ОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ом «одиниця виміру електричного опору»

інтернаціональний термін (нім. Ohm, фр. англ. ohm), утворений від прізвища німецького фізика Г. С. Ома (G. S. Ohm, 1787–1854);
р. бр. болг. м. ом, п. om, ohm, ч. слц. ohm, схв. о̑м, слн. óhm;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ом білоруська
ом болгарська
ом македонська
om польська
ohm польська
ом російська
м сербохорватська
ohm словацька
óhm словенська
ohm чеська
Ома ?
Ома ?


ге́псом «усе разом, цілком»

запозичення з турецької мови;
тур. hepsi «все, всі», hepten «повністю, цілком» пов’язані з тур. hep «усе, весь, усі»;
в українській мові додано прислівникове закінчення -ом, як у цілко́м, разом і под;
звукова форма га́псом, можливо, зумовлена впливом нвн. Haps (у виразі mit einem Haps verschlingen «зразу проковтнути»), що походить від вигуку happs «гам» (Kluge–Mitzka 289);
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́псом
ге́птом «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Haps (у виразі mit einem Haps verschlingen «зразу проковтнути») нововерхньонімецька
hepsi «все, всі» турецька
hep «усе, весь, усі» турецька
цілко́м українська
hepten «повністю, цілком» ?
ом ?
разом ?
га́псом ?
happs «гам» ?

о́мул «дурень»

очевидно, семантично видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. ом (членна форма о́мул) «людина», як і рум. om (ómul) «тс.», походить від лат. homo «тс.», пов’язаного з humus «земля»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
homo «тс.» латинська
ом «людина» (членна форма о́мул) молдавська
om «тс.» (ómul) румунська
humus «земля» ?

о́мах «початки кукурудзи із зерном»

неясне;

маха́ти «робити помахи чимось у повітрі; іти, їхати, бігти»

псл. maxati (rnaxajǫ, mašǫ) «махати»;
розглядається як поширення суфіксом -x- ( ‹-s-) кореня ma-, наявного в majati «маяти», maniti «манити» припускається, що x виникло з s за аналогією до випадків з x‹s після i, u;
зіставлялося з лит. mosúoti «махати», mostagúoti «розмахувати руками», mósterėti «махнути»;
р. маха́ть, бр. маха́ць, др. махати, п. вл. machać, ч. máchati, слц. máchat’, нл. machas, полаб. smáchne, болг. ма́хам, схв. мáхати, слн. máháti, цсл. махати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́мах
ви́махати «вирости великим»
відмахну́тися
вмах «вмить»
за́мах
замахни́й «замашний»
замахови́й «маховий»
зама́шистий
зама́шка
зама́шни́й
замашня́ка «сильний чоловік»
змах
зма́ху «відразу»
мах (виг.)
мах «помах»
ма́ха «колода у валу вітряка»
маха́йлик «чарка»
маха́льний
маха́льник «той, хто подає сигнали маханням»
махну́ти «зробити помах; побігти; [украсти МСБГ]»
махови́й
махови́к «маятник»
ма́хо́м «дуже швидко, вмить»
махорну́ти «сильно махнути; помчатися»
махо́та «коливання»
маши́ти «махати»
навви́машки
наві́дмах
наві́дмаш
нао́дмаш
обма́х «обхват»
обма́хало «опахало від мух»
о́мах «спалах, язик вогню»
перемахну́ти «перестрибнути, перебігти»
підмахну́ти «підписати»
по́мах
про́мах
промахну́тися
про́ма́шка
ро́змах
розма́шистий
розмашни́й
ума́х «вмить»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маха́ць білоруська
ма́хам болгарська
machać верхньолужицька
махати давньоруська
mosúoti «махати» литовська
machas нижньолужицька
smáchne полабська
machać польська
maxati «махати» (rnaxajǫ, mašǫ) праслов’янська
маха́ть російська
мáхати сербохорватська
máchat' словацька
máháti словенська
махати церковнослов’янська
máchati чеська
-x- ( ‹-s-) ?
majati «маяти» ?
maniti «манити» ?
u ?
mostagúoti «розмахувати руками» ?
mósterėti «махнути» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.