МІЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мітка
«замітка, запис»
відмі́тина
«пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти
«метикувати»
Ж
замі́т
«пам’ять, спостерігання»
замі́тина
«зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й
«примітний»
замі́тли́вий
«спостережливий»
замі́тниця
«довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка
«замітка»
изміча́ти
«спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й
«примітний»
мі́ткий
«влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту
«непримітне»
невмі́тно
«тс.»
одме́тний
«відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий
«спостережливий»
помі́тний
поміча́ти
«спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка
«приміта»
примі́тливий
«уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ціць | білоруська |
| смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» | болгарська |
| maitan «рубати, різати, висікати» | готська |
| μ́ητις «рада; розум» | грецька |
| mǣd «міра» | давньоанглійська |
| mātiḥ «міра, пізнання» | давньоіндійська |
| мѣтити | давньоруська |
| *mē «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| przymiot «приміта, ознака» | польська |
| mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» | праслов’янська |
| ме́тить | російська |
| замијèтити «примітити» | сербохорватська |
| приме́тати «тс.; зазначити» | українська |
намі́тка «покривало на голову у жінок поверх очіпка; тканина, вид грубого серпанку»
псл. nametъka «накидка», похідне утворення від nametati «накидати»;
пов’язання з мі́тити (Москаленко УІЛ 46) помилкове;
р. [наме́тка] «головне покривало, фата; чорне покривало розкольниць на обличчя; чернече покривало поверх клобука (на Афоні); жіноча напівсорочка поверх звичайної; латка», бр. [намётка] «намітка», на́мітка (з укр.?), п. namiotka «тс.» (з укр.), ч. [námětka] «легке жіноче покривало на голову», болг. наме́тка «накидка, пелерина, плащ», намета́ло, м. наметка, наметало «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
намітча́ний
намітчи́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| намётка «намітка» | білоруська |
| наме́тка «накидка, пелерина, плащ» | болгарська |
| наметка | македонська |
| namiotka «тс.» (з укр.) | польська |
| nametъka «накидка» | праслов’янська |
| наме́тка «головне покривало, фата; чорне покривало розкольниць на обличчя; чернече покривало поверх клобука (на Афоні); жіноча напівсорочка поверх звичайної; латка» | російська |
| на́мітка (з укр.?) | українська |
| намета́ло | українська |
| наметало «тс.» | українська |
| námětka «легке жіноче покривало на голову» | чеська |
| nametati «накидати» | ? |
| мі́тити | ? |
мес́ти́ (мету́)
псл. mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати»;
споріднене з лит. mèsti «кидати», лтс. mest, можливо, також з лат. metere «косити, збирати», ірл. methel «група женців», сбрет. midiff «жну», лат. metῑrῑ «міряти»;
іє. *met- «кидати»;
р. мести́, бр. месці́, др. мести «кидати», метла «віник», п. miešć «мести», ч. mésti, слц. miesť, вл. mjesć, нл. mjasć «тс.», полаб. metla «віник», болг. мета́ «мести», м. мете, схв. мèсти, слн. mêsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виміта́льник
виміта́тися
«виходити, залишати приміщення»
виміта́ч
«вимітальник»
за́ме́т
«кучугура снігу; [заметіль Ж]»
заме́та
«замет; заметіль»
заметелю́га
заме́тистий
заметі́ль
заметі́льниця
«заметіль