ОПІР — ЕТИМОЛОГІЯ

пе́рти (уживається здебільшого з префіксами)

псл. *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-);
споріднене з лит. spìrti «підпирати», рãsparas «підпірка», лат. paries «стіна», двн. sparro «жердина», снн. sparre «тс.»;
іє. *(s)per- «кроква; жердина; спис»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć, ч. zapřít «сховати», слц. zapriet’ «замкнути, заперти», вл. prěć so «опиратися», нл. prěś «тс.», болг. запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю», м. запира «зупиняє, затримує», схв. зàпрēти «заперти», слн. zapréti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безприпо́рий «який не має припору» (про вола)
відпира́ти
заопирува́ти «упертися, вчинити опір»
запе́ртя «замкнене, таємне приміщення»
запі́р
за́пірка
запо́р
на́пі́р «тиск, натиск; [маточина колеса]»
напі́рний
напо́ристий
неспе́ртий «неспростовний»
обпира́ти
обпира́тися
опера́ч «крісло»
опе́рти
опертя́
опи́ра́ло «спинка (крісла), опертя»
опира́ти
опира́тися
о́пір
о́пір «опираючись»
о́пірка «опертя»
о́піром
о́пірці «тс.»
опо́ра
перетися «тиснутися, пхатися»
пи́рла «підпора»
підпе́ртя́
підпира́ти
підпі́р
пі́дпі́рка
підпо́ра
підпо́рка
попі́р «підтримка»
попо́ра «тс.»
пре́пір «частина шиї у вола, в яку впирається ярмо»
припиро́вище «пристановище»
при́пі́р «тс. Г; запор, замок; спокій, перепочинок; невідкладна потреба; крутий схил Нед»
припо́ра «запор, замок»
припо́ристий «(про вола) з добре виступаючою частиною шиї, в яку впирається ярмо; (про сани) з полозами, загнутими під прямим кутом»
пропирати
розпира́льний
розпира́ти
ро́зпір
ро́зпірка
розпірни́й
спір «затори криги; запор; астма»
спор «астма»
супо́ра «підпірка»
узаперті́
упира́ти
упира́тися
упі́рка «трикутний пліт для захисту плавучої валюшні від інших плотів»
упо́р
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пе́рці білоруська
запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю» болгарська
prěć so «опиратися» верхньолужицька
sparro «жердина» давньоверхньонімецька
перети давньоруська
*(s)per- «кроква; жердина; спис» індоєвропейська
paries «стіна» латинська
spìrti «підпирати» литовська
рãsparas «підпірка» литовська
запира «зупиняє, затримує» македонська
prěś «тс.» нижньолужицька
przeć польська
*perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-) праслов’янська
пере́ть російська
зàпрēти «заперти» сербохорватська
sparre «тс.» середньонижньонімецька
zapriet' «замкнути, заперти» словацька
zapréti «тс.» словенська
zapřít «сховати» чеська

пе́рти «перечити»

псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́нияцсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́спір «суперечка»
на «наперекір» ()
навсу́пор «наперекір»
неспе́ртий «незаперечний»
одпо́ра «опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти «переспорити»
пере́тися «тс.»
пе́рити «бити»
пе́рнути «сильно вдарити»
пе́ртися «сперечатися»
пир «суперечка, сварка»
пїр «тс.»
пі́рити «сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити «лупцювати, бити»
пря «спір, боротьба»
ро́зпра «ворожнеча»
спе́ртися «упертися, затятися»
спір
спіра́тися «сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити «відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий «сварливий»
спі́рний
спірни́к «суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець «сперечальник»
спорли́вий «тс.; спірний»
спо́рний «тс.»
спо́рник «тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець «суперник»
су́пор «опір, ворожнеча»
супо́рник «суперник»
супоро́к «суперечність»
су́пра «суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий «упертий»
упирува́ти «бути впертим»
упиря́ка «упертюх»
у́пір «упертість»
упі́рливо «уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром «силоміць»
упорчи́вий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» авестійська
спо́рка «спірка» білоруська
спо́раваць «сперечатися» білоруська
препи́рам се «сперечаюся» болгарська
prěć «заперечувати» верхньолужицька
pṛt- «боротьба, суперечка» давньоіндійська
пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» давньоруська
*реr- «бити» індоєвропейська
рèrt «лупцювати» латиська
ріrêtiês «сваритися» латиська
реřti «бити, хльоскати віником» литовська
препира се «сперечається» македонська
prěś «тс.» нижньолужицька
przeć «заперечувати» (заст.) польська
*реrti праслов’янська
pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» праслов’янська
*реrti праслов’янська
pьrǫ «тиснути» праслов’янська
пре́нияцсл.) російська
пря російська
спор російська
спорить російська
пре̏ти се «обвинувачувати» сербохорватська
пре̏ти се «сваритися, сперечатися» сербохорватська
priet'sa «тс.; сваритися» словацька
prepírati se «сваритися» словенська
прѣти сѧ «сперечатися» старослов’янська
пьрѣти сѧ «тс.» старослов’янська
пьрѣти «противитися, заперечувати» старослов’янська
příti se «сперечатися» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.