ОГУРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

певної етимології не має;

зіставляється (Куркина Этимология 1970, 92–94; Мартынаў Белар. лінгв. 1, 16) з схв. гу̏рити се «їжитись, корчитися», гу̏ра «горб», гу́рати «штовхати», болг. [гу́рам] «ходжу», слн. [gúrati] «тупити; напружувати, мучити», далі з лтс. gūrât(iês) «повільно рухатися; ледарювати, працювати зігнувшись», лит. gũrinti «іти малими кроками, зігнувшись»;

пов’язувалося також (Булахаў зб. «Беларуская мова» 1965, 46–47) з основою гур- (// говор-);

Трубачов припускає можливість походження від дісл. ógur-leikr «страх»;

Фасмер пов’язував з гр. γαυ̃ρος «гордий», γαίρηξ «хвалько», спорідненими з γαίω «радію»,γηϑέω «тс.», лат. gaudeo (‹ *gāvideō);

менш переконливе припущення (Потебня у Преобр. І 639) про спорідненість з дінд. gurúḥ «важкий, важливий», ав. gouru- абo з ги́ря;

недостатньо обґрунтована і думка (Львов Сб. Виноградову 172) про походження слова від іє. *agh-, звідки гр.ἄχος «неспокій, смуток»;

р. [о́гурь] «упертість, лінь», [огу́рный] «упертий ледар, дармоїд», [огуря́ться] «ухилятися», бр. [огу́рный, огу́рлівый] «неслухняний, упертий», [агу́рань] «грубіян, упертий», [агу́ра] «неслухняний», [огу́ріцца] «бути впертим, неслухняним, грубити», [огу́рнік] «грубіян, упертий», п. ohurstwo «впертість», ч. ohýrati «бути зухвалим», ohýřeti «зухваліти», слц. [ohúrny] «могутній, величезний; грубий», [húrny] «оглушливий, голосний»;

очевидно, фонетичний варіант первісного [огу́рний], що виник унаслідок асиміляції початкового о – у;