НОРМА — ЕТИМОЛОГІЯ

но́рма

через західноєвропейські мови (нім. Norm, фр. norme «тс.») запозичене з латинської;
лат. nōrma «норма, правило; зразок» зводиться до гр. γνώμονα, форми зн. в. від γνώμων «знавець; норма, правило», пов’язаного з γνώμη «розум, свідомість, дух; думка», γιγνώσκω «пізнаю», спорідненими з дінд. jānā́ti «знає», тох. А knā- «знати», лат. nōscō, -ere «дізнаватися», гот. kann «знаю», псл. znati, укр. зна́ти;
р. бр. болг. м. но́рма, п. ч. слц. вл. norma, схв. нȍрма, слн. nórma;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нормаліза́ція
нормалізува́ти
норма́ль
норма́льний
нормати́в
нормативі́зм
нормати́вний
нормува́льний
нормува́льник
нормува́ти
понаднормати́вний
понаднормо́вий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
но́рма білоруська
но́рма болгарська
norma верхньолужицька
kann «знаю» готська
γνώμονα грецька
від γνώμων «знавець; норма, правило» грецька
від γνώμων «знавець; норма, правило» грецька
γνώμη «розум, свідомість, дух; думка» грецька
γιγνώσκω «пізнаю» грецька
jānā́ti «знає» давньоіндійська
nōrma «норма, правило; зразок» латинська
nōscō латинська
но́рма македонська
norma польська
znati праслов’янська
но́рма російська
нȍрма сербохорватська
norma словацька
nórma словенська
зна́ти українська
norma чеська
А knā- «знати» ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.