ОСТІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ост «східна сторона світу; східний вітер»
гол. oost «схід» споріднене з нвн. Ost, Osten, двн. ostan, дангл. ēast, англ. east «тс.», далі з дінд. usā́ḥ «ранкова зоря», лат. aurora, гр. ἠώς, лит. aušrà «тс.»;
через російське посередництво запозичено з голландської мови;
р. бр. ост;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
east «тс.» | англійська |
ост | білоруська |
oost «схід» | голландська |
ἠώς | грецька |
ēast | давньоанглійська |
ostan | давньоверхньонімецька |
usā́ḥ «ранкова зоря» | давньоіндійська |
aurora | латинська |
aušrà «тс.» | литовська |
Ost | нововерхньонімецька |
ост | російська |
Osten | ? |
осо́т «Cirsium L.; [цирцея паризька, Circaea lutetiana L.; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.]» (бот.)
корінь os-, наявний також у слові (г)острий ‹ іє. *ak῀- «тс.»;
споріднене з лит. ãšutas, ašutaĩ «волосінь, кінський волос», лат. acus «гостряк, голка», acuo «гострю, загострюю», гр.ἄκανος «будяк»;
псл. osъtъ;
р. осо́т, бр. асо́т, п. ч. oset, слц. ôstie «будяк», вл. wóst, нл. woset, полаб. våstăc (*osъtьcь), болг. [осѣ́тъ], схв. о̀сат, слн. osát, стсл. осътъ, осотъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осо́тий
«будяк пониклий, Carduus nutans L.; кнік, Cnicus L.»
осоті́й
«будяк акантовидний»
осо́товий
о́сті
«осот»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
асо́т | білоруська |
осѣ́тъ | болгарська |
wóst | верхньолужицька |
*ak῀- «тс.» | індоєвропейська |
acus «гостряк, голка» | латинська |
ãšutas | литовська |
woset | нижньолужицька |
våstăc (*osъtьcь) | полабська |
oset | польська |
osъtъ | праслов’янська |
осо́т | російська |
о̀сат | сербохорватська |
ôstie «будяк» | словацька |
osát | словенська |
осътъ | старослов’янська |
осотъ | українська |
oset | чеська |
os- | ? |
(г)острий | ? |
ašutaĩ «волосінь, кінський волос» | ? |
acuo «гострю, загострюю» | ? |
гр.ἄκανος «будяк» | ? |
Оста́п
гр. Εὐστάχιος (Εὔσταχυς) складається з того ж компонента εὐ- та основи στάχυς «колос, плід», можливо, спорідненої з свн. stunge «колючка», лит. stangùs «затверділий»;
гр. Στάχυς утворено на основі загальної назви στάχυς «колос»;
гр. Εὐστάϑιος утворено від εὐσταής «стійкий, міцний, урівноважений», що складається з компонентів εὐ «добре» та σταείς «той, що стоїть», пов’язаного з ἴστημι «ставити, споруджувати, будувати; стояти, спиратися», спорідненим з псл. stati, укр. стати;
результат злиття на українському ґрунті трьох імен, запозичених через церковнослов’янське посередництво з грецької мови;
два з цих імен – Евъстаөии і Евъстахии – змішались, очевидно, вже в церковнослов’янській мові;
р. Евста́фий, Оста́п, бр. Аста́п, др. Еоустафии, п. Eustachy, ч. слц. Eustach, болг. Евста́ти(й), Евста́ки, м. Евстатие, Евстахие, схв. Еустахиjе, слн. Evstahij, стсл. Євъстаөии і Стахии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Еvста́фій
«истиненъ, твердъ»
(1627)
Еустатїи
(1455)
Євста́фій
Євста́хій
Оста́фій
Оста́х
Оста́ш
Ста́сьо
Ста́фій
(Ме)]
Стах
Стахіе
(1464)
Ста́хій
Ста́хѵй
«колос»
(1627)
Ста́шко
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Аста́п | білоруська |
Евста́ти(й) | болгарська |
Εὐστάχιος складається з того ж компонента εὐ- та основи στάχυς «колос, плід» | грецька |
Στάχυς утворено на основі загальної назви στάχυς «колос» | грецька |
Εὐστάϑιος утворено від εὐσταής «стійкий, міцний, урівноважений» | грецька |
Еоустафии | давньоруська |
stangùs «затверділий» | литовська |
Евстатие | македонська |
Eustachy | польська |
