ОБЛАДА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
облада́ти «володіти»
запозичено зі старослов’янської мови, очевидно, через російську;
стсл. обладати походить від псл. *oboldati ‹*obvoldati, утвореного з префікса ob- і дієслівної основи *vold- «володіти»;
р. облада́ть, бр. абла́да «влада, володіння», др. обладати, болг. облада́вам, схв. облада́вати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обла́да
«володіння, влада, майно»
(заст.)
облада́р
«володар, хазяїн»
облада́тель
«тс.»
обла́дувати
«тс.»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абла́да «влада, володіння» | білоруська |
| облада́вам | болгарська |
| обладати | давньоруська |
| *oboldati | праслов’янська |
| облада́ть | російська |
| облада́вати | сербохорватська |
| обладати | старослов’янська |
| *vold- «володіти» | ? |
лад «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; [розпорядження]»
псл. (пн.) [ladъ, lada] «порядок; згода ; заручини»;
можливо, віддієслівне утворення від laditi «домовлятися, ладити» (Sławski IV 416– 417; Machek ESJČ 317; Vaillant Gr. comp. І 302);
пов’язується з псл. lagoda «порядок»;
вважається також (ЭССЯ 14, 10–12) утвореним з приставки займенникового походження la- (‹*(o)lō-, пор. [ло́ни] «минулого року») і кореня d(‹іє. *dhē- «ставити»);
р. бр. лад, н. вл. ład, ч. слц. (заст.) lad;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безла́ддя
владнува́ти
«уладнати»
дола́дний
зла́да
«злагода»
зла́ддє
«згода, мир»
злади́ти
«підготувати»
злади́тися
«взятися до чогось»
ла́де́н
ла́дити
ла́дитися
«удаватися»
ладко́м
«так, як треба »
ладна́ти
ла́дни́й
«гарний, вправний; схильний, охочий що-небудь зробити»
ладня́
«майстерня, цех»
ладо́м
«до ладу, толком»
ладува́ти
«лагодити, робити щось придатним до вжитку»
нала́д
«відповідно, згідно, подібно»
нала́дити
нала́дка
нала́дчик
невла́д
недола́дний
недоладу́
«не так, як слід; не до речі»
не́лад
нела́дний
непола́дка
обла́да
«обладнання»
обла́джувати
обла́днання
обладна́ти
обла́дува́ти
«обладнати, спорядити»
обладу́нок
«спорядження»
пере́ла́д
(у виразі: нема ні ладу, ні переладу «ні ладу, ні складу»)
перенала́дка
по́лад
«лад, порядок»
при́лад
прила́ддя
при́ладень
«витвір, продукт»
прила́дка
при́ладний
«який уміє підлеститися, вкрадливий»
прила́дник
«той, хто остаточно обробляє»
ро́злад
розла́ддя
ула́д
«до речі, влучно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лад | білоруська |
| ład | верхньолужицька |
| *dhē- | індоєвропейська |
| ład | німецька |
| ladъ «порядок; згода ; заручини» (пн.) | праслов’янська |
| lada (пн.) | праслов’янська |
| lada (пн.) | праслов’янська |
| laditi «домовлятися, ладити» | праслов’янська |
| lagoda «порядок» | праслов’янська |
| la- (‹*(o)lō-, пор. [ло́ни] «минулого року») | праслов’янська |
| d | праслов’янська |
| лад | російська |
| lad (заст.) | словацька |
| ло́ни | українська |
| lad (заст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України