НІС — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

ніс

псл. nosъ;
споріднене з прус. nozy «ніс», лит. nósis «тс.», лтс. nãss «ніздря», дінд. nā́sā (дв.) «ніс», дперс. ав. nāh- «тс.», лат. nāris (‹ *nāsis) «ніздря», nāsus «ніс», двн. nasa, дісл. nǫs, дангл. nosu «тс.», дшв. норв. nōs «морда, рило»;
іє. *nā˘s- «ніс»;
р. бр. болг. м. нос, др. носъ, п. ч. слц. нл. nos, вл. nós, полаб. nös, схв. но̑с, слн. nós, стсл. носъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безно́сий
безно́сько «безноса людина»
зані́скуватий «гостроносий» (1927)
зноса́тіти «захворіти сапом»
надперені́сся
нани́сник «ремінь кінської вуздечки, що проходить над ніздрями коня»
ніски́ «носки взуття; носки ніг»
нос «загнута частина полотна коси»
носавки́ «ніздрі»
носа́й «жук довгоносик»
носа́к «носок чобота; удар по носі»
носа́ль «жук довгоносик; молоток з довгим кінцем»
носальки «ніздрі»
носати́зна «сап»
носа́тий «з великим носом; [хворий на сап]»
носати́на «тс.»
носа́тка «посудина з довгим носиком; міра ємкості в 3 і більше відра; чайник» (заст.)
носа́ч «чоловік з великим носом; (зоол.) носата мавпа»
но́сик «виступ у посудині, через який виливається рідина; вужчий кінець яйця Ж»
носі́вка «хусточка до носа»
носки́ (вид гри)
носови́к
носульки «ніздрі»
носута «чорна вівця з білим носом»
носю́ра (збільш.)
носю́та (назва вівці)
но́ся «ніс» (дит.)
нося́ка (збільш.)
нося́ра (збільш.)(Ме)
перені́сся
перено́зє «тс.»
перено́сє «перенісся»
перено́сиця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nāh- «тс.» авестійська
нос білоруська
нос болгарська
nós верхньолужицька
nosu «тс.» давньоанглійська
nasa давньоверхньонімецька
nā́sā «ніс» (дв.) давньоіндійська
nǫs давньоісландська
nāh- «тс.» давньоперська
носъ давньоруська
nōs «морда, рило» давньошведська
*nā˘s- «ніс» індоєвропейська
nāris «ніздря» (‹ *nāsis) латинська
nāsus «ніс» латинська
*nāsis латинська
nãss «ніздря» латиська
nósis «тс.» литовська
нос македонська
nos нижньолужицька
nōs «морда, рило» норвезька
nös полабська
nos польська
nosъ праслов’янська
nozy «ніс» прусська
нос російська
но̑с сербохорватська
nos словацька
nós словенська
носъ старослов’янська
nos чеська


гундо́сий «гугнявий»

неясне;
можливо, давніше *гугноно́сий, утворене з основ дієслова гугни́ти або прикметника гугня́вий та іменника ніс;
пор. також п. ст. gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом», утворене з основ звуконаслідувального дієслова gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити», спорідненого з псл. *gǫgъbnati, укр. гугня́вий, та іменника głos, спорідненого з укр. го́лос;
р. [гундо́с] «жебрак, прошак», [гунда́с] «гугнявий», [гундо́ска] (чол., жін. р.) «гугнявий», [гундо́сить] «гугнявити; жебрати, випрохувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гундо́с «тс.»
гундо́сити «гугнявити» (Me)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» польська
*gǫgъbnati праслов’янська
гундо́с «жебрак, прошак» російська
гугня́вий українська
го́лос українська
гунда́с «гугнявий» українська
гундо́ска «гугнявий» (чол., жін. р.) українська
гундо́сить «гугнявити; жебрати, випрохувати» українська
гугноно́сий ?
гугни́ти ?
або ?
гугня́вий ?
ніс ?
також ?
gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» ?
gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити» ?

дубоні́с «довгоніс, Nucіfraga Briss.» (орн.)

