ПАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пай «частка, яку вносить у що-небудь спільне окремий учасник або яка припадає на кого-небудь; [шматок, кусок О]»
запозичення з тюркських мов;
тур. крим.-тат. paj «пай, частина», аз. тат. кирг. пай «тс.» походять від кит. p’ai;
р. бр. болг. пай, п. paj, м. паj, схв. пȃj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́йка
«частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі»
пайови́й
пайови́к
«той, хто вніс пай у що-небудь, має пай у чомусь»
пайо́к
«продовольство, цигарки і т. ін., що видаються за певними нормами»
па́йщи́к
«тс.»
паюва́ти
«ділити що-небудь на частини»
спайова́т
«розділити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пай «тс.» | азербайджанська |
| пай | білоруська |
| пай | болгарська |
| пай «тс.» | киргизька |
| p'ai | китайська |
| paj «пай, частина» | кримсько-татарська |
| паj | македонська |
| paj | польська |
| пай | російська |
| пȃj | сербохорватська |
| пай «тс.» | татарська |
| paj «пай, частина» | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України