ОКО — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

о́ко «орган зору; [петля; отвір (спец.); бездонна глибина Ж; номер у лото Ж; отвір у дуплянці для вильоту бджіл Л]»

псл. oko;
споріднене з лит. akìs «око», лтс. acs, прус. ackis, дінд. а́kṣī «тс.», ав. aši «очі», тох. А ak «око», В ek «тс.», вірм. akn «око; отвір, дірка», гр.ὄκκος «око», лат. oculus, гот. augō, дісл. auga, нвн. Auge, англ. eye «тс.», далі, очевидно, з гр. ὄδδομαι «бачу, дивлюся», ὀπή «отвір, дірка», ὄψομαι «побачу», ὀπτός «видний, видимий», ὤψ (род. в. ὠπός) «погляд; очі; обличчя»;
іє. *oku̯- «бачити; око»;
р. м. о́ко, бр. во́ка, др. око, п. ч. слц. oko, вл. нл. woko, нл. hoko, болг. око́, схв. о̏кo, слн. okó, стсл. око;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бе́звіч «наосліп»
безо́чество «сліпота»
в-за-о́чи «позаочі»
взао́чі «позаочі»
ві́ченьки
вічжа́н (назва барана)
ві́чі
вічка́ня (назва вівці)
ві́чко
віч-на́-віч
во́кур «тс.»
вочу́ «в оці»
за́віч
за́воч «заочно»
заочи́ти (у виразі з. о́чі «не зводити очей»)
за́о́чі
зао́чний
зві́читися «сказати в очі»
зо́чити «побачити»
на́віч «перед очима»
на́вічом «назирці»
надо́чний
нао́чне «очевидно, явно; на власні очі»
нао́чний
нао́чники «окуляри»
нао́чніки «кусочки шкіри, пришиті до оброті, щоб кінь не бачив, що робиться збоку»
нао́чність
нао́чно
нао́чувати «робити наочним»
ока́йка «біла вівця з чорними плямами навколо очей»
ока́їстий «з білими плямами навколо очей»
ока́нь «той, хто має великі очі»
ока́ня «метелик-аргус, Cypraea argus» (ент.)
ока́стий
ока́тий
окова́тий «окоподібний»
окува́тий
оча́ «оченя»
оча́стий «тс.»
оча́та
о́ченьки
оченя́та
очи́ська
очи́ці
очи́ща
очка́ня (назва вівці)
очка́р «окулярник» (зоол.)
очка́стий
очки́ «окуляри»
очко́ «одиниця рахунку в спортивних змаганнях та іграх; картярська гра»
о́чко (зменш.)
очко́ваний «з нанесеними вічками (гральний камінець)»
очкова́тий «сітчастий»
очко́ве́ «податок на вулик»
очко́ви́й
очкува́ти «окулірувати» (сад.)
о́чна «очна ставка»
о́чний
очни́к «окуліст»
очни́ця «очна ямка; [окуляр Ж]»
о́чній «очний»
очня́к «гіпархія (вид метелика), Hipparchia» (ент.)
позаві́чний «заочний»
поза́очі
поза́о́чний
пра́очі «очиська»
при́очко «очко» (зоол.)
уві́ч
унао́чнити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aši «очі» авестійська
eye «тс.» англійська
во́ка білоруська
око́ болгарська
woko верхньолужицька
akn «око; отвір, дірка» вірменська
augō готська
ὄδδομαι «бачу, дивлюся» грецька
а́kṣī «тс.» давньоіндійська
auga давньоісландська
око давньоруська
*oku̯- «бачити; око» індоєвропейська
oculus латинська
acs латиська
akìs «око» литовська
о́ко македонська
woko нижньолужицька
hoko нижньолужицька
Auge нововерхньонімецька
oko польська
oko праслов’янська
ackis прусська
о́ко російська
кo сербохорватська
oko словацька
okó словенська
око старослов’янська
oko чеська
А ak «око» ?
ek «тс.» ?
гр.ὄκκος «око» ?
ὀπή «отвір, дірка» ?
ὄψομαι «побачу» ?
ὀπτός «видний, видимий» ?
ὠπός «погляд; очі; обличчя» ?