складне утворення з основ іменників дуб і ніс;
назву дано за ознакою довгого і міцного дзьоба, яким птах добуває їжу;
р. дубоно́с, бр. дубано́с;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дубано́с білоруська
дубоно́с російська
дуб ?
ніс ?

єфна́р «весільний батько, розпорядник весільного обряду»

очевидно, перекручене запозичення з німецької мови;
нвн. Hofnarr «придворний блазень» складається з іменників Hof «двір», спорідненого з нвн. Hübel «горб», ав. kaofa «гора», псл. kupa, укр. купа, і Narr «дурень, блазень», що походить від пізньолат. nārio «насмішник, той, хто морщить ніс», пов’язаного з лат. nāris «ніздря, ніс», спорідненим з дінд. nāsa «ніс», псл. nosъ, укр. ніс;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kaofa «гора» авестійська
nāsa «ніс» давньоіндійська
nāris «ніздря, ніс» латинська
Hofnarr «придворний блазень» нововерхньонімецька
Hübel «горб» нововерхньонімецька
nārio «насмішник, той, хто морщить ніс» пізньолатинська
kupa праслов’янська
nosъ праслов’янська
купа українська
ніс українська
Hof «двір» ?
і «дурень, блазень» ?

наза́льний «носовий»

ускладнене суфіксом -н- запозичення із західноєвропейських мов;
фр. англ. нім. nasal «носовий» утворено від основи лат. nāsus «ніс», спорідненого з псл. nosъ, укр. ніс (див.);
р. наза́льный, бр. наза́льны, п. nazalizacja, ч. nazální, слц. nazálny, болг. наза́лен, схв. нàзāлан, слн. nazálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти

назаліза́ція
назалізува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nasal «носовий» англійська
наза́льны білоруська
наза́лен болгарська
nāsus «ніс» латинська
nasal «носовий» німецька
nazalizacja польська
nosъ праслов’янська
наза́льный російська
нàзāлан сербохорватська
nazálny словацька
nazálen словенська
ніс українська
nasal «носовий» французька
nazální чеська

насту́рція «красоля, Tropaeolum L.» (бот.)

назва, засвоєна з латинської ботанічної номенклатури;
лат. nasturtium (nasturcium) виникло, очевидно, з *nās-torqu̯i̯om «те, що мучить ніс» (рослина має дуже приємний запах), яке складається з основ іменника nāsus «ніс», спорідненого з псл. nosъ, укр. ніс, і дієслова torqueo, -ēre «мучити», до якого зводиться укр. торту́ра;
р. болг. насту́рция, бр. насту́рка, [насту́лька], п. nasturcja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

настра́нція «настурція лікарська, Nasturtium officinale L.»
настурка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
насту́рка білоруська
насту́рция болгарська
nasturtium (nasturcium) латинська
nasturcja польська
nosъ праслов’янська
насту́рция російська
ніс українська
торту́ра українська
насту́лька українська
*nās-torqu̯i̯om «те, що мучить ніс» (рослина має дуже приємний запах) ?
nāsus «ніс» ?
-ēre «мучити» ?

носа́к «гасильник (для гасіння свічок)»

похідне утворення від ніс;
назва зумовлена зовнішньою подібністю гасильника (ковпачка) до носа;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ніс українська

носа́р «йорж, бубир, Acerina acerina Güld.» (іхт.)

похідне утворення від ніс;
назва зумовлена тим, що цей вид йоржа має видовжене рило;
р. носа́рь, бр. наса́р, п. [nosacz];
Фонетичні та словотвірні варіанти

носа́рик
носи́р
носу́рик «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
наса́р білоруська
nosacz польська
носа́рь російська
ніс українська

носу́ха «ссавець родини єнотових, Nasua L.» (зоол.)

