ПЕНЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

пеня́ «штраф за невиконання зобов’язань; докір, незадоволення, скарга; напасть, лихо; [причепа, нав’язлива людина]»

запозичення з латинської мови;
лат. poena «кара» походить від гр. ποινή «викуп; помста, кара», спорідненого з ав. kaēnā «штраф, помста», лит. káina «ціна, вартість», псл. cěna, укр. ціна́;
р. бр. пе́ня, п. pena «грошова кара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пе́нни́й «такий, що має борги; сварливий»
пеня́кува́тий «причепливий; нав’язливий»
пеня́ти «нарікати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kaēnā «штраф, помста» авестійська
пе́ня білоруська
ποινή «викуп; помста, кара» грецька
poena «кара» латинська
káina «ціна, вартість» литовська
pena «грошова кара» польська
cěna праслов’янська
пе́ня російська
ціна́ українська


пеня́ «затримка, перешкода; відстрочка»

результат артикуляційної видозміни ненаголошеного и в слові [пини́ти] і його похідних, зближених з основою слова пеня́ «штраф, покарання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пени́ти «зволікати»
пенькува́тий «тс.»
пеню́к «чорт, який в усьому перешкоджає»
пеня́вий «недбалий, незграбний»
пенякува́тий «упертий»
пеня́ти «затримувати, перешкоджати, зволікати, опиратися Нед; бути недбалим, незграбним»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пини́ти українська
пеня́ «штраф, покарання» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.