ОВОЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

о́воч

загальноприйнятої етимології не має;
найбільш переконливим здається виведення з псл. *ovoktь «плід, фрукт» (‹ *ovogti-, *voksti-), спорідненого з нвн. wachsen «рости», свн. wahsen, двн. днн. wahsan, гот. wahsjan, дісл. vaxa «тс.», дінд. vakṣ, ukṣ «сильнішати, ставати великим», vakṣа́yati «дає рости», úkṣati «підростає», ав. vaχšaiti «росте», uχšyeiti «тс.», тох. oks- «рости», лит. а́ugu «росту», а́ukštas «високий», гр.αὔζω, αὐξάνω «примножую, збільшую, підвищую», лат. auxilium «допомога», гал. uxello-, ірл. úasal «високий», що зводяться до іє. *au̯eg-, *au̯g-, *ug- «рости, збільшуватися, розмножуватися, множити» (Iljinskij IF 40, 144–145; Ильинский РФВ 1916/4, 248; Mikkola Ursl. Gr. ІІІ 41);
думка про походження слов’янських слів з двн. obaӡ «плоди», дангл. ofett, снн. ovet «тс.» (Uhlenbeck AfSlPh 15, 489; Mikl. EW 228; Вrückner 388; Kluge–Mitzka 518) неприйнятна, оскільки джерелом германських форм було *ubata, яке на слов’янському ґрунті дало б *vъbot-;
загальнослов’янське поширення слова свідчить також проти припущення (Kiparsky 253) про походження його з давньонижньонімецької (пор. нн. ovet, що зазнало впливу свн. obeӡ);
р. о́вощ, п. owoc «плід», ч. ovoce (мн.), [oboc, ovoc], слц. ovoc, ovocie (мн.) «тс.», болг. ово́ще «фрукти, плоди», ово́щия (зб.), м. овошjе, [овоште], схв. во̏ће, слн. ovóčje «тс.», стсл. овошть;
Фонетичні та словотвірні варіанти

овічни́к «торговець овочами»
овоча́р «тс.»
овоча́рня «овочева крамниця»
овоча́рство «овочівництво»
овоче́вий
овочі́вка «фруктове вино»
овочівни́к «той, хто вирощує овочі»
овочівни́цтво
о́вощ
о́воща «фрукти, овочі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vaχšaiti «росте» авестійська
ово́ще «фрукти, плоди» болгарська
uxello- галльська
wahsjan готська
ofett давньоанглійська
wahsan давньоверхньонімецька
obaӡ «плоди» давньоверхньонімецька
vakṣ давньоіндійська
vaxa «тс.» давньоісландська
wahsan давньонижньонімецька
*au̯eg- індоєвропейська
úasal «високий» ірландська
auxilium «допомога» латинська
а́ugu «росту» литовська
овошjе македонська
wachsen «рости» нововерхньонімецька
owoc «плід» польська
*ovoktь «плід, фрукт» (‹ *ovogti-, *voksti-) праслов’янська
о́вощ російська
ће сербохорватська
wahsen середньоверхньнімецька
ovet «тс.» середньонижньонімецька
ovoc «тс.» (мн.) словацька
ovocie «тс.» (мн.) словацька
ovóčje «тс.» словенська
овошть старослов’янська
oboc українська
ovoc українська
ово́щия (зб.) українська
овоште українська
ovoce (мн.) чеська
ukṣ «сильнішати, ставати великим» ?
vakṣа́yati «дає рости» ?
úkṣati «підростає» ?
uχšyeiti «тс.» ?
oks- «рости» ?
а́ukštas «високий» ?
αὐξάνω «примножую, збільшую, підвищую» ?
*au̯g- ?
*ug- «рости, збільшуватися, розмножуватися, множити» ?
*ubata ?
*vъbot- ?


о́воц «аромат фруктів Ж; (зб.) фрукти (Пещак)»

запозичення з польської мови;
п. owoc «плід» споріднене з укр. о́воч (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

овоци́на «овоч»
овоцъ «плід»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
owoc «плід» польська
о́воч українська

я́года «соковитий, невеликий плід трав’яних та кущових рослин; [cуниця, Fragaria vesca L. Нед, Mak]»