о́ко (заст., міра ваги, об’єму)

запозичення з турецької мови;
тур. okka «міра ваги» походить від ар. uḳīja, джерелом якого є гр. οὐγκία що зводиться до лат. uncia «міра ваги, унція»;
р. о́ко, бр. о́ка «тс.», п. oko (міра ваги в Туреччині), схв. о̀ка (міра ваги й об’єму);
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́ків (міра ваги)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
uḳīja арабська
о́ка «тс.» білоруська
οὐγκία грецька
uncia «міра ваги, унція» латинська
oko (міра ваги в Туреччині) польська
о́ко російська
о̀ка (міра ваги й об’єму) сербохорватська
okka «міра ваги» турецька

о́ко «один» (після назв десятків при лічбі: двадцять з оком тощо)

очевидно, пов’язане з о́ко «орган зору», очко́;
п. oko «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
oko «тс.» польська
о́ко «орган зору» ?
очко́ ?

біно́кль

запозичення з французької мови;
фр. binocle «пенсне, лорнет» утворено за зразком лат.binoculus «бінокль», штучно створеного в 1645 р. з лат. bini «двічі», спорідненого з псл. dъva, укр. два, і oculus «око», спорідненого з псл. oko, укр. о́ко;
р. бино́кль, бр. Біно́кль, п. binokle «пенсне», ч. binokl «пенсне; бінокль», слц. binokel «бінокль», вл. binokl, болг. бино́къл, м. Бино́кл, CXВ. бинокл, слн. binókel «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Біно́кль білоруська
бино́къл болгарська
binokl верхньолужицька
bini «двічі» латинська
Бино́кл македонська
binokle «пенсне» польська
dъva праслов’янська
oko праслов’янська
з російська
бино́кль російська
binokel «бінокль» словацька
binókel «тс.» словенська
два українська
о́ко українська
binocle «пенсне, лорнет» французька
binokl «пенсне; бінокль» чеська
лат.binoculus «бінокль» ?
oculus «око» ?
бинокл ?

вакешка «світла вівця з чорними колами біля очей»

запозичення з румунської мови;
рум. oácheş «смаглявий, чорнобривий» утворене за допомогою суф. -eş (слов’янського походження) від рум. óchiu «око», що походить від лат. oculus «тс.», спорідненого з псл. oko, укр. о́ко;
пор. укр. вічка́ня, вока́ня, очка́ня (назви овець);
форма вакле́ша і т. д., болг. вакъл, очевидно, походять від рум. [oácliş] «коричневий», пов’язаного з oacheş;
болг. ва́къл зіставляється також (Младенов 57) з рум. văcăláş «мастило»;
п. bakieszka «чорноморда вівця», bakiesisty «кудлатий», ч. слц. vakeša «чорна коло очей (вівця)», bakeša, болг. ва́къл, м. вакол «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ва́киша (назва вівці)
ва́кіш (назва барана)
вакі́ша «вівця біла, коло очей чорна»
вакле́ша «вівця чорна, коло очей біла»
ваклеши́ста (те саме, що вакле́ша)
ваклешу́н (назва барана)
веклеши́ста «тс.»
гаґєша (назва вівці)
гадєша
гедєша «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вакъл болгарська
ва́къл болгарська
зіставляється також болгарська
ва́къл болгарська
oculus «тс.» латинська
вакол «тс.» македонська
bakieszka «чорноморда вівця»«кудлатий» польська
bakiesisty «чорноморда вівця»«кудлатий» польська
oko праслов’янська
oácheş «смаглявий, чорнобривий» румунська
óchiu «око» румунська
oácliş «коричневий» румунська
văcăláş «мастило» румунська
vakeša «чорна коло очей (вівця)» словацька
bakeša «чорна коло очей (вівця)» словацька
о́ко українська
вічка́ня українська
vakeša «чорна коло очей (вівця)» чеська
bakeša «чорна коло очей (вівця)» чеська
-eş (слов’янського походження) ?
вічка́ня ?
вока́ня ?
очка́ня (назви овець) ?
вакле́ша ?

вирлоо́кий «балухатий»

псл. *vьṛloокъ;
утворене з основ *vьṛl- «вертіти, вивертати» й о́ко;
р. [верлио́кий] «косоокий; який повертає в усі боки очима», [верлио́ка] «казкова одноока істота», бр. вірлаво́кі «витрішкуватий», схв. врљòок «з ушкодженим оком»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

верлоо́ки
вирлоо́кість
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вірлаво́кі «витрішкуватий» білоруська
*v праслов’янська
верлио́кий «косоокий; який повертає в усі боки очима» російська
врљòок «з ушкодженим оком» сербохорватська
верлио́ка «казкова одноока істота» українська
о́ко ?

