ОЦЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

о́цет «водний розчин оцтової кислоти»

псл. ocьtъ, запозичене, очевидно, з готської мови;
гот. akeit «оцет» походить від лат. acētum «кисле вино, оцет», пов’язаного з aceo «бути кислим, окислюватися», ācer «гострий», aciēs «гостряк, лезо», спорідненими з гр. ἄκρος «гострий», лит. aštrùs, псл. ostrъ (‹ *osr-) «тс.», укр. го́стрий;
могло бути запозичене в праслов’янську мову й безпосередньо з латинської;
в українській мові, можливо, відновилося під впливом польської;
р. заст. м. о́цет, бр. во́цат, др. оцьтъ, п. ч. ocet, слц. ocot, болг. оце́т, схв. о̀цат, слн. ócet, стсл. оцьтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оце(т) (1642)
о́це́тник «виготовлювач оцту»
оце́тниця
оцето́вий
оцто́вець «сумах коротковолосий, оцтове дерево, Rhus typhina L.» (бот.)
о́цто́вий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́цат білоруська
оце́т болгарська
akeit «оцет» готська
ἄκρος «гострий» грецька
оцьтъ давньоруська
acētum «кисле вино, оцет» латинська
aštrùs литовська
о́цет македонська
ocet польська
ocьtъ праслов’янська
ostrъ «тс.» (‹ *osr-) праслов’янська
о́цет російська
о̀цат сербохорватська
ocot словацька
ócet словенська
оцьтъ старослов’янська
го́стрий українська
ocet чеська
aceo «бути кислим, окислюватися» ?
ācer «гострий» ?
aciēs «гостряк, лезо» ?
о́цет ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.