похідне утворення від ніс (род. в. но́са);
назва зумовлена тим, що ця тварина має довгого носа, витягнутого в хобот;
пор. наукову назву nasua від лат. nāsus «ніс»;
р. носу́ха, бр. насу́ха, ч. nosál, слц. nosáň «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
насу́ха білоруська
nasua латинська
nāsus «ніс» латинська
носу́ха російська
nosáň «тс.» словацька
ніс (род. в. но́са) українська
nosál чеська

нюстрі́тися «неспокійно шукати собі місце»

очевидно, запозичення з німецької мови;
нім. nüstern «винюхувати, шукати по всіх кутках, совати носа» походить від Nüster «ніздря», спорідненого з дінд. nā́sā (дв.) «ніс», лат. nāris «ніздря, ніс», лит. nósis «ніс», лтс. nāss «ніздря», псл. nosъ «ніс», укр. ніс;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ну́шторитися «тс. Ж; вертітися під час сну (перев. про хворого) Досл. і мат. IV»
підну́стрити «підбурити»
підню́стрити «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nā́sā «ніс» (дв.) давньоіндійська
nāris «ніздря, ніс» латинська
nāss «ніздря» латиська
nósis «ніс» литовська
nüstern «винюхувати, шукати по всіх кутках, совати носа» німецька
Nüster «ніздря» німецька
nosъ «ніс» праслов’янська
ніс українська

ню́ха́ти

остаточно не з’ясоване;
здебільшого виводиться від псл. *ǫxati «пахнути», пов’язаного з vonja «запах» (пор. р.-цсл. &ѫхати «пах-нути», п. wąchać «нюхати, чути носом») з початковим n-, перенесеним від префіксів *vъn-, *sъn- (Фасмер ІІІ 93; Преобр. І 623; Schuster-Šewc 1025; Младенов 94, 362; Mikl. EW 222);
вважається також (Rudn. ІІ 863; Ильинский ИОРЯС 20/3, 83, 88; Bezlaj ESSJ ІІ 225; Ondruš Sl. Wortst. 120; Stang 40; Berneker IF 10, 153–154; Uhlenbeck PBrB 30, 267; Matzenauer LF 11, 331–332; Holthausen AeWb 237; Pokorny 768–769) спорідненим з гот. bi-niuhsjan «висліджувати», дангл. nēosan «досліджувати, висліджувати, відвідувати», днн. niusian «досліджувати» або з двн. niosan «чхати», нвн. nuseln «гугнявити», Nüster «ніздря», Nase «ніс», псл. nosъ «тс.», укр. ніс;
зіставлення (Machek ESJČ 402) з дісл. ісл. норв. snugga «нюхати» недостатньо обґрунтоване;
р. ню́хать «нюхати», бр. ню́хаць «тс.», п. niuchać «нюхати табаку; нюшити», ч. čenichat «нюшити», слц. ňuchat’ «нюхати; чути носом», вл. nuchać «нюхати», нл. nuchaś, болг. ню́шкам, ню́шна, схв. њy̏шити, слн. njúhati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

занюхрі́ти «виявити пристрасне бажання, загорітися бажанням»
нюх
ню́халка «ніс»
ню́халь «ніс; нюх»
ню́хальний
ню́хальник
нюха́р «нюхальник»
нюха́ч «тс.»
нюхри́ти «чути нюхом слід звіра і йти цим слідом»
нюхрі́ти «тс.»
нюхтити «винюхувати»
нюхті́ти «нюхати, обнюхувати, чути носом Ж; чути нюхом слід звіра і йти цим слідом ДзАтл ІІ»
нюхто́м «нюхаючи»
нюхтюри́ти «винюхувати»
нюхце́м «тс.»
нюхцюва́ти «нюхати, обнюхувати, чути носом»
ню́ши́ти «нюхати повітря; вистежувати, вишукувати»
нюшкува́ти «тс.»
по́нюх
поню́шка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ню́хаць «тс.» білоруська
ню́шкам болгарська
nuchać «нюхати» верхньолужицька
bi-niuhsjan «висліджувати» готська
nēosan «досліджувати, висліджувати, відвідувати» давньоанглійська
niosan «чхати» давньоверхньонімецька
snugga «нюхати» давньоісландська
niusian «досліджувати» давньонижньонімецька
snugga «нюхати» ісландська
nuchaś нижньолужицька
nuseln «гугнявити» нововерхньонімецька
snugga «нюхати» норвезька
niuchać «нюхати табаку; нюшити» польська
*ǫxati «пахнути» праслов’янська
nosъ «тс.» праслов’янська
ню́хать «нюхати» російська
шити сербохорватська
ňuchat' «нюхати; чути носом» словацька
njúhati «тс.» словенська
ніс українська
ню́шна українська
čenichat «нюшити» чеська
vonja ?
*vъn- ?
*sъn- ?
Nüster «ніздря» ?
Nase «ніс» ?

