ПЕРЕЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запре́т «стримування, гальмування; запор»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. запре́т походить від др. запрѣтити, запрѣщати «не дозволяти» (прѣтити «стримувати, зупиняти, не дозволяти, загрожувати»), запозиченого з церковнослов’янської мови;
цсл. запрѣтити «тс.» утворене від прѣтити «тс.», спорідненого з болг. пре́тя, схв. npujèтити «загрожувати», слн. pretíti, нл. pśěśiś «тс.» і зіставлюваного з укр. перечити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запреща́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пре́тя болгарська
запрѣтити давньоруська
запрѣщати «не дозволяти» (прѣтити «стримувати, зупиняти, не дозволяти, загрожувати») давньоруська
pśěśiś «тс.» нижньолужицька
запре́т російська
npujèтити «загрожувати» сербохорватська
pretíti словенська
перечити українська
запрѣтити «тс.» церковнослов’янська
прѣтити «тс.» ?


навпре́к «у профіль»

очевидно, результат видозміни форми і значення запозиченого слц. na priek «на зло», napriek «всупереч, незважаючи на», що складається з прийменника na та іменника priek «упертість», спорідненого з укр. пере́ка, пере́чити;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
na priek «на зло» словацька
napriek «всупереч, незважаючи на» словацька
priek «упертість» словацька
na словацька
пере́ка українська
пере́чити українська

пере́ка «суперечність, протидія Г; заперечення Нед»

псл. *perkъ «упоперек, поперек», утворене від *per за допомогою елемента -ko- (пор. prokъ від pro);
бр. [пе́рак] «упоперек», др. перекъ «ширина, поперечка», п. ст. przek(o) «упоперек», ч. [příky], вл. prěki, нл. prjeki, болг. пря́ко «тс.», м. преку «через, понад, усупереч», схв. преко «тс.», слн. prék «упоперек», стсл. прѣкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бе́зпереч
безпере́чний
впопе́рек «упоперек»
всу́переч
запере́чення
запере́чка «заперечення»
запере́чливий
запере́чний
запере́чник
запере́чувач
на(в)по́пере́к
непере́чний «незаперечний»
неспере́чливий «поступливий»
перече́нь «поперечна планка в санях»
пере́чити
пере́читися «сперечатися»
пере́чка «різновид перемету; [суперечка Нед]»
пере́чний «суперечний; заперечний»
по́пе́ре́к
попере́чина
попере́чка
попере́чний
попере́чник
попере́чниця «поперечка; стежка між полями Нед; частина ткацького верстата»
попере́чуватися «перехрещуватися»
спереча́льник
спереча́ти «утримувати; перешкоджати, забороняти»
спереча́тися
спере́читися «перечити, противитися»
спере́чка «суперечка»
сперечли́вий
спере́чник
су́перек (у виразі на с. «усупереч»)
супе́река «суперечка»
суперека́нт «супротивник на процесі»
супере́та «сварка»
су́переч «заперечення»
супереча́ти «суперечити»
супере́че «суперечки, чвари»
супере́чити
супере́чка
супере́чливий
супере́чний
суперкува́тий «упертий»
супоро́к «суперечка»
супреча́тися «сперечатися»
упе́ре́к «поперек»
упере́чка «вид плахти»
упо́перек
усу́переч
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пе́рак «упоперек» білоруська
пря́ко «тс.» болгарська
prěki верхньолужицька
перекъ «ширина, поперечка» давньоруська
преку «через, понад, усупереч» македонська
prjeki нижньолужицька
przek(o) «упоперек» (ст.) польська
*perkъ «упоперек, поперек» праслов’янська
*per (пор. prokъ від pro) праслов’янська
prokъ праслов’янська
pro праслов’янська
преко «тс.» сербохорватська
prék «упоперек» словенська
прѣкъ «тс.» старослов’янська
příky чеська

прети́ти «забороняти»

запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. прѣтити «загрожувати» пов’язують з р. пере́чить «перечити», укр. пере́чити (Преобр. ІІ 125; Младенов 515);
зіставлення з лат. pertica «жердина, палиця» (Walde–Hofm. II 292–293) недостатньо обґрунтоване;
р. прети́ть «бути гидким; (заст.) забороняти, перешкоджати», др. претити (прѣтити) «затримувати, зупиняти; загрожувати; бути суворим», нл. pśěśiś «загрожувати», болг. [пре́тя], схв. пре́тити, слн. pretíti «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пре́тя болгарська
претити «затримувати, зупиняти; загрожувати; бути суворим» (прѣтити) давньоруська
pertica «жердина, палиця» латинська
pśěśiś «загрожувати» нижньолужицька
пере́чить «перечити» російська
прети́ть «бути гидким; (заст.) забороняти, перешкоджати» російська
пре́тити сербохорватська
pretíti «тс.» словенська
прѣтити «загрожувати» старослов’янська
пере́чити українська

переч «підмаренник трирогий, Galium tricorne With.» (бот.)

очевидно, пов’язане з пе́рець, хоча мотивація назви не зовсім ясна;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пе́рець ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.