ОСТУДУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
осту́да «темно-жовта пляма на обличчі вагітної жінки; темні плями на тілі, нібито викликані чаклуванням Бі»
очевидно, пов’язане з р. [осту́да] «сором, досада», др. студъ «стид», студьный «зганьблений»;
нерідко сплутується з [осту́да] «простуда; прищі від простуди»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осту́ди
«родимі плями»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| студъ «стид» | давньоруська |
| осту́да «сором, досада» | російська |
| студьный «зганьблений» | ? |
| осту́да «простуда; прищі від простуди» | ? |
остуда «пижмо звичайне, Tanacetum vulgare L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від остуди́ти з огляду на різноманітне застосування остудника в народній медицині (Носаль 164–165);
р. [осту́дник] «остудник голий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осту́дник
«Herniaria L.; [вовчуг колючий, Ononis spinosa L.; льонок звичайний, Linaria vulgaris Mill. Mak]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| осту́дник «остудник голий» | російська |
| остуди́ти | ? |
сту́да «холод»
псл. studъ (studa) «прохолода, свіжість, холод, мороз», studiti «охолоджувати, прохолоджувати», пов’язані чергуванням голосних із *stydъ «сором»;
очевидно, споріднені з дінд. tundatē (tudáti) «штовхає, б’є, жалить, коле», tōdáḥ «укол», лат. tundo «б’ю, стукаю, товчу», дісл. stauta «штовхати», гот. stautan, днн. stōtan, двн. stōӡan, дбрет. ar-stud «гострий кінець, жало», алб. shtynj (‹*studni̯ō) «штовхаю»;
іє. *(s)teu-d- «штовхати, бити» (Schuster-Šewc 1369–1370; Bern. IF 10, 154; Kluge–Mitzka 754; Johansson IF 14, 319; Vries NEW 705; Pedersen Kelt. Gr. II 658; Meyer EW 419; Hübschmann Arm. 154, 512; Meillet MSL 9, 154; Torp 495; Pokorny 1033–1034);
пов’язується також з іє. *stou-/ stū˘- (‹*st(h)ā- «стояти») і зближується з р. [сты́гнуть] «стигнути, холонути», п. stygnąć «тс.» (укр. сти́гнути, застига́ти) (Преобр. II 406–407; Младенов 614; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 71–73; Persson Beitr. 713);
р. [сту́да] «холод», студи́ть, бр. [сту́жа] «холод», студзі́ць, др. студень «холод», п. studzić, ч. studiti, слц. studit’, вл. studźić, нл. stuźiś, болг. м. студ «холод», схв. сту̑д «тс.», сту́дити, слн. studênec «джерело; криниця», стсл. стоудень «холод»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засту́да
засту́джений
засту́джувати
застуди́ти
засту́дливий
засту́дний
насту́джений
осту́да
«простуда»
осту́джений
осту́ди
«родимки»
пересту́да
«простуда»
по́студе́но
«холоднувато»
пристуде́ний
«холоднуватий»
просту́да
просту́джений
студелина
«холодець»
студе́не́ць
студе́ний
студени́на
«тс.»
студени́стий
«подібний до холодцю»
студени́ць
«криниця ВеУг; джерело; холодець О»
студени́ця
«холодна вода; криниця»
студені́ти
сту́день
«грудень (заст.); [криниця без зрубу; холодний вітер]»
студеня́тина
«холодець»
студи́ти
сту́дій
«великий мороз»
сту́дінь
«сильний холод; прохолода; [холодна вода О; льодовник Мо]»
сту́дни́к
«криниця»
студни́ця
«криниця»
сту́дня́
«тс.»
студня́ний
«колодязний»
студону́ти
«сильно повіяти»
сту́дорга
«великий холод»
студь
«сильний холод»
сту́жа
«тс., мороз; схожий на іній шар снігу, паморозь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shtynj «штовхаю» (‹*studni̯ō) | албанська |
| сту́жа «холод» | білоруська |
| студ «холод» | болгарська |
| studźić | верхньолужицька |
| stautan | готська |
| ar-stud «гострий кінець, жало» | давньобретонська |
| stōӡan | давньоверхньонімецька |
| tundatē «штовхає, б’є, жалить, коле» (tudáti) | давньоіндійська |
| stauta «штовхати» | давньоісландська |
| stōtan | давньонижньонімецька |
| студень «холод» | давньоруська |
| *(s)teu-d- «штовхати, бити» | індоєвропейська |
| *stou-/ stū˘- «стояти» (‹*st(h)ā- ) | індоєвропейська |
| tundo «б’ю, стукаю, товчу» | латинська |
| студ «холод» | македонська |
| stuźiś | нижньолужицька |
| stygnąć «тс.» (укр. сти́гнути, застига́ти) | польська |
| studzić | польська |
| studъ «прохолода, свіжість, холод, мороз» (studa) | праслов’янська |
| сты́гнуть «стигнути, холонути» | російська |
| сту́да «холод» | російська |
| д «тс.» | сербохорватська |
| studit' | словацька |
| studênec «джерело; криниця» | словенська |
| стоудень «холод» | старослов’янська |
| студи́ть | українська |
| студзі́ць | українська |
| сту́дити | українська |
| studiti | чеська |
| studiti «охолоджувати, прохолоджувати» | ? |
| *stydъ «сором» | ? |
| tōdáḥ «укол» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України