ОБИЧАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
оби́ча́й «звичай, звичка»
псл. obyčajь ‹ *obvykjaj-, похідне утворення від *obvyknǫti, пов’язаного з vyknǫti, укр. ви́кнути;
р. обы́чай, др. обычаи, п. obyczaj, ч. obyčej, слц. obyčaj, болг. оби́чай, м. обичаj, схв. о̏бича̄j, слн. običáj, стсл. обычаи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оби́клий
«звичайний»
оби́клість
«звичай»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оби́чай | болгарська |
| обычаи | давньоруська |
| обичаj | македонська |
| obyczaj | польська |
| obyčajь | праслов’янська |
| обы́чай | російська |
| j | сербохорватська |
| obyčaj | словацька |
| običáj | словенська |
| обычаи | старослов’янська |
| ви́кнути | українська |
| obyčej | чеська |
| *obvyknǫti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України