мироно́ся «вівця чорна, на носі біла»

результат видозміни запозиченої назви породи овець мерино́с, за звучанням зближеної з мироно́сиця, (церк.) і, можливо, з ніс (носа) з огляду на особливий характер позначуваної масті (всі мериноси тільки світлого кольору);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мерино́с ?
мироно́сиця ?
ніс (носа)(всі мериноси тільки світлого кольору) ?

ломи́ніс «рослина родини жовтцевих, Clematis L.» (бот.)

складне утворення з основи дієслова ломи́ти і іменника ніс;
мотивація назви не зовсім ясна;
можливо, пов’язана з отруйністю рослини і подразливою дією її на слизові оболонки і шкіру людини;
засунутий в ніс «скручений листок ломоносу прямого викликає кровотечу (Анненков 102); назва могла бути мотивована і зовнішнім виглядом ломоноса, який має зігнуті, ніби заламані плоди, до того ж сухі плоди легко відламуються.– Sławski V 179; Brückner 311.– Див. ще лама́ти, ніс;
р. ломоно́с, п. łominos «тс.», схв. лом «ломиніс лозяний, Clematis vitalba L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ломинос
ломинус
ломоніс
ломоно́с «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łominos «тс.» польська
ломоно́с російська
лом «ломиніс лозяний, Clematis vitalba L.» сербохорватська
ломи́ти українська
ніс українська

ломи́ніс «ясенець білий, Dictamnus albus L.; рутвиця орликолиста, Thalictrum aquilegifolium L. Mak; ластовень лікарський, Vincetoxicum officinale Moench. Ж» (бот.)

складне утворення з оcнови дієслова ломи́ти і іменника ніс;
мотивація назв неясна;
можливо, вони виникли шляхом перенесення назви ломи́ніс «Clematis» на ясенець, рутвицю і ластовень на основі деяких спільних ознак рослин (отруйність ломиносу і ластівця, рутвиці, ясенця; неприємний запах, подразлива дія рослин тощо);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ломини «ясенець білий»
ломоніс «ластовень лікарський»
ломоно́с «тс. Ж; ясенець білий Mak»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ломи́ти українська
ніс українська
ломи́ніс «Clematis» українська

лопоні́с «широконіска, качка широконоса, Anas clypeata L. (Spatula clypeata)» (орн.)

складне утворення з основи лоп-, пов’язаної з лопа́та, ло́пать, і ніс;
назва зумовлена широкою і довгою формою дзьоба цієї качки;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лоп- українська
лопа́та українська
ло́пать українська
ніс українська

лупині́с «ластовень лікарський, Vincetoxicum officinale Moench.; ломиніс прямий. Clematis recta L.» (бот.)

складне слово, утворене з лупи́ти і ніс;
виникло, очевидно, як результат експресивної заміни першого компонента назви ломи́ніс «тс.» семантично близьким словом;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лупи́ти українська
ніс українська
ломи́ніс «тс.» українська

пенсне́ «різновид окулярів»

запозичення з французької мови;
фр. pince-nez є складним утворенням з основ слів pincer «стискати» та nez «ніс», що зводиться до лат. nāsus «тс.», спорідненого з дінд. nā́sā «тс.», псл. nosъ, укр. ніс;
р. болг. пенсне́, бр. пенснэ́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пенснэ́ білоруська
пенсне́ болгарська
nā́sā «тс.» давньоіндійська
nāsus «тс.» латинська
nosъ праслов’янська
пенсне́ російська
ніс українська
pincenez «стискати» французька
nez «ніс» французька
pincer французька
pincer французька

