НАМИВ — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́ти

псл. myti;
споріднене з лит. máudyti «купати», лтс. maût «плавати», maudât «змивати», свн. muten «умиватися», дінд. mútram «сеча»;
iє. *mu-, *meu- «мити»;
р. мыть, бр. мыць, др. мыти, п. вл. myć, ч. mýti, слц. myť, нл. myś, болг. ми́я, м. мие, схв. мȕти, слн. míti, стсл. мыти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вими́вина
вимо́їна
зами́тися «тс.»
зми́тися «швидко або непомітно піти, утекти»
ми́йка «ганчірка для миття посуду»
ми́йник «робітник, що займається миттям»
ми́йниця «велика миска; [умивальник]»
ми́тель «луг; тепла лужна вода для миття голови»
ми́тіль «тс.»
ми́тка «мийка»
ми́тниця «прачка»
міє́нко «син прачки»
мійка «прачка»
мі́ївна «дочка прачки»
мо́вниця «лазня; ванна кімната»
мо́йка «мийка»
мо́льниця «вимоїна після дощу»
мо́тка «мийка»
нами́в
намивни́й
невмива́ка
невми́ванець
незми́вний
обмива́льний
обми́вка
перемива́льниця
переми́вка
підми́в
підми́ла «мул»
підми́тва «підмивання; вода, якою підмивають»
поми́єць «людина, що бабрається в помиях»
поми́йник «людина, що займається виносом помий і брудною роботою; собака, що бабрається в помиях»
поми́йниця «посуд для помий; [посудниця Нед]»
поми́ї
поми́ло «вимите місце на березі»
поми́ток «мийка»
поми́я «вимоїна в березі»
промива́лка
промива́льний
промива́льник
про́ми́вка
промивна́
промивни́й
промо́їна
розми́в
розмива́ч
розми́вина
ро́змивки «церемонія обмивання породіллі»
розми́вчастий
умива́лка
умива́льна
умива́льний
умива́льник
умива́льниця
умива́льня
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мыць білоруська
ми́я болгарська
myć верхньолужицька
mútram «сеча» давньоіндійська
мыти давньоруська
maût «плавати» латиська
máudyti «купати» литовська
мие македонська
myś нижньолужицька
myć польська
myti праслов’янська
мыть російська
мȕти сербохорватська
muten «умиватися» середньоверхньнімецька
myť словацька
míti словенська
мыти старослов’янська
mýti чеська
maudât «змивати» ?
*mu- ?
*meu- «мити» ?

ми́ту́сь «(лежати) верхівками в різні боки (про рослини); (лежати) валетом, головами в різні боки (про людей); поперемінне Ж; не до речі; всупереч»

псл. mitǫsь «взаємно», очевидно, пов’язане з mьstь «помста», *mьzda «мзда»;
споріднене з дінд. mḗthati (mitháti) «чергується», гр. μοίτος «помста; подяка», лат. mūto «змінюю», гот. maiþms «подарунок», лтс. mitus, miêtus «заміна»;
iє. *meit(h)- «змінювати»;
р. [мите] «поперемінне», бр. мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки», др. митɤсь (митɤсь) «один проти одного; навхрест», п. [mituś (mitus)] «навхрест; кінцями в різні боки», болг. ми́то «похило; навскіс», на́мито «упоперек, навскіс», схв. сумитицē «валетом», усỳмит «тс.», стсл. митѫсь «взаємно», митѣ «поперемінно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ж
митусе́м «у різні боки» (про лежання рослин і людей)
ми́тьма́ Г
митьмо́в
на-ми́тусь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки» білоруська
ми́то «похило; навскіс» болгарська
maiþms «подарунок» готська
μοίτος «помста; подяка» грецька
mḗthati «чергується» (mitháti) давньоіндійська
митɤсь «один проти одного; навхрест» (митɤсь) давньоруська
mūto «змінюю» латинська
mitus латиська
mituś «навхрест; кінцями в різні боки» (mitus)] польська
mitǫsь «взаємно» праслов’янська
мите «поперемінне» російська
с «валетом» сербохорватська
митѫсь «взаємно» старослов’янська
на́мито «упоперек, навскіс» українська
усỳмит «тс.» українська
митѣ «поперемінно» українська
mьstь «помста» ?
*mьzda «мзда» ?
miêtus «заміна» ?
*meit(h)- «змінювати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.