НАПИНАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пи́нда «зарозумілість, пиха, чванство»

не зовсім ясне;
очевидно, афективне утворення, пов’язане з випина́ти, напина́ти;
виведення від рум. pîndă «засада» (Scheludko 140) позбавлене підстав;
бр. [пі́нда] «пихата жінка, що любить пишно одягатися», [пінды́ріць] «пишно одягати, випинати», п. pinda «франтиха», ч. pindík «карлик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запи́ндоритися «запишатися, набундючитися»
напиндю́чений «чванливий»
пендю́чити «надувати; настовбурчувати»
пендю́читися «надуватися, бундючитися; настовбурчуватися»
пи́ндження
пи́ндик «чванько»
пи́ндитися «пиндючитися»
пиндю́чити (у виразах п. ніс, морду «бундючитися»)
пиндю́читися «тс.»
пиндю́чливий «пихатий, бундючний»
пиндю́чний «тс.»
піньдю́чити «натягати»
пундик «маленький товстий хлопчик чи дівчинка; карлик»
пундире́га «чванько»
пундю́ха (назва корови, очевидно, товстої)
пундю́чити «надувати, настовбурчувати»
пундю́читися «надуватися, настовбурчуватися; бундючитися»
пу́ндя «тс.»
розпи́ндитися «дуже запишатися, розпиндючитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пі́нда «пихата жінка, що любить пишно одягатися» білоруська
пінды́ріць «пишно одягати, випинати» білоруська
pinda «франтиха» польська
pîndă «засада» румунська
випина́ти українська
напина́ти українська
pindík «карлик» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.