ОСЕЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

осе́л

думка про балто-слов’янський вік слова (Trautmann 14) викликає сумнів, оскільки лит. ãsilas, прус. asilis могли бути запозичені незалежно від слов’янських мов, про що свідчить наголос на першому складі;
псл. osьlъ;
запозичення з готської або латинської мови;
гот. asilus «осел» походить від лат. asellus, зменш. до asinus, яке разом з гр. ὄνος (‹ *osonos) через фрако-іллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови;
р. осёл, бр. асёл, др. осьлъ, п. osioł, osieł, ч. osel, слц. osol, вл. нл. wosoł, полаб. asål, болг. осе́л, схв. о̀сао, [osal, osel], слн. ôsel, стсл. осьлъ, осълъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

віслю́к
осли́ний
осли́ти
осли́ха
осли́ця
о́слій
ослю́к
осля́
осля́к «ослюк»
осля́р «погонич ослів»
осля́тина
осля́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асёл білоруська
осе́л болгарська
wosoł верхньолужицька
asilus «осел» готська
ὄνος (‹ *osonos)(можливо, іранської) грецька
осьлъ давньоруська
asellus латинська
ãsilas литовська
wosoł нижньолужицька
asål полабська
osioł польська
osieł польська
osьlъ праслов’янська
asilis прусська
осёл російська
о̀сао сербохорватська
osol словацька
ôsel словенська
осьлъ старослов’янська
osal українська
osel українська
осълъ українська
osel чеська
до ?

осел «зал»

не зовсім ясне, очевидно, пов’язане з осе́ля;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
осе́ля ?

осли́нник «енотера, Oenothera L. (Onagra biennis Scop.)» (бот.)

похідні утворення від осе́л;
назви зумовлені схожістю листя рослин з вухами осла (пор. наукову назву енотери Onagra від гр. ὄναγρος «дикий осел, онагр». – Нейштадт 401; Вісюліна–Клоков 226. – Див. ще осе́л1;
р. осли́нник «енотера», бр. аслі́ннік «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

осля́нка «лілійник, Hemerocallis L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аслі́ннік «тс.» білоруська
осли́нник «енотера» російська
осе́л ?

село́

пор. др. село «поле», ч. selo «рілля», слн. sélo «ґрунт», стсл. село «поле, земля», п. sioło замість закономірного siodło;
ця лексична основа змішалася з основою псл. selo «рілля», спорідненою з лит. salá «острів», сх.-лтс. sola, лат. solum «ґрунт», двн. sal «будинок, житло», лангобардським sala «двір, будинок»;
псл. sedlo, пов’язане із *sěděti «сидіти»;
р. село́, бр. сяло́, др. село, п. sioło, siedlić «селити», ч. selo «село; рілля», sídlo «місцеперебування», sedlák «заможний селянин», слц. sedliak «тс.», нл. sedło «житло», болг. се́ло́, м. село, схв. сèло, слн. sêlo, стсл. село «населене місце, двори, будівлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виселе́нець
ви́селок
ви́сілок
заселе́нниця «жителька»
засе́лище «заселене місце»
заселлє
за́селок «тс.»
засі́лля «тс. Пі; виселок»
насе́лення
осел «зал»
оселе́нець «поселенець»
осе́лець «тс.»
осе́лица «садиба»
осе́лище «місце поселення»
осе́лок «оселя»
осе́ля
оселяни́н «поселенець»
переселе́нець
пересе́лець
переселя́нин
поселе́нець
посе́лення
посе́лок
посельча́нин «односельчанин»
поселю́х «бездомний»
поселя́ни́н
посі́лля «садиба»
присе́лок
присі́лок
присі́льний «сусідній»
сели́на (зменш.)
сели́сько (збільш.)
сели́тва «основа, фундамент»
сели́ти
сели́тьба «селище, садиба, будинок»
селища́нин
се́ли́ще «поселення; місце, де було село»
селі́нє «поселення, земля»
село́вич «сільський мешканець»
се́льбище «поселення» (заст.)
селю́к
селю́х
селю́цтво
селюча́ «сільська дитина»
селяни́н
селяни́ця «селянка»
селя́нство
селя́нський
селя́чка «поселення, село»
сільськи́й
сільча́к «житель села»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сяло́ білоруська
се́ло́ болгарська
sal «будинок, житло» давньоверхньонімецька
село «поле» давньоруська
село давньоруська
solum «ґрунт» латинська
salà «острів» литовська
село македонська
sedło «житло» нижньолужицька
sioło польська
siodło польська
sioło «селити» польська
siedlić «селити» польська
selo «рілля» праслов’янська
sedlo праслов’янська
*sěděti «сидіти» праслов’янська
село́ російська
сèло сербохорватська
sedliak «тс.» словацька
sélo «ґрунт» словенська
sêlo словенська
село «поле, земля» старослов’янська
село «населене місце, двори, будівлі» старослов’янська
selo «рілля» чеська
selo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» чеська
sídlo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» чеська
sedlák «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» чеська
sola ?
sala «двір, будинок» ?