кашне́

запозичення з французької мови;
фр. cache-nez «кашне» (букв. «ховай ніс») складається з основи дієслова cacher «ховати», що походить від нар.-лат. *coacticare «топтати; стискати», повʼязаного з лат. coactāre «примушувати», cogere (‹*co-agere) «зганяти», утвореними з префікса co(m)- «з-» і основи дієслова ago, agere «приводити в рух, гнати», та іменника nez «ніс», що походить від лат. nāsuš «тс.», спорідненого з псл. nosъ, укр. ніс;
р. болг. кашне́, бр. кашнэ́, п. cache-nez;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кашнэ́ білоруська
кашне́ болгарська
coactāre «примушувати» латинська
com латинська
agere «приводити в рух, гнати» латинська
nez «ніс» латинська
nāsuš «тс.» латинська
*co-agere латинська
*coacticare «топтати; стискати» народнолатинська
cache-nez польська
nosъ праслов’янська
кашне́ російська
ніс українська
cache-nez «кашне» (букв. «ховай ніс») французька
cacher «ховати» ?

не́сти́

псл. nesti;
споріднене з лит. nèšti «нести», лтс. nest «тс.», дінд. náśati «дістає, досягає», aśnṓti, ав. nasaiti, ašnaoiti «тс.», гр. ἐνεγκεĩν «нести», лат. nancīscor «випадково одержую, стаю володарем», гот. ga-nah «досить», тох. В eṅk- «брати», хет. ninikzi «піднімає», вірм. hasanem «приходжу»;
іє. *enek ̑-, *nek ̑-, *n̥k ̑- «діставати, досягати, нести»;
р. нести́, бр. не́сці, др. нести, п. nieść, ч. nést, слц. niest’, вл. njesć, нл. njasć, болг. но́ся «носити, нести», м. носи «тс.», схв. нèсти, слн. nêsti, стсл. нєсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

взне́сений «піднесений»
взне́слий
вині́сний «дорогий, збитковий»
ви́нос
ви́носка
вино́сливий
виносни́й
ви́носок «козак, вихований на Січі з раннього дитинства» (іст.)
відно́сини
відно́ситися
відно́сний
відно́шення
вне́сок
доно́с
доноси́тель
доноси́тельство
доно́щик
за́ніс «тіснота, скупчення народу»
за́ні́сно «завізно»
зано́с «занесений бджолами віск»
зано́систий «зарозумілий, гордовитий»
зано́ситися «чванитися; [харчуватися, підкріплятися]»
запроно́шений «трохи поношений» (про одяг)
зніс «знос, зношення»
знос
зно́сини
зно́ситися «спілкуватися; здійматися, підноситися»
нані́с «нанос»
на́но́с
нано́сни́й
недо́нос «передчасні пологи; частина непогашених торговцю боргів (при зведенні торгових рахунків)»
недо́но́сок
недоно́шениця «недоносок жіночої статі»
незносли́вий «який не може зносити, терпіти»
несе́ць «носій»
носа́к «носильник»
носилє́нки «тс.»
носи́ли «носилки»
носи́лки
носи́льний
носи́льник
носи́льниці «ноші для носіння гною»
носи́льщик
носилянка «одна з двох великих жердин для перенесення сіна»
носи́тель
носи́тельність «місткість, вантажопідйомність»
носи́ти
носи́тися «одягатися»
но́сича «дівчинка, яка няньчить дітей»
носі́й
носі́льник
но́скість
но́ша
ноша́йка «ціпок, до якого прив’язують і на якому носять вантаж»
ноша́к «носильник, підручний»
ношаки
ноша́та
но́ши
ношийкє «сітка, у якій носять траву з поля» (мн.)
но́ші «носилки»
ношійкє́ «тс.»
ношії́
ношу́лі «тс.»
но́щик
обно́сити «обгороджувати; ганьбити; обривати, обкрадати (плоди)»
обно́сок
перено́с
перено́сини «перенесення»
перено́ска
перено́сни́й
перено́сник «перенощик СУМ; [знак підвищення або пониження тону Нед]»
перено́сок
перено́щик
підне́сений
підні́с «піднос»
підно́с
підно́ситися
підно́сник «ліфт»
підно́шувач «піднощик»
підно́щик
понаша́ти «переслідувати когось насмішками»
поне́сла «вагітна»
поно́с
поно́са «зарозумілість, гордовитість»
поно́сити «лаяти, судити»
поно́ска
поно́сний
поноша́тися «насміхатися» (з чогось)] Нед
при́нісне «тс.»
прино́с
прино́сини «дарунок»
прино́шений «який втратив новий вигляд від носіння (про одяг, взуття)»
прино́шення
проно́с
проно́са «важливість, значення»
проно́сити
проно́сне́
проносни́й
розні́с «рознос»
розно́с
розно́сець «рознощик»
розноси́тель «тс.»
розно́сник
розноша́ти «розносити»
розно́щик
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nasaiti авестійська
ašnaoiti «тс.» авестійська
aśnṓti алеманська
не́сці білоруська
но́ся «носити, нести» болгарська
njesć верхньолужицька
hasanem «приходжу» вірменська
ga-nah «досить» готська
ἐνεγκεĩν «нести» грецька
náśati «дістає, досягає» давньоіндійська
нести давньоруська
*enek ̑- індоєвропейська
*nek ̑- індоєвропейська
*n̥k ̑- «діставати, досягати, нести» індоєвропейська
nancīscor «випадково одержую, стаю володарем» латинська
nest «тс.» латиська
nèšti «нести» литовська
носи «тс.» македонська
njasć нижньолужицька
nieść польська
nesti праслов’янська
нести́ російська
нèсти сербохорватська
niest' словацька
nêsti словенська
nєсти старослов’янська
ninikzi «піднімає» хетська
nést чеська
eṅk- «брати» ?