низькоо́кий «короткозорий» (заст.)

складне слово, утворене з основ прикметника низьки́й і іменника о́ко;
паралельне виразам [ни́зький на го́чи] «короткозорий» ЛексПол, [низьки́ на о́чи, низькогла́зи] «тс.» Л, низькозо́рий «тс.», р. [низкий на глазы] «з поганим зором, з червоними очима, що загноїлися»;
назва зумовлена тим, що при короткозорості людина змушена щось розглядати зблизька, низько нахилившись;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
низкий на глазы «з поганим зором, з червоними очима, що загноїлися» російська
низьки́й українська
о́ко українська
ни́зький на го́чи «короткозорий» українська
низьки́ на о́чи «тс.» українська
низькогла́зи «тс.» українська
низькозо́рий «тс.» українська

окео́н «підзорна труба, телескоп»

запозичення з румунської мови;
рум. ocheа́n «тс.» утворено за допомогою суфікса -an від іменника óchi «око», що зводиться до лат. oculus, спорідненого з псл. oko, укр. о́ко;
Фонетичні та словотвірні варіанти

окє́н «тс.»
окє́ни «телескоп»
окія́на «бінокль»
отя́н «тс.» (а)] Ж
Етимологічні відповідники

Слово Мова
oculus латинська
oko праслов’янська
ocheа́n «тс.» румунська
о́ко українська
óchi «око» ?

моно́кль «кругле оптичне скло для одного ока»

запозичення з французької мови;
фр. monocle походить від пізньолат. monoculus, утвореного з гр. μόνος «один» і лат. oculus «око», спорідненого з гот. augo, лит. akìs «тс.», псл. oko, укр. о́ко;
р. моно́кль, бр. моно́кль, п. ч. вл. monokl, слц. monokel, болг. моно́къл, м. моно́кл, схв. монòкл, слн. monòkel;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
моно́кль білоруська
моно́къл болгарська
monokl верхньолужицька
augo готська
μόνος «один» грецька
oculus «око» латинська
akìs «тс.» литовська
моно́кл македонська
monoculus пізньолатинська
monokl польська
oko праслов’янська
моно́кль російська
монòкл сербохорватська
monokel словацька
monòkel словенська
о́ко українська
monocle французька
monokl чеська

окуля́р «система лінз для збільшування й розглядання зображення»

запозичення із західноєвропейських мов;
н. Okulár «окуляр», фр. oсulaire, англ. oсular «тс.» походять від лат. oсulārius «очний», утвореного від oсulus «око», спорідненого з лит. akìs «тс.», псл. oko, укр. о́ко;
р. окуля́р, бр. акуля́р, п. вл. okular, ч. слц. слн. okulár, болг. окула́р, схв. оку̀ла̄р;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
oсular «тс.» англійська
акуля́р білоруська
окула́р болгарська
okular верхньолужицька
oсulārius «очний» латинська
akìs «тс.» литовська
Okulár «окуляр» німецька
okular польська
oko праслов’янська
окуля́р російська
р сербохорватська
okulár словацька
okulár словенська
о́ко українська
oсulaire французька
okulár чеська
oсulus «око» ?

о́птика «розділ фізики, що вивчає світло; прилади й інструменти, виготовлені з урахуванням законів відбивання і заломлення світла»

запозичення з німецької мови;
нвн. Îptik, ст. Îptika, можливо, через посередництво латинської (слат. optica, мн. с. р.) зводиться до гр. ὀπτική «наука про зір»,τά ὀπτικά «оптика», похідних утворень від ὀπτός «бачений, видимий», пов’язаного з ὄψομαι «бачитиму», ὄψ «око, обличчя», ὀπή  «отвір, дірка» і спорідненого з псл.oko, укр. о́ко;
р. болг. м. о́птика, бр. о́птыка, п. optyka, ч. слц. вл. нл. оptika, схв. о̀птика, слн. óptika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́птик
опти́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́птыка білоруська
о́птика болгарська
оptika верхньолужицька
ὀπτική «наука про зір» грецька
о́птика македонська
оptika нижньолужицька
Îptik нововерхньонімецька
optyka польська
о́птика російська
о̀птика сербохорватська
оptika словацька
óptika словенська
о́ко українська
оptika чеська
Îptika ?
ὀπτικά «оптика» ?
ὀπτός «бачений, видимий» ?
ὄψομαι «бачитиму» ?
ὄψ «око, обличчя» ?

