ОБЛУДНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

префіксальне утворення від [луди́ти] «приваблювати, заманювати»;

у значенні «зовнішній вигляд, оболонка», можливо, зазнало впливу [лу́ди́на] «верхній одяг» (р. [лу́да] «тс.»);

помилково пов’язувалося (Vaillant у Махека) з псл. blǫdъ «блуд»;

бр. аблу́да «омана», п. obłuda «лицемірство», ч. ст. oblud «обман, брехня; примара», obluda «тс.», слц. obluda «страховисько»;

псл. ludъ, «нерозумний», luditi «обманювати, зводити, вабити»;

споріднене з гот. liuts «лицемірний», liuta «лицемір». luton «обманювати», дангл. lot «обман», lytiӡ, «хитрий, лукавий», lūtan «гнутися», дісл. lūtr «кривий», лит. liū˜dnas «сумний, пригнічений», liū˜sti «засумувати» (іє. *leud «гнутися; лицемірити»);

менш обгрунтоване зіставлення з лат. lūdus ( ‹ loidos) «гра» (Machek ESJČ 341; Holub–Lyer 293; Petr BB 25, 142) або виведення з псл. *o-blǫditi з припущенням перерозкладу в *ob-lǫditi (Vaillant Slovo 2 Zagreb 1953, 9–10);

р. [луд] «божевільний; дурень», [луди́ть] «обманювати», бр. [лу́дзиць] «знущатися, насміхатися», др. цсл. лудъ «нерозсудливий, нерозумний», п. łudzić «манити, спокушати», ч. louditi, слц. lúdiť «тс.», болг. м. луд «дурний, божевільний», схв. лу̑д «тс.», лу̑́дити се «робити дурниці», слн. [lȗd] «дурний, божевільний», [lúditi] «вабити», [lȏditi] «манити», стсл. лоудъ «нерозумний», лоудити «обманювати»;