НАРІНОК — ЕТИМОЛОГІЯ
рінь «крупний пісок, гравій; [береги річки, покриті жорствою О]»
очевидно, пов’язане з ри́нути, псл. rinǫti;
допускається спорідненість з дісл. rein «поросла травою смуга землі», шв. rēn «тс.», двн. свн. rein «польова межа», дірл. roen «гірський хребет» і, далі, з лит. rievа̀ «міжгір’я», raivė˜ «канавка, жолобок, смуга», лтс. riêva «жолобок, борозна»;
р. [рень] «мілина», др. рѐнь «обмілина, низький берег», схв. ри̑на «пісок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарі́ння
«берег, покритий дрібними камінцями»
зарі́нок
зарі́нче
«тс.»
на́рінок
«гравій»
о́брі́нок
«невеликий річковий острів, оточений рінню»
приріни́ти
«нанести ріні»
ринь
«крупний пісок»
рін
«нанесена річкою галька, покритий галькою берег, покрита галькою обмілина»
ріни́стий
ріни́сько
«відкладення ріні»
рінни́й
«рінистий»
рі́ння
рінува́тий
«змішаний з крупним піском, гравієм»
(про землю)
рі́ньовий
«тс.»
рі́ня́ви́й
ріня́к
«рінь»
рінякова́тий
«як галька»
ріня́ний
«рінявий»
ріня́чина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rein «польова межа» | давньоверхньонімецька |
| roen «гірський хребет» | давньоірландська |
| rein «поросла травою смуга землі» | давньоісландська |
| рѣнь «обмілина, низький берег» | давньоруська |
| riêva «жолобок, борозна» | латиська |
| rievа̀ «міжгір’я» | литовська |
| rinǫti | праслов’янська |
| рень «мілина» | російська |
| ри̑на «пісок» | сербохорватська |
| rein «польова межа» | середньоверхньнімецька |
| ри́нути | українська |
| rēn «тс.» | шведська |
| raivė˜ «канавка, жолобок, смуга» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України