отя́н «підзорна труба, телескоп»

запозичення з румунської або молдавської мови;
рум. ochеán «підзорна труба, бінокль», молд. окя́н «тс.» походять від ochi (молд. окь) «око», яке зводиться до лат. oc(u)lus «тс.», спорідненого з псл. oko, укр. о́ко;
Фонетичні та словотвірні варіанти

отя́на «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
oc(u)lus «тс.» латинська
окя́н «тс.» молдавська
oko праслов’янська
ochеán «підзорна труба, бінокль» румунська
о́ко українська
окь «око» ?

очки «грицики звичайні, Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.» (бот.)

результат семантичної видозміни демінутивної форми слова о́ко, о́чі;
асоціація з оком пояснюється окоподібною формою квітів або яскравим кольором (Вісюліна–Клоков 269; Нейштадт 457, 552);
бр. [жаб’і ачкі] «незабудка болотна, Myosotis palustris», [жабіныя вочкі] «тс.», болг. оче́ (бот.) «братки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́чка «незабудка польова, Myosotis intermedia Link.»
очко «оман верболистий, Inula salicina»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
жаб'і «незабудка болотна, Myosotis palustris» білоруська
оче́ «братки» (бот.) болгарська
жабіныя «тс.» українська
о́ко ?
о́чі ?

лока́тка «рибальська сітка»

очевидно, результат фонетичної видозміни *ока́тка (оката сітка) через проміжну форму *ўока́тка (з протетичним ў-л-), похідну від ока́тий (пор. [о́ко] «петля, вічко»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лака́та «вид рибальської сітки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*ока́тка (оката сітка)(з протетичним ў-л-) українська
ока́тий (пор. [о́ко] «петля, вічко») українська
оката сітка українська
*ўока́тка українська
о́ко українська

паучайка «повіка»

не зовсім ясне;
тлумачиться (ВеЛ 447) як результат видозміни давнішого *паочайка, утвореного від о́ко;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*паочайка українська
о́ко українська

капрово́кий «каправий»

складне слово, утворене з іменників [ка́пра] «гній в очах» і о́ко (діал. во́ко);
первісна семантика прикметника – «той, у кого капають ( = гнояться) очі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

капроо́кий «косоокий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́пра «гній в очах» ?
о́ко (діал. во́ко) ?

як (присл.)(означає питання про спосіб дії)