не́сти́ «відкладати» (яйця, про птахів)

очевидно, псл. *nersti «метати ікру, класти яйця» › *nesti «класти яйця» (r могло зникнути внаслідок семантичного зближення з nesti «нести»), пов’язане з *nerstъ «нерест»;
споріднене з лит. ner̃šti «метати ікру» (про риб), лтс. nārsts «нерест (про риб), парування (про птахів)»;
р. нести́, бр. не́сці, п. neść, ч. nést, слц. niest’, вл. njesć, нл. njasć, болг. но́ся, м. несе, схв. нèсти, слн. nésti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зні́сок «останнє, найменше яйце, знесене куркою Г, Ж; остання дитина у матері»
зно́сок
зну́сок
нести́ся
несу́чка
несю́чка «несучка»
снозо́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
не́сці білоруська
но́ся болгарська
njesć верхньолужицька
nārsts «нерест (про риб), парування (про птахів)» латиська
ner̃šti «метати ікру» (про риб) литовська
несе македонська
njasć нижньолужицька
neść польська
*nersti «метати ікру, класти яйця» праслов’янська
*nesti «класти яйця» (r могло зникнути внаслідок семантичного зближення з nesti «нести») праслов’янська
*nerstъ «нерест» праслов’янська
нести́ російська
нèсти сербохорватська
niest' словацька
nésti словенська
nést чеська

онколо́гія «галузь медицини, що займається пухлинами» (мед.)

запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Onkologíe, фр. oncologie, англ. oncology утворено з основ гр. ὄγκος «купа, маса, ноша, тягар», пов’язаного з ἐν-εγκεĩν «нести», спорідненого з псл. nesti, укр. нести́, і λόγος «слово, вчення»;
р. болг. онколо́гия, бр. анкало́гія, п. onkologia, ч. onkologie, слц. onklógia, схв. онколо̀гиjа, слн. onkologíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

онко́лог
онкологі́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
oncology англійська
анкало́гія білоруська
онколо́гия болгарська
ὄγκος «купа, маса, ноша, тягар» грецька
Onkologíe німецька
onkologia польська
nesti праслов’янська
онколо́гия російська
онколо̀гиjа сербохорватська
onklógia словацька
onkologíja словенська
нести́ українська
oncologie французька
onkologie чеська
ἐν-εγκεĩν «нести» ?
λόγος «слово, вчення» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.