ОБСТРИЖЧИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

стри́гти

псл. *strigti «стригти», *strigati «тс.», паралельне до strъgati «стругати»;
споріднене з прус. strigli «будяк, чортополох», дангл. strīcan «намазувати, гладити», двн. strīhhan, дісл. strȳkva, гол. strijken «тс.», лат. stringere «торкатися; здирати», strigilis «скребло»;
іє. *strī˘g-/ streig- «гладити»;
припущення про рухоме s-, псл. *strikti і зближення з лит. riẽkti «різати», іє. *reik- (Machek ESJČ 588; Dostál ZfSlPh 29, 218) недостатньо обґрунтоване;
р. стричь, стригу́, бр. стры́гчы, др. стричи, стригу, п. strzyc, strzygę, ч. stříhati, ст. stříci, слц. strihat’, вл. třihać, нл. stśigaś, [strigaś], полаб. strai̯zĕ «стриже», болг. стрига́, м. стриже, схв. стри̏ћи, стри́же̑м, слн. stríči, strížem, стсл. стришти, стригѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

на́стриг
обстри́жчини «обряд першої стрижки дитини»
перестри́г «повторне стриження вовни»
пере́стрига «вівця, яка двічі за літо стрижеться; вовна повторної стрижки; пристрижена овчина старої вівці»
пере́стрижка «руно з однорічної вівці»
підстрига́ч «той, хто підстригає вовну на сукні»
підстри́жка
по́стриг «обряд постригання в ченці»
пострига́льня (тех.)
пострига́ч «перукар»
постриже́ник «чернець»
постри́жини
постри́жник «тс.»
постри́жчини «тс.»
розстри́га
стри́га «коротко обстрижена покритка; [обстрижена дитина Нед]»
стри́гало «овечі ножиці»
стрига́ль
стригну́ти
стригу́н «однорічне лоша; [стригаль Нед]»
стриж «стриження, стрижка (овець)»
стрижа́й «стригаль»
стрижа́к
стрижа́чка «кобила на другому році; безоста пшениця Нед»
стрижачо́к «дворічне лоша»
стрижба́ «стрижка (овець)»
стрижі́й «стригаль»
стри́жка «стриження; спосіб, форма підстригання; [острижена вівця; обстрижений (про дитину та ін.); гривка волосся на чолі у дівчат О]»
стрижки́ «вівці, яких можна стригти»
стри́жки «спущені на чоло пасма підстриженого волосся»
стрижча́ «стригунець (лоша)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стры́гчы білоруська
стрига́ болгарська
třihać верхньолужицька
strijken «тс.» голландська
strīcan «намазувати, гладити» давньоанглійська
strīhhan давньоверхньонімецька
strȳkva давньоісландська
стричи давньоруська
*strī˘g- / streig- «гладити» індоєвропейська
*reik- індоєвропейська
stringere «торкатися; здирати» латинська
strigilis «скребло» латинська
riẽkti «різати» литовська
стриже македонська
stśigaś нижньолужицька
strai̯zĕ «стриже» полабська
strzyc польська
strzygę польська
*strigti «стригти» праслов’янська
*strigati «тс.» праслов’янська
strъgati «стругати» праслов’янська
*strikti праслов’янська
strigli «будяк, чортополох» прусська
стричь російська
ћи сербохорватська
strihat' словацька
stríči словенська
strížem словенська
стришти старослов’янська
стригу́ українська
стригу українська
strigaś українська
стри́ українська
стригѫ українська
stříhati чеська
stříci ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.