НАВЗАЄМ — ЕТИМОЛОГІЯ
взає́мний
очевидно, результати лексикалізації виразу псл. *ѵъ zajьmъ, утвореного з прийменника ѵъ(n) та іменника zajьmъ, похідного від дієслова zajьmati (корінь jьm- /ję-, той самий, що і в дієсловах ма́ти, займа́ти, я́mu, йня́ти);
можливо, що прикметник взаємний в українську мову, як і в чеську, запозичено з польської;
р. взаи́мный, бр. узае́мны, п. wzajemny, ч. vzájemný, слц. vzájomný, вл. wzajomny, болг. взаи́мен, м. взаемен, заемен, схв. у́зајаман, слн. vzajémen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взає́мини
«спільно, взаємно»
взаї́мний
навзаєм
«тс.»
позаєме́нний
«взаємний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
узае́мны | білоруська |
взаи́мен | болгарська |
wzajomny | верхньолужицька |
взаемен | македонська |
wzajemny | польська |
*ѵъ | праслов’янська |
взаи́мный | російська |
у́зајаман | сербохорватська |
vzájomný | словацька |
vzajémen | словенська |
заемен | українська |
vzájemný | чеська |
взаємний | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України