псл. (j)agoda;
утворене за допомогою суфікса -od-a (пор. укр. лобода) від первісного *(j)aga «ягода», збереженого в південнослов’янських мовах у композиті цсл. винага «дикий виноград (лоза і її плід)», болг. виня́га, схв. вѝњага, слн. vinjága «тс.», що, однак, заперечують Садник і Айтцетмюллер (Sadn.–Aitz. HWb. 1, 12–13), вважаючи ці утворення похідними від вино (vino) із суфіксом -яга (-jaga);
припускається і псл. *ōgā, етимологічно тотожне лит. úoga «ягода», лтс. oga (фонет. uôga) «тс.»;
зіставляється з тох. oko «плід», гот. akrаn «тс.», дісл. akarn «плоди дикорослих дерев», нн. Ecker «жолуді, букові горіхи», кімр. aeron «плоди дерев», ірл. āirne «терен»;
спроби зведення до індоєвропейської спільної праформи спірні: *ōg-, *ǝg- «рости; плід, ягода» (Pokorny 773), *ōug- «рости, збільшуватися» (ЭССЯ 1, 59), *ā˘g- «їстівний; плід, ягода» (Moszyński PZJP 282–283), що передбачає також можливість варіанта *aĝh- (пор. гр. ἀχράς «дика груша (дерево і плід)», ἄχερδος «дика груша; плід») (там само);
припускається (Machek ESJČ 215) також субстратне праєвропейське походження слова;
пов’язання із цсл. овоштъ, укр. о́воч, лат. augeo «збільшую», дінд. ṓjas «сила» (Ильинский РФВ 76, 248–249), з лат. ūva «пагін; гроно» (Osthoff IF 4, 283; Bern. I 25; Fraenkel IF 50, 5) сумнівні;
р. я́года «соковитий, невеликий плід; [суниця]», бр. я́гада «тс.», др. ягода «соковитий плід (переважно винограду)», п. jagoda «ягода», jagody (мн.) «щоки», ч. jahoda «ягода (суниці, полуниці)», jahody (мн.) «суниці; полуниці», слц. jahoda «суниця; полуниця; [шовковиця (дерево і плід)]», вл. jahoda «ягода», нл. jagoda, jagody (мн.) «ягоди; суниці», полаб. jod’ǎdǻi (мн.) (‹jagody) «ягоди; віспа», болг. я́года «суниця; полуниця», м. jагода, схв. jа̏года «тс.», слн. jágoda «ягода», цсл. агода нага «зерно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

суягідниковаті «шовковицеві»
я́гі́ддя́
я́гідка «(зменш.) ягода; (перен.) ласкава назва дівчини або жінки»
ягідки «вовчі ягоди звичайні (вовче лико), Daphne Mezereum L.» (бот.)
я́гідник «рослина, що дає їстівні ягоди; той, хто вирощує або збирає ягоди»
я́гідни́к «місце, де ростуть ягоди; (бот.) [суниця лісова, Fragaria vesca L. Mak; кущ суниць Нед]»
ягідни́цтво
я́година
я́годка «кінець пальця, пучка»
я́годник «суниця лісова, Fragaria vesca L. Mak; суниця зелена, Fragaria viridis Duch. Mak, Fragaria collina Нед» (бот.)
я́годня «вишневе дерево; вишневий сад»
я́годя́нка «страва з черешневих ягід»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́гада «тс.» білоруська
виня́га болгарська
я́года «суниця; полуниця» болгарська
jahoda «ягода» верхньолужицька
akrаn «тс.» готська
ἄχερδος «дика груша; плід» грецька
ἀχράς (там само) грецька
ṓjas «сила» давньоіндійська
akarn «плоди дикорослих дерев» давньоісландська
ягода «соковитий плід (переважно винограду)» давньоруська
*ōg- індоєвропейська
*ǝg- «рости; плід, ягода» індоєвропейська
*ōug- «рости, збільшуватися» індоєвропейська
*ā˘g- «їстівний; плід, ягода» індоєвропейська
*aĝh- (пор. гр. ἀχράς «дика груша (дерево і плід)» індоєвропейська
āirne «терен» ірландська
aeron «плоди дерев» кімрська
augeo «збільшую» латинська
ūva «пагін; гроно» латинська
oga «тс.» (фонет. uôga) латиська
úoga «ягода» литовська
jагода македонська
jagoda «ягоди; суниці» (мн.) нижньолужицька
jagody «ягоди; суниці» (мн.) нижньолужицька
Ecker «жолуді, букові горіхи» нижньонімецька
jod'ǎdǻi «ягоди; віспа» (мн.)(‹‹jagody) полабська
jagoda «ягода»«щоки» (мн.) польська
jagody «ягода»«щоки» (мн.) польська
(j)agoda праслов’янська
*(j)aga «ягода» (пор. укр. лобода) праслов’янська
-od-a праслов’янська
*ōgā праслов’янська
я́года «соковитий, невеликий плід; [суниця]» російська
вѝњага сербохорватська
jа̏года «тс.» сербохорватська
jahoda «суниця; полуниця; [шовковиця (дерево і плід)]» словацька
vinjága «тс.» словенська
jágoda «ягода» словенська
вино (vino)(-jaga) українська
-яга (суф.) українська
о́воч українська
винага «дикий виноград (лоза і її плід)» церковнослов’янська
овоштъ церковнослов’янська
агода нага «зерно» церковнослов’янська
jahoda «ягода (суниці, полуниці)»«суниці; полуниці» (мн.) чеська
jahody «ягода (суниці, полуниці)»«суниці; полуниці» (мн.) чеська
oko «плід» ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.