(спол.) (порівняльний);
псл. jako, початковий компонент якого j- зводиться до індоєвропейського відносного займенникового кореня i̯-;
споріднене з лит. jóks (jõks) «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто»;
праслов’янська форма типу ako, відбита частиною слов’янських мов з початковим а-, очевидно, продовжує займенник із вказівним займенниковим коренем ’-, виражений пізніш утраченим ларингальним приголосним;
другий компонент (морфему) цих займенникових форм становить суфікс *-ak(o) (пор.: лат. fer-ōx «відважний; дикий», atr-ōx «суворий», гр. οἰ˜νοѱ «кольору вина»), у якому вбачають (Niedermann IF 10, 223–224) здеградований до функції суфікса первісний другий член складних слів зі значенням «обличчя, око», споріднений з псл. oko, укр. о́ко;
оскільки функцію питального початково виконував займенниковий корінь *k- (укр. кий «який», х-токъ-то), питальне значення прислівника слід вважати вторинним;
пояснення початкового j- в jako як протетичного, а не кореневого (Bern. I 26; Meillet MSL 19, 286) неприйнятне;
р. [як] «як», бр. як, др. яко (присл., спол.) «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч», п. jak «як», jako «хто, що, у якій функції», ст. jako «як», ч. jak «як, яким чином», jako «як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов», ст. jako, jake, jak «як (в усіх функціях)», ст. ako, ak «як, хоч», слц. [jak], ako «як; ніж», ak «якщо», вл. jako «коли; як (хто, що); як тільки», [hako] «тс.», нл. [jak] «як», ст. jako «тс.», ako, ak «як; що, який; коли (в мин. часі)», болг. ако́ «якщо; (розм.) хоч», м. ако «якщо; хоч», схв. jа̏ком (присл.) «ледве; щойно; тільки тепер», (заст.) jàко «тепер, нині», слн. áko «якщо», стсл. ако, ако «як; що», акъ «який», акъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зая́к «як довго, з того часу як; перш ніж; тоді коли» (присл., спол.)
неяк «не інакше, звичайно ж так»
не́який «якийсь» (заст.)
нея́ковось «не до речі, незручно»
нея́кось «тс.»
ния́к «ніяк, жодним способом»
нія́к (присл.)
ні́як «нема можливості»
нія́кий «[ні до чого не здатний Нед; невихований, нерозумний, вайлуватий Ме]» (займ.)
нія́ко «ніяково»
нія́ковий
ніякові́ти
переяки́й «який би не був»
позая́к «оскільки, тому що, бо»
позая́кий «наскільки великий, наскільки годиться»
позая́кось «нещодавно; позавчора»
понія́чити «понівечити»
понія́читися «погіршитися, зіпсуватися»
яки́й
я́кісний
я́кість
я́ко «як» (присл. заст.)
якови́й «який» (заст.)
якови́тий «тс.»
яково́ «як; скільки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
як білоруська
ако́ «якщо; (розм.) хоч» болгарська
jako «коли; як (хто, що); як тільки» верхньолужицька
hako «тс.» верхньолужицька
οἰ˜νοѱ грецька
яко «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч» (присл., спол.) давньоруська
i̯- (корынь) індоєвропейська
fer-ōx «обличчя, око» латинська
atr-ōx латинська
jóks «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто» (jõks) литовська
jõks литовська
ако «якщо; хоч» македонська
jak «як» нижньолужицька
jako «тс.»«як; що, який; коли (в мин. часі)» (ст.) нижньолужицька
ako «тс.»«як; що, який; коли (в мин. часі)» (ст.) нижньолужицька
ak «тс.»«як; що, який; коли (в мин. часі)» (ст.) нижньолужицька
jak «як»«хто, що, у якій функції» польська
jako «як»«хто, що, у якій функції» польська
jako «як» (ст.) польська
jako праслов’янська
ako праслов’янська
*-ak(o) (пор.: лат. fer-ōx «відважний; дикий», atr-ōx «суворий», гр. οἰ˜νοѱ «кольору вина») праслов’янська
oko праслов’янська
як «як» російська
jа̏ком «ледве; щойно; тільки тепер»«тепер, нині» (присл.)(заст.) сербохорватська
jàко (заст.) сербохорватська
jak «як; ніж»«якщо» словацька
ako «як; ніж»«якщо» словацька
ak «як; ніж»«якщо» словацька
áko «якщо» словенська
ако старослов’янська
ако «як; що»«який» старослов’янська
акъ «тс.» старослов’янська
акъ старослов’янська
о́ко українська
jak «як, яким чином»«як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов» чеська
jako «як, яким чином»«як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов» чеська
jako «як (в усіх функціях)» (ст.) чеська
jake «як (в усіх функціях)» (ст.) чеська
jak «як (в усіх функціях)» (ст.) чеська
ako «як, хоч» (ст.) чеська
ak «як, хоч» (ст.) чеська

аквамари́н (мін.)

запозичення з німецької мови;
н. Aquamarín утворено на основі виразу лат. aqua marīna «морська вода»;
лат. aqua «вода» споріднене з гот. aƕa «річка», двн. aha, нвн. Ache «тс.», р. Ока́, лат. marīnus «морський» пов’язане з mare «мо́ре», спорідненим з псл. more, укр. море;
р. болг. аквамари́н, бр. аквамары́н, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarín, вл. akwamarin, схв. аквамàрūн;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аквамари́нный
аквамари́новий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аквамары́н білоруська
аквамари́н болгарська
akwamarin верхньолужицька
aƕa «річка» готська
aha давньоверхньонімецька
aqua marīna «морська вода» латинська
aqua «вода» латинська
marīnus «морський» латинська
Aquamarín німецька
Ache «тс.» нововерхньонімецька
akwamaryn(a) польська
more праслов’янська
Ока́ російська
аквамари́н російська
аквамàрūн сербохорватська
akvamarín словацька
akvamarín словенська
море українська
akvamarín чеська
mare «мо́ре» ?

