagát, схв. плàкāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти

плакати́ст «художник, що малює плакати»
плака́тник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
plague «чума» англійська
плака́т білоруська
плака́т болгарська
plakat верхньолужицька
πλήσσω «хлопаю, топаю; ударяю, вражаю» (*πλᾱϰ ι̯ω) грецька
plāga «удар, поштовх, рана» латинська
plangere «з шумом ударяти» латинська
плака́т македонська
Plakát «плакат» (як і гол. plakkaat «тс.») німецька
Placken «тс.» нововерхньонімецька
Plage «лихо» нововерхньонімецька
plakat польська
plakati праслов’янська
placa «плита, дощечка» (› *placat) провансальська
плака́т російська
плàкāт сербохорватська
placke «пляма» середньоверхньнімецька
placken «латати; накладати пластир» середньонідерландська
plakát словацька
plagát словацька
plakát словенська
пла́кати українська
placard «об’ява, афіша, плакат» французька
plaquier «накладати тонкий шар (металу), плакувати; приліплювати, наклеювати (фанеру та ін.)» (ст.) французька
plakát чеська

апопле́ксія

гр. ἀποπληξία утворено від дієслова ἀποπλήσσω «вражаю ударом», що складається з префікса ἀπο- «від-», спорідненого з лат. ab«тс.», і дієслова πλήσσω «б’ю, вражаю», спорідненого з лат. plango «б’ю з тріском», укр. пла́кати;
через латинську мову (лат. apoplexia) або безпосередньо запозичено з грецької;
р. болг. апопле́ксия, бр. апапле́ксія, n. apopleksja, ч. apoplexie, слц. apoplexia, схв. апоплèксија, слн. apopleksíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

апоплекси́чний
апоплектика «апоплексія» (XVIII ст.)
апоплекти́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апапле́ксія білоруська
апопле́ксия болгарська
ἀποπληξία утворено від дієслова ἀποπλήσσω «вражаю ударом» грецька
ab «тс.» латинська
plango «б’ю з тріском» латинська
апопле́ксия російська
апоплèксија сербохорватська
apoplexia словацька
apopleksíja словенська
пла́кати українська
apoplexie чеська
ἀπο- «від-» ?
πλήσσω «б’ю, вражаю» ?

плаку́н «підбережник, плавун, Lythrum salicaria L.; [зніт вузьколистий, Epilobium angustifolium L.]» (бот.)

похідне утворення від дієслова пла́кати, зумовлене, можливо, повір’ям про те, що від трави Lythrum, корінь якої збирають в Іванову ніч, плачуть біси й відьми;
р. плаку́н «тс.; [вид звіробою, Hypericum ascyron.]», бр. плаку́н «Lythrum L.», ч. plakún, plakun (з р.) «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плаку́н «Lythrum L.» білоруська
плаку́н «тс.; [вид звіробою, Hypericum ascyron.]» російська
пла́кати українська
plakún «тс.»р.) чеська
plakun «тс.»р.) чеська

плакун «коловодник великий, Tringa glottis L. (T. nebularia Gunn.?)» (орн.)

похідне утворення від пла́кати, зумовлене, очевидно, тим, що цей вид птаха, як і всі уліти, неспокійно поводить себе коло гнізда, літаючи кругом з криком, наче плачучи, особливо тоді, коли є небезпека для пташенят;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пла́кати українська

планкто́н «сукупність рослинних і тваринних дрібних організмів, що проводять все життя у воді в завислому стані»

через російське посередництво запозичено з німецької мови;
н. Plánkton «планктон» утворено фізіологом В. Генсеном (1835–1924) на основі гр. πλαγκτόν «блукаюче», пов’язаного зπλάζω ‹ *πλάγγ ι̯ω «блукаю, броджу», πληγή «удар; рана, укол», πλήσσω «б’ю, ударяю, вражаю», спорідненими з лат. plangō «з шумом ударяю, б’ю», псл. plakati, укр. пла́кати;
р. бр. болг. планкто́н, п. ч. вл. plankton, слц. planktón, м. планктон, схв. плàнктōн, слн. plánkton;
Фонетичні та словотвірні варіанти

планкто́нний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
планкто́н білоруська
планкто́н болгарська
plankton верхньолужицька
πλαγκτόν «блукаюче» грецька
πληγή «удар; рана, укол» грецька
πλήσσω «б’ю, ударяю, вражаю» грецька
πλάζω грецька
plangō «з шумом ударяю, б’ю» латинська
планктон македонська
Plánkton «планктон» німецька
plankton польська
plakati праслов’янська
планкто́н російська
плàнктōн сербохорватська
planktón словацька
plánkton словенська
пла́кати українська
plankton чеська

пля́ґа «лихо, злидні Пі; кара, удар, мука Бі»

