НАМІР — ЕТИМОЛОГІЯ
на́мір
очевидно, результат видозміни раніше більш поширеної форми за́мір під впливом р. наме́рение;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наме́рение | російська |
| за́мір | ? |
мі́ряти «визначати розмір; [цілити]»
псл. měriti, пов’язане з měra і, далі, з mětiti «мітити; цілитися»;
споріднене з лит. mẽtas «час», гот. mitan «міряти», лат. mētior «міряю», дінд. mati «міряє»;
іє. *mē- «міряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
mériti
бе́змір
«безмежжя»
безмі́р'я
«тс.»
безмі́рний
безнемі́рний
«безмірний»
вимір
«розмір, вимірювання; [мірчук; зерно, яке купують на млині і там же змелюють Ж]»
ви́мірити
«виміряти; [націлитися]»
вимі́рник
вимі́рювач
виміря́тися
«вимірюватися на палиці; [вибачатися, виправдовуватися]»
домі́рний
«відповідний, пропорційний»
за́мір
«задум, намір»
за́мі́р
«замірювання; [намір; вимірене поле]»
замі́ристий
«самовпевнений, зухвалий»
замі́рка
«намір Я; палиця з нарізками для вимірювання рідини»
замірну́ти
«замахнутися»
за́мірок
«намір»
заміря́ти
«вимірювати; замахуватися»
заміря́тися
«замахуватися; мати намір»
змір
([з. очи́й] «окомір»)
змі́р'я
«вимір»
змі́рок
«мірка»
мі́ра
мі́ренник
«землемір; вимірювач; роздавач»
мі́рець
міри́вчий
міри́ло
міри́льний
«вимірювальний»
міри́нник
«тс.»
мі́рити
«тс.»
мі́риця
«восьмина, гарнець»
мі́рка
мі́рний
«розмірений; вимірювальний; помірний; проміжний»
мі́рник
«землемір; [міра сипких тіл]»
мірни́ця
«четверик»
мі́рниця
«одиниця об’єму сипких тіл»
мі́рність
«помірність»
мірове́
міро́чне
«тс.»
міро́чник
«мірошник»
міро́шник
«мельник; [підмайстер, що бере мірчук за помел Ж]»
мірошникі́вка
мірошникува́ти
міро́шниченко
мірча́к
«міра об’єму для рідких і сипких тіл»
мі́рчий
«землемір; приймальник сукна на сукновальні»
мі́рчити
«забирати частину зерна за помел»
мірчу́к
«міра зерна, що береться за помел»
мі́ряльний
міря́льник
мі́ряник
«землемір»
мі́рятися
«порівнюватися; намагатися, пробувати»
мѣрити
навмі́р
«як попало, без розбору»
надмір
«дуже, занадто»
на́дмір
«надлишок»
надмі́рний
надмі́ру
«тс.»
надо́мір
«зверх, ще раз, на додачу»
назавмі́ру
«надто, надмірно»
назаумі́ру
«тс.»
на́мір
наміря́тися
«мати намір; націлюватися»
наро́змір
«відповідно»
наумі́р
«тс.»
невимі́рний
недомі́р
«недостача в розмірі»
недомі́ро́к
«[тс. Ж]; маломірка»
незміре́нне
«незмірно»
незміре́нний
незмі́рено
«тс.»
незмі́рний
немі́рний
«непомірний»
немі́ряний
«безмірний, безмежний»«надмірний»«незрівнянно»
неомі́рний
«неосяжний»
непомі́рний
неумі́рний
«нерегулярний»
о́бмір
обмі́рник
«той, хто обмірює»
обмі́рок
«недомірок»
обмі́рювальний
обмі́рювати
«визначати розмір; обманювати в мірі»
пере́мірка
перео́бмір
по́мір
«міряння»
помі́рець
«землемір»
помі́рка
«присадибна земля; міряння Нед»
помі́рний
помі́рниця
«бочка, в яку сиплять зерно мірошнику»
помі́рок
«тс.»
помі́рчий
помі́рчик
«тс.»
примі́р
«намір; приклад»
примі́рка
примі́рний
«взятий як приклад»
примі́рник
«екземпляр»
примі́ром
примі́рочна
примі́рювальна
примі́рювач
приміря́тися
«націлюватися; готуватися»
про́мі́р
«вимір»
промі́рний
промі́рник
розмі́р
«розмірювання; мірчук; дерев’яний циркуль у бондарів»
ро́змір
розмі́рач
«дерев’яний циркуль у бондарів»
сумі́рний
(умі́ряти] «недоміряти», [уміре́ний] «помірний; достатній» Нед, [уміре́нний] «тс.» тж, [умі́рний] «регулярний» Нед; -- р. ме́рить, бр. ме́раць, др. мѣрати, п. mierzyć, ч. měřiti, слц. merať, вл. měric, нл. měriś, болг. ме́ря, м. мери, схв. мȅpити (мјȅрити)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mitan «міряти» | готська |
| mati «міряє» | давньоіндійська |
| *mē- «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| mẽtas «час» | литовська |
| měriti | праслов’янська |
| mětiti «мітити; цілитися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України