НАМІР — ЕТИМОЛОГІЯ

на́мір

очевидно, результат видозміни раніше більш поширеної форми за́мір під впливом р. наме́рение;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
наме́рение російська
за́мір ?

мі́ряти «визначати розмір; [цілити]»

псл. měriti, пов’язане з měra і, далі, з mětiti «мітити; цілитися»;
споріднене з лит. mẽtas «час», гот. mitan «міряти», лат. mētior «міряю», дінд. mati «міряє»;
іє. *mē- «міряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

mériti
бе́змір «безмежжя»
безмі́р'я «тс.»
безмі́рний
безнемі́рний «безмірний»
вимір «розмір, вимірювання; [мірчук; зерно, яке купують на млині і там же змелюють Ж]»
ви́мірити «виміряти; [націлитися]»
вимі́рник
вимі́рювач
виміря́тися «вимірюватися на палиці; [вибачатися, виправдовуватися]»
домі́рний «відповідний, пропорційний»
за́мір «задум, намір»
за́мі́р «замірювання; [намір; вимірене поле]»
замі́ристий «самовпевнений, зухвалий»
замі́рка «намір Я; палиця з нарізками для вимірювання рідини»
замірну́ти «замахнутися»
за́мірок «намір»
заміря́ти «вимірювати; замахуватися»
заміря́тися «замахуватися; мати намір»
змір ([з. очи́й] «окомір»)
змі́р'я «вимір»
змі́рок «мірка»
мі́ра
мі́ренник «землемір; вимірювач; роздавач»
мі́рець
міри́вчий
міри́ло
міри́льний «вимірювальний»
міри́нник «тс.»
мі́рити «тс.»
мі́риця «восьмина, гарнець»
мі́рка
мі́рний «розмірений; вимірювальний; помірний; проміжний»
мі́рник «землемір; [міра сипких тіл]»
мірни́ця «четверик»
мі́рниця «одиниця об’єму сипких тіл»
мі́рність «помірність»
мірове́
міро́чне «тс.»
міро́чник «мірошник»
міро́шник «мельник; [підмайстер, що бере мірчук за помел Ж]»
мірошникі́вка
мірошникува́ти
міро́шниченко
мірча́к «міра об’єму для рідких і сипких тіл»
мі́рчий «землемір; приймальник сукна на сукновальні»
мі́рчити «забирати частину зерна за помел»
мірчу́к «міра зерна, що береться за помел»
мі́ряльний
міря́льник
мі́ряник «землемір»
мі́рятися «порівнюватися; намагатися, пробувати»
мѣрити
навмі́р «як попало, без розбору»
надмір «дуже, занадто»
на́дмір «надлишок»
надмі́рний
надмі́ру «тс.»
надо́мір «зверх, ще раз, на додачу»
назавмі́ру «надто, надмірно»
назаумі́ру «тс.»
на́мір
наміря́тися «мати намір; націлюватися»
наро́змір «відповідно»
наумі́р «тс.»
невимі́рний
недомі́р «недостача в розмірі»
недомі́ро́к «[тс. Ж]; маломірка»
незміре́нне «незмірно»
незміре́нний
незмі́рено «тс.»
незмі́рний
немі́рний «непомірний»
немі́ряний «безмірний, безмежний»«надмірний»«незрівнянно»
неомі́рний «неосяжний»
непомі́рний
неумі́рний «нерегулярний»
о́бмір
обмі́рник «той, хто обмірює»
обмі́рок «недомірок»
обмі́рювальний
обмі́рювати «визначати розмір; обманювати в мірі»
пере́мірка
перео́бмір
по́мір «міряння»
помі́рець «землемір»
помі́рка «присадибна земля; міряння Нед»
помі́рний
помі́рниця «бочка, в яку сиплять зерно мірошнику»
помі́рок «тс.»
помі́рчий
помі́рчик «тс.»
примі́р «намір; приклад»
примі́рка
примі́рний «взятий як приклад»
примі́рник «екземпляр»
примі́ром
примі́рочна
примі́рювальна
примі́рювач
приміря́тися «націлюватися; готуватися»
про́мі́р «вимір»
промі́рний
промі́рник
розмі́р «розмірювання; мірчук; дерев’яний циркуль у бондарів»
ро́змір
розмі́рач «дерев’яний циркуль у бондарів»
сумі́рний (умі́ряти] «недоміряти», [уміре́ний] «помірний; достатній» Нед, [уміре́нний] «тс.» тж, [умі́рний] «регулярний» Нед; -- р. ме́рить, бр. ме́раць, др. мѣрати, п. mierzyć, ч. měřiti, слц. merať, вл. měric, нл. měriś, болг. ме́ря, м. мери, схв. мȅpити (мјȅрити)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mitan «міряти» готська
mati «міряє» давньоіндійська
*mē- «міряти» індоєвропейська
mētior «міряю» латинська
mẽtas «час» литовська
měriti праслов’янська
mětiti «мітити; цілитися» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України