вікно́ «ополонка в кризі; місце в болоті, не заросле водоростями; місце, де вирує вода»

якщо це не праслов’янське метафоричне вживання слова вікно́1 «отвір у стіні» (псл. okъno), то можна припустити, що воно є суфіксальним похідним від іє. *akuā «вода»;
пор. лит. ãkas «ополонка», лтс. aka «джерело, криниця», а також слов’янські назви річок і озер: р. Ока (притока Волги), укр. Жабина Ока (притока Оржиці), Волове Око (озеро в с. Циблі на Переяславщині);
р. [окно́] «глибоке або відкрите місце в болоті», бр. акно́ «тс.», п. oko morskie «безодня, прірва під водою», ст. okno «водоспад, джерело», схв. окно «місце в болоті, не заросле лозою або незамерзаюче», слн. ôkno «глибина; ополонка в кризі; земля, де просочується вода»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вікни́на «чисте місце в болоті»
ві́книна «замулена глибока яма під водою»
вікно́вина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
акно́ «тс.» білоруська
*ak «вода» індоєвропейська
aka «джерело, криниця» латиська
ãkas «ополонка» литовська
oko morskie «безодня, прірва під водою» польська
Ока (притока Волги) російська
окно́ «глибоке або відкрите місце в болоті» російська
окно «місце в болоті, не заросле лозою або незамерзаюче» сербохорватська
ôkno «глибина; ополонка в кризі; земля, де просочується вода» словенська
Жабина Ока (притока Оржиці) українська
вікно́ «отвір у стіні» (псл. okъno) ?
ãkas «ополонка» ?
Волове Око (озеро в с. Циблі на Переяславщині) ?
okno «водоспад, джерело» ?

оча́нка «Euphrasia L.» (бот.)

похідне утворення від о́чі;
назва зумовлена застосуванням очанки в народній медицині для лікування очей (Носаль 47–48; Нейштадт 501);
р. оча́нка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вічник «кравник, Odontites Pers. (Euphrasia odontites L.)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
оча́нка російська
о́чі ?

очине́шник «соняшник»

очевидно, результат видозміни форм [насо́нешник, насене́шник] «тс.», зумовленої впливом слова о́чі (внаслідок сприйняття розквітлого соняшникового кошика як подібного до ока);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
насо́нешник «тс.» ?
насене́шник «тс.» ?
о́чі (внаслідок сприйняття розквітлого соняшникового кошика як подібного до ока) ?

очня́к «п’ядун (метелик), Hipparchia» (ент.)

похідне утворення від о́чі;
назва зумовлена кольоровими цятками на крилах комахи, що асоціюються з очима;
пор. нім. Randaugenfalter «п’ядун», букв. «метелик з очима по краях»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Randaugenfalter «п’ядун» німецька
о́чі ?
Randaugenfalter «п’ядун» ?

ічія́ «очі (отвори) сітки, з якої виготовляють неводи»

видозмінене і зближене з основою слова о́чі запозичення з російської мови;
р. заст. Ячея́ «чарунка, вічко» (пор. р. яче́йка «тс.»), [вечея́] «отвір у жорні», як І с.-цсл. ѩЧА «зчленування», сболг. ѧча «тс.», очевидно, походить від псл. ęčaja і, можливо, споріднене з р. [укоть] «гак», др. укоть «кіготь, якір», лит. ánka «мотузяна петля», дінд. akáḥ «гак, скоба», гр. ὅγκος «гак», лат. uncus «тс.», двн. angul «петля, колючка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

очія́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ὅγκος «гак» грецька
angul «петля, колючка» давньоверхньонімецька
aṅkáḥ «гак, скоба» давньоіндійська
укоть «кіготь, якір» давньоруська
uncus «тс.» латинська
ánka «мотузяна петля» литовська
ęčaja праслов’янська
ячея́ «чарунка, вічко» (пор. р. яче́йка «тс.») російська
вечея́ «отвір у жорні» російська
укоть «гак» російська
яче́йка російська
ѩча «зчленування» сербо-церковнослов’янська
ѧча «тс.» середньоболгарська
о́чі ?

клі́пати

давня ітеративна форма від псл. *klepnǫti «прикрити», збереженого в.ч. klenouti «зводити склепіння», слц. klenúť «тс.», укр. склеп;
пор. склепи́ти (очі, повіки) «звести, стулити, закрити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кліп (виг.)
кліпа «вія»
клі́павка «повіка»
клі́пайка
клі́пка «тс.»
клі́пкати
кліпко́ «той, хто кліпає очима»
хлі́павка «повіка»
хлі́пати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*klepnǫti «прикрити» праслов’янська
klenúť «тс.» словацька
склеп українська
склепи́ти «звести, стулити, закрити» (очі, повіки) українська
очі українська
повіки українська
klenouti «зводити склепіння» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.