НАВЗАЄМ — ЕТИМОЛОГІЯ

взає́мний

очевидно, результати лексикалізації виразу псл. *ѵъ zajьmъ, утвореного з прийменника ѵъ(n) та іменника zajьmъ, похідного від дієслова zajьmati (корінь jьm- /ję-, той самий, що і в дієсловах ма́ти, займа́ти, я́mu, йня́ти);
можливо, що прикметник взаємний в українську мову, як і в чеську, запозичено з польської;
р. взаи́мный, бр. узае́мны, п. wzajemny, ч. vzájemný, слц. vzájomný, вл. wzajomny, болг. взаи́мен, м. взаемен, заемен, схв. у́зајаман, слн. vzajémen;
Фонетичні та словотвірні варіанти

взає́мини «спільно, взаємно»
взаї́мний
навзаєм «тс.»
позаєме́нний «взаємний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
узае́мны білоруська
взаи́мен болгарська
wzajomny верхньолужицька
взаемен македонська
wzajemny польська
*ѵъ праслов’янська
взаи́мный російська
у́зајаман сербохорватська
vzájomný словацька
vzajémen словенська
заемен українська
vzájemný чеська
взаємний ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України