через польську і німецьку мови (н. Plágе «мука, лихо») запозичено з латинської;
лат. plāga «удар, втрата, шкода, збиток; лихо, нещастя» пов’язане з plangĕre «ударяти, бити; шуміти», спорідненим з псл. plakati, укр. пла́кати;
бр. [пля́га] «удар різками або батогом; кара, стихійне лихо», п. plaga «удар, тілесна кара, поразка; лихо, горе; мука; Божа кара; (заст.) рана; (мн.) побої», ч. [pl’aga] «страждання, мука», [flaga], слц. pliaga, вл. ст. нл. ploga «тс.», plogowaś «мучити», м. [пљага] «рана»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

плякга «тс.» (XVІІ ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пля́га «удар різками або батогом; кара, стихійне лихо» білоруська
ploga «тс.»«мучити» верхньолужицька
plāga «удар, втрата, шкода, збиток; лихо, нещастя» латинська
plangĕre «ударяти, бити; шуміти» латинська
пљага «рана» македонська
ploga «тс.»«мучити» нижньолужицька
plogowaś «тс.»«мучити» нижньолужицька
Plágе німецька
plaga «удар, тілесна кара, поразка; лихо, горе; мука; Божа кара; (заст.) рана; (мн.) побої» польська
plakati праслов’янська
pliaga словацька
пла́кати українська
pl'aga «страждання, мука» чеська
flaga чеська

пля́ха «пляма»

очевидно, запозичення з польської мови;
за іншим тлумаченням (Walde–Hofm. ІІ 314), германське слово зводиться до лат. plaga як запозичення, а plaga з plangere генетично не пов’язане;
п. ст. flaki (fleki) «плями», як і ч. flek «пляма, [латка, місце]», походить від свн. vlëc (нвн. Fleck) «пляма; шматок, шматок матерії, кусок землі, місце; шматок розрізаних нутрощів», спорідненого з дісл. flekkr «пляма іншого кольору» і, можливо, з лат. plaga «місцевість», plangere «ударяти», псл. plakati, укр. пла́кати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
flekkr «пляма іншого кольору» давньоісландська
plaga латинська
plangere латинська
plaga «місцевість» латинська
plangere «ударяти» латинська
Fleck нововерхньонімецька
plakati праслов’янська
vlëc «пляма; шматок, шматок матерії, кусок землі, місце; шматок розрізаних нутрощів» (нвн. Fleck) середньоверхньнімецька
пла́кати українська
flek «пляма, [латка, місце]» чеська

полоска́ти

псл. [*pоlskаti] «тс.; плескати», *pоlkаti «тс.», споріднене з plаkаti «плакати»;
первісне значення «бити (білизну об камінь)» (пор. пла́кати первісно «бити себе в груди»);
зіставляється також (Варбот Сл. языкозн. 1988, 74–75) з псл. plеskаti «плескати»;
малопереконливим є зіставлення (Skok II 594–595; Куркина Этимология 1981, 12–14) із схв. ѝспо̑ «ківш», м. испол «тс.», укр. поло́вник;
необґрунтоване зближення з пли́сти́ (Горяев 271; Преобр. ІІ 96; Младенов 426);
р. полоска́ть «полоскати», бр. паласка́ць, др. полоскати «тс.», п. [płoskuny] «негода, сльота», płukać (‹płókać) «полоскати», ч. [pláskati] «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати», [plаskati] «тс.», plákat «полоскати», слц. pl’аsknút’ «плеснути; упасти (в болото, калюжу)», pl’аsnút’ «тс.», plákаt’ «полоскати», вл. płоkać, «прати (білизну)», нл. pаłkaś «тс.», болг. пла́кна «полощу», схв. пла́кати «полоскати», слн. plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати», стсл. плакати, цсл. пласкати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виполі́скувати
ви́полоч «неглибокий водомий»
пі́дполоч «підмитий водою берег»
поло́ка́ти «полоскати»
полоска́льний
полоска́льниця «чашка для обполіскування посуду; робітниця, що миє посуд»
полоска́ння «рідина для промивання рота, зубів і горла»
поло́чка «промивання, купання (коней)»
прополіка́ти «прополоскати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паласка́ць білоруська
пла́кна «полощу» болгарська
płоkać «прати (білизну)» верхньолужицька
полоскати «тс.» давньоруська
испол «тс.» македонська
pаłkaś «тс.» нижньолужицька
płoskuny «негода, сльота»«полоскати» (‹płókać) польська
płukać «негода, сльота»«полоскати» (‹płókać) польська
*pоlskаti «тс.; плескати» праслов’янська
*pоlkаti «тс.» праслов’янська
plаkаti «плакати» праслов’янська
plеskаti «плескати» праслов’янська
полоска́ть «полоскати» російська
ѝспо̑ «ківш» сербохорватська
пла́кати «полоскати» сербохорватська
pl'аsknút' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» словацька
pl'аsnút' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» словацька
plákаt' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» словацька
plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати» словенська
плакати старослов’янська
поло́вник українська
пли́сти́ українська
пласкати «тс.» церковнослов’янська
pláskati «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати» чеська
plаskati «тс.»«полоскати» чеська
plákat «тс.»«полоскати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України