ОБОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. obora ‹ *obvora, утворене з префікса ob- «об-» і віддієслівної іменної основи vor-, пов’язаної чергуванням голосних з псл. ver- «замикати, розмикати»;

р. [обо́ра] «загорода, загін», бр. або́ра «хлів, корівник», п. obora «хлів», ч. слц. obora «заповідник», вл. wobora «загін», болг. обо́р «хлів», м. обор «загорожа для худоби, стайня», схв. о̀бор «загорожа для худоби, двір», слн. obòr «огорожа, огороджена земля», obóra «загороджене поле; зоопарк»;

псл. obor- ‹ *obvor-, утворене з префікса ob- «об-» і іменної основи vor- «вірьовка», пов’язаної з *v^ьr̥vь «тс.»;

споріднене з лит. apývara «вірьовка для прив’язування личаків», apývaras «тс.», apvarà «вірьовка», per̃vara «вірьовка, на якій тримається сіть», pavarà «тс.»;

припускається й можливість балтійського походження східнослов’янських слів (ЭСБМ 1, 55–56);

р. [обо́ра] «вірьовка коло личаків», [обо́рник], [обо́рень] «дірочка в личаку для протягання волоки», бр. або́ра «вірьовка коло личаків», п. [oborka] «сітка з тонких шнурків; вірьовки коло постолів», [obornik] «вірьовка», цсл. обора «пряжка»;

очевидно, похідне утворення від обо́ра «відгороджена частина подвір’я для худоби»;

п. obornik «гній; місце, де збирають гній»;

результат фонетичної видозміни слова обо́ронька, демінутивної форми від обо́ра;