ПАЛЬБА — ЕТИМОЛОГІЯ

пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»

псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́пал «випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина «випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач «той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал «термічна обробка металів»
відпа́лка «тс.»
відпа́льник «робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л «пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал «велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий «запальний»
запа́лка «сірник» (заст.)
запа́лько «гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник «робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок «тс.»
запальо́ний «тс.»
запа́льчастий «запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу «раптом, несподівано»
наро́зпальці «спересердя»
недо́па́л «що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок «недокурок; недопалена частина»
неопали́мий «який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал «опалення, паливо»
опа́ла «немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець «відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина «загар»
опале́нник «порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий «запальний»
опалінки «обпалені дерева»
опа́лість «вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х «обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша «тс.»
опа́лянок «паляниця»
опаля́тися «опалюватися; [загоряти]»
пал «дуже сильне тепло»
пала́йка «вогнище, багаття»
палала́й «велике вогнище, пожежа»
пала́ти «горіти»
па́ле́ний
палени́на «випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця «випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти «яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка «горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий «кочегар»
па́ливо
пали́льний «який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник «той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня (текст.)
па́линка «обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка «та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти «червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль «тс.»
пальба́ «стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й «палкий»
пальне́ «паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к «прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти «вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско «паливо»
пальо́вище «тс.»
палю́вка «обпалена цегла»
палюнка «горілка»
палюх «старі посохлі коноплі»
па́лю́х «жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка «гарячка»
палю́шка «пампушка»
па́ля «жар, полум’я»
па́ля́нка «тс.»
па́ля́нка «горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р «палій»
па́ля́тина «щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко «маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка «перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л «підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник «підпалювач»
підпа́лина «пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий «палевий»
підпа́лля «тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок «вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник «розпал; запальничка»
підпа́лювач «палій»
підпаля́ч «тс.»
подпа́лек
подпа́лок «коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал «почервоніння хмар»
попалень «випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще «тс.»
пропа́лений
пропа́люватися «половіти, дозрівати»
пудпа́лок «тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка «дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок «розпал»
розпа́льни́й «розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на «пригоріла страва на кухні»
спалени́ще «випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще «тс.»
спалінни́к «підпалювач»
спаль «випалене місце в лісі»
спаля́чка «обпалене бадилля»
упала́ти «дуже горіти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
палі́ць білоруська
па́ля болгарська
palić верхньолужицька
палити давньоруська
*paḷʌ - «блискати» дравідійські
*pol- індоєвропейська
*plē- індоєвропейська
*plō˘- «палити» індоєвропейська
pelni «тс.» латиська
pelenaĩ литовська
пали македонська
paliś нижньолужицька
palić польська
paliti праслов’янська
polěti «горіти, палати» праслов’янська
*polmen- «полум’я» праслов’янська
pellane «попіл» прусська
пали́ть російська
па́лити сербохорватська
pálit' словацька
pálítі словенська
палити старослов’янська
*palˊa- «горіти» уральські
páliti чеська



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.