осла́ «точильний камінь»

припускається також (ЭСБМ 1, 174–175) вихідне значення «камінь» і зіставляється з дінд. áśmā «камінь; небо»;
відповідає вірм. asełn (род. в. asłan) «голка, шпилька», днн. eggia «лезо, меч», дангл. egle «костриця, вусик, щетина», нн. agel, achel, двн. ahil «костриця», дкімр. ocoluin «осла», лат. aculeus «жало, колючка», а також гр. ἀκόνη «осла», дінд. aśániḥ «белемніт; вістря стріли»;
псл. osla, споріднене з ostrъ (‹ *osr-) «гострий»;
р. осело́к, осёлок, бр. асяло́к, др. осла, п. osła, osełka, [osołka, osełek], слц. osla, oslička, нл. wóslica, полаб. våslă, слн. ôsla, стсл. осла;
Фонетичні та словотвірні варіанти

осе́вка «шматок масла у вигляді точильного каменя»
осе́лка «тс.»
осе́лок «брусок, точило»
осьоло́к «брусок гострити бритву»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асяло́к білоруська
asełn «голка, шпилька» (род. в. asłan) вірменська
ἀκόνη «осла» грецька
egle «костриця, вусик, щетина» давньоанглійська
ahil «костриця» давньоверхньонімецька
áśmā «камінь; небо» давньоіндійська
aśániḥ «белемніт; вістря стріли» давньоіндійська
ocoluin «осла» давньокімрська
eggia «лезо, меч» давньонижньонімецька
осла давньоруська
aculeus «жало, колючка» латинська
wóslica нижньолужицька
agel нижньонімецька
våslă полабська
osła польська
osełka польська
osla праслов’янська
осело́к російська
osla словацька
oslička словацька
ôsla словенська
осла старослов’янська
осёлок українська
osołka українська
osełek українська
значення «камінь» ?
achel ?
*osr- «гострий» ?

о́бсельці «краї (ребра) дошки»

результат видозміни деетимологізованих форм обзе́л «закраїна дошки», обзе́лок «обаполок», можливо, зближених з основою осла́ «точильний камінь, брусок», р. осело́к «тс.», п. osełka, osełek «тс.; овальний шматок масла»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
osełka польська
осело́к «тс.» російська
обзе́л «закраїна дошки» ?
обзе́лок «обаполок» ?
осла́ «точильний камінь, брусок» ?
osełek «тс.; овальний шматок масла» ?

осе́лка «веселка»

результат фонетичної видозміни слова весе́лка, зближеного з [осе́лок] «брусок, точило», [осе́лка] «тс.»;
бр. [аслка] «веселка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

осла́
осьо́лка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ас «веселка» білоруська
весе́лка ?
осе́лок «брусок, точило» ?
осе́лка «тс.» ?

усіло́к «мармуровий брусок для точіння бритви»

пов’язане з осла́ «брусок»;
р. осело́к «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
осело́к «тс.» російська
осла «брусок» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України