НУЛЬ

через німецьку мову (нім. Null) запозичено з італійської;

іт. nulla «ніщо» походить від лат. nūllus «ніякий, жодний», що виникло з *n(e) oin(o)los «ні один, жодний», яке складалося із заперечної частки ne «не», спорідненої з дінд. ná, ав. na, лит. nè, псл. ne «тс.», укр. не, і форми *oin(o)los, зменш. до длат. oinos (› лат. ūnus) «один», спорідненого з дірл. ōin, гот. прус. ains «тс.», псл. inъ «інший», укр. і́нший;

р. нуль, ноль, бр. нуль, п. nul, nula, ч. слц. вл. nula, болг. м. ну́ла, схв. нy̏ла, слн. núla;

Фонетичні та словотвірні варіанти

нульови́й

ну́ля «нуль»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
na	авестійська
нуль	білоруська
ну́ла	болгарська
nula	верхньолужицька
ains «тс.»	готська
ná	давньоіндійська
ōin	давньоірландська
nulla «ніщо»	італійська
nūllus «ніякий, жодний»	латинська
*n(e) oin(o)los «ні один, жодний»	латинська
ne «не»	латинська
*oin(o)los	латинська
ūnus	латинська
nè	литовська
ну́ла	македонська
Null	німецька
nul	польська
nula	польська
ne «тс.»	праслов’янська
inъ «інший»	праслов’янська
ains «тс.»	прусська
нуль	російська
ноль	російська
нy̏ла	сербохорватська
nula	словацька
núla	словенська
не	українська
і́нший	українська
nula	чеська
oinos «один» (› лат. ūnus)	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України