stati | праслов’янська |
Евста́фий | російська |
Еустахиjе | сербохорватська |
stunge «колючка» | середньоверхньнімецька |
Eustach | словацька |
Evstahij | словенська |
Євъстаөии і | старослов’янська |
стати | українська |
Оста́п | українська |
Евста́ки | українська |
Евстахие | українська |
Eustach | чеська |
σταείς «той, що стоїть» | ? |
ἴστημι «ставити, споруджувати, будувати; стояти, спиратися» | ? |
ость «остюк; волосинки в хутрі тварини, що відрізняються від решти шерсті довжиною і кольором»
псл. ostü, що, мабуть, спочатку означало «кістка»;
споріднене з лит. akštìs «дерев’яний вертел», akstìs «вертел для наколювання риби під час коптіння», [akstyns] «колючка», лтс. aksts «тс.; гостряк», гр. ἀκοστή «ячмінь», гот. ahs «колос», лат. acus «ость; голка»;
іє. *ak῀-tei;
р. ость, бр. асцю́к, [о́сцень, асцю́лька], восць «ость», во́сці «остень», [о́сці] «тс.», др. остьнъ, остьнь «гостряк, ріг; колючка, жало; гостра палиця», п. ość «остюк; риб’яча кістка», oścień «рогатина; остень», ч. ost’ «ость», osten «голка, гостряк», слц. ost’ «ость», osteň «голка, колючка, гостряк», вл. wosć «шпилька, гостряк», wost (бот.) «будяк, чортополох», нл. wósć «гребінь для розчісування льону», полаб. våstnü «прядка», vistǝn «кілочок», болг. осте́н «палиця, якою поганяють худобу», м. остен «тс.», схв. о̀стан «жало; ості; гарпун», о̏стве «остень, тризубець», о̏ствӣште «ручка остеня», слн. óst «гостряк, гострий кінець», ósten «колючка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безо́стий
заостя́чити
«нагодувати (коня) половою з остюками Ж»
(коня)]
ост
«остюк; остень»
оста́тий
осте́ґа
«остюк»
о́стень
«риболовецьке знаряддя, схоже на вила»
о́стє
«остюки; костриця»
ости́вно
«дерев’яна ручка остеня»
ости́на
«ость»
ости́стий
ости́ще
«тс.»
о́сті
«гачки для ловлі риби»
остю́к
остюкува́тий
остю́ччя
остя́к
«остюк»
ось
«великий гачок на дерев’яній ручці»
осьо́н
«палиця з цвяхом на кінці, якою поганяють волів»
(‹ *осцьон)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
асцю́к | білоруська |
осте́н «палиця, якою поганяють худобу» | болгарська |
wosć «шпилька, гостряк»«будяк, чортополох» (бот.) | верхньолужицька |
wost «шпилька, гостряк»«будяк, чортополох» (бот.) | верхньолужицька |
ahs «колос» | готська |
ἀκοστή «ячмінь» | грецька |
остьнъ | давньоруська |
*ak῀-tei | індоєвропейська |
acus «ость; голка» | латинська |
aksts «тс.; гостряк» | латиська |
akštìs «дерев’яний вертел» | литовська |
остен «тс.» | македонська |
wósć «гребінь для розчісування льону» | нижньолужицька |
våstnü «прядка»«кілочок» | полабська |
vistǝn «прядка»«кілочок» | полабська |
ość «остюк; риб’яча кістка»«рогатина; остень» | польська |
oścień «остюк; риб’яча кістка»«рогатина; остень» | польська |
ostü | праслов’янська |
ость | російська |
о̀стан «жало; ості; гарпун» | сербохорватська |
ost' «ость»«голка, колючка, гостряк» | словацька |
osteň «ость»«голка, колючка, гостряк» | словацька |
óst «гостряк, гострий кінець»«колючка» | словенська |
ósten «гостряк, гострий кінець»«колючка» | словенська |
о́сцень | українська |
асцю́лька | українська |
восць «ость» | українська |
во́сці «остень» | українська |
о́сці «тс.» | українська |
остьнь «гостряк, ріг; колючка, жало; гостра палиця» | українська |
стве «остень, тризубець» | українська |
ште «ручка остеня» | українська |
ost' «ость»«голка, гостряк» | чеська |
osten «ость»«голка, гостряк» | чеська |
означало «кістка» | ? |
akstìs «вертел для наколювання риби під час коптіння» | ? |
akstyns «колючка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України