ОБАЯСНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
обая́сник «злий дух, що літає до жінки вночі»
похідне утворення від ба́яти «розповідати, ворожити»;
пор. [обая́ти] «обворожити, зачарувати», р. [оба́ять (оба́ить)] «обманути краснобайством», [обая́ть] «очаровувати, заворожувати»;
щодо форми може бути результатом зближення з [баля́сник] «балакун» або з [переле́сник] «спокусник; біс, що літає до жінки», яке, можливо, вплинуло і на значення слова;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оба́ять «обманути краснобайством» (оба́ить)] | російська |
| ба́яти «розповідати, ворожити» | ? |
| обая́ти «обворожити, зачарувати» | ? |
| обая́ть «очаровувати, заворожувати» | ? |
| баля́сник «балакун» | ? |
| переле́сник «спокусник; біс, що літає до жінки» | ? |
обия́сник «шибеник, зірвиголова»
результати видозміни форми [обая́сник], зближеної з основою дієслова би́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оби́йник
«чорт»
убия́сник
«чорт, обаясник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обая́сник | ? |
| би́ти | ? |
убия́сник «чорт, злий дух Г; прізвисько чорта Нед»
результат фонетичної видозміни слова [обая́сник] «злий дух, що прилітає вночі», як наслідок його деетимологізації і вторинного зближення з уби́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обая́сник «злий дух, що прилітає вночі» | українська |
| уби́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України