ПАСМО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па́смо́
псл. pasmo, *pasmę;
споріднене з лтс. puõsms «ланка, відрізок; пасмо», свн. vase «волокно, торочки, облямівка», снн. снідерл. vēse, двн. faso (чол. р.), fasa (жін. р.), дангл. fœs «тс.»;
значенням «жмут ниток, що майорять під вітром» наближається до кореня *pēs- «дути, віяти», до якого зводяться й укр. пахну́ти, па́хнути, схв. пàхӯљ «жмут, пасмо»;
наявність слова у латиській мові (лит. põsmas «пасмо» може бути слов’янським запозиченням) і його загальнослов’янське поширення виключають думку (Räsänen Tschuw. L. 182) про його тюркське (чуваське) походження;
р. м. па́смо, бр. па́сма, п. вл. нл. pasmo, ч. слц. pásmo, полаб. posmą, болг. па́смо́, схв. па̏смо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасеми́стий
«смугастий»
па́семко
«мотузка або нитка для перев’язування пасма»
па́семник
«тс.»
пасемце́
(у виразі п. овець «тридцять голів»)
пасмани́стий
пасма́ти
«розпатланий»
пасми́стий
«смугастий»
пасми́стка
(назва вовни)
пасмова́тий
«розташований пасмами (про гори)»
пасмове́ць
«метелик, Limenitis»
(ент.)
пасьо́мка
«обшивка в кожусі, тасьма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́сма | білоруська |
| па́смо́ | болгарська |
| pasmo | верхньолужицька |
| fœs «тс.» | давньоанглійська |
| faso (чол. р.) | давньоверхньонімецька |
| fasa (жін. р.) | давньоверхньонімецька |
| puõsms «ланка, відрізок; пасмо» | латиська |
| põsmas | литовська |
| па́смо | македонська |
| pasmo | нижньолужицька |
| posmą | полабська |
| pasmo | польська |
| pasmo | праслов’янська |
| *pasmę | праслов’янська |
| па́смо | російська |
| пàхӯљ «жмут, пасмо» | сербохорватська |
| па̏смо | сербохорватська |
| vase «волокно, торочки, облямівка» | середньоверхньнімецька |
| vēse | середньонижньонімецька |
| vēse | середньонідерландська |
| pásmo | словацька |
| пахну́ти | українська |
| па́хнути | українська |
| pásmo | чеська |
па́смер «водяна сосонка звичайна, Hippuris vulgaris L.» (бот.)
неясне;
можливо, пов’язане з па́смо (через подібність цієї рослини до хвоста або до пасма волосся);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́смо (через подібність цієї рослини до хвоста або до пасма волосся) | українська |
па́сти (свійських тварин)
псл. pasti;
споріднене з лат. pāsco «пасу; годую, утримую; викохую», рābulum «їжа, харчі, корм», тох. А рās- «стерегти, пасти», тох. В рāsk- «тс.», хет. paḫḫši «стережу, пасу», гр. πατέομαι (аор. έπασάμην,πασ(σ)άμην) «їм, п’ю», ἄπαστος «той, що нічого не їв, не пив», дінд. рāti «охороняє, стереже», гот. fōdjan «годувати, утримувати», двн. fuotar «харчі, їжа, корм», дісл. fóstr «годування, харчування», що зводяться до іє. *рā- «пасти (худобу); стерегти; доглядати»;
пов’язання з р. пита́ть «харчувати, живити» (Walde–Hofm. ІІ 260; Trautmann 207) та з лит. pυ̃ošti «прикрашати, прибирати» (Zubatý St. a. čl. І 2, 83–85) сумнівні;
р. пасти́, бр. па́свіць, па́сціць, др. пасти, п. paść, pasać, ч. pásti, слц. pást’, вл. нл. pasć, полаб. роsĕ, роst «пастися», болг. паса́, м. пасе, схв. па̏сти, слн. pásti, стсл. пасти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пас
напа́сочка
«пасіння»
напа́шити
«напасти (худобу)»
о́пас
«невелике місце для пасовиська в саду»
опа́систий
«огрядний»
о́пасний
«вгодований, жирний»
па́са́ти
па́сва
«випас»
па́свиско
«пасовисько»
па́свити
па́свище
пасевни́й
«який добре напасається»
па́сище
пасівни́к
пасло́
«тс.»
пасний
«відгодований»
па́сня
«пасовисько, паша»
пасови́на
(назва, пов’язана з обліком та господарськими розрахунками)
па́со́ви́сько
пасови́ця
«пасовисько, час пасіння худоби»
пасо́ви́ще
пасо́м
«попасом»
па́ства
«пасіння; паша Нед»
па́стіве́нь
«пасовище»
пастівнє́
«луки поблизу городу»
пастівни́й
пастівни́к
па́стов
«паша»
па́сто́ве́нь
пасто́вище
«пасовисько»
пастовни́й
пасто́вник
«вигін»
па́стовня́
«огороджений вигін Нед; сіножать ЛексПол»
пасту́глити
пасту́х
пастухува́ти
пастуша́
пасту́шачий
пастушеня́
пасту́ший
пасту́шина
«пастухування Кур; платня пастухові»
пасту́шка
«батіг, яким поганяють корів»
пасту́шня
«отара овець; пасіння корів за чергою»
пастьба́
«паша, пасіння»
па́сьба́
«пасіння Нед; ніколи не орана земля Л»
па́ша
«трава на пасовиську»
підпа́сач
підпа́сич
підпа́сичик
«хлібинка, яку навесні дарують пастухові»
пі́дпа́сок
по́па́с
«пасіння в дорозі; пасовисько, випас»
попаса́ння
«корм на пасовиську»
попаса́ти
«пасти в дорозі»
попа́сенє
«пасіння в дорозі; пасовисько»
попа́сище
«випас»
по́паски
по́пасом
по́пашка
«попас»
поспа́шувати
«згодувати траву чи посіви на пні»
ро́зпас
«огрядність, повність»
розпа́стися
«відгодуватися»
спаса́ти
«робити спаш»
спа́сне́
«спашне»
спасни́й
«жирний, гладкий»
спасове́ць
«той, хто пускає худобу пастися на чуже поле»
спась
«спаш»
спаш
«пошкодження трав або посівів тваринами; пасовище Нед»
спаш
спашне́
«гроші за спаш»
упа́слий
«легковідгодовуваний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́свіць | білоруська |
| па́сціць | білоруська |
| паса́ | болгарська |
| pasć | верхньолужицька |
| fōdjan «годувати, утримувати» | готська |
| πατέομαι «їм, п’ю» (аор. έπασάμην,πασ(σ)άμην) | грецька |
| ἄπαστος «той, що нічого не їв, не пив» | грецька |
| fuotar «харчі, їжа, корм» | давньоверхньонімецька |
| рāti «охороняє, стереже» | давньоіндійська |
| fóstr «годування, харчування» | давньоісландська |
| пасти | давньоруська |
| *рā- «пасти (худобу); стерегти; доглядати» | індоєвропейська |
| pāsco «пасу; годую, утримую; викохую» | латинська |
| рābulum «їжа, харчі, корм» | латинська |
| pυ̃ošti «прикрашати, прибирати» | литовська |
| пасе | македонська |
| pasć | нижньолужицька |
| роsĕ | полабська |
| роst «пастися» | полабська |
| paść | польська |
| pasać | польська |
| pasti | праслов’янська |
| пита́ть «харчувати, живити» | російська |
| пасти́ | російська |
| па̏сти | сербохорватська |
| pást' | словацька |
| pásti | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| paḫḫši «стережу, пасу» | хетська |
| pásti | чеська |
| А рās- «стерегти, пасти» | ? |
| рāsk- «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України