ОПЛІН — ЕТИМОЛОГІЯ

оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»

псл. oplenъ;
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опле́н «частина саней»
о́плен «дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на «подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні «дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь «частина воза; частина саней»
оплончаки́ «полозки саней з перекладками»
опля́ни «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апле́нь «частина воза» білоруська
опле́н «частина воза» болгарська
πλήμνη «частина воза» грецька
*(s)p(h)el- індоєвропейська
oplenъ праслов’янська
*opelnъ праслов’янська
опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» російська
opleán румунська
о̀плен сербохорватська
oplen «частина воза (і вагона)» словацька
oplèn «тс.» словенська
eplény угорська
полі́но українська
опленка українська
оплін українська
плень українська
воплень українська
о̀пљен українська
oplín «тс.» чеська
поли́ця ?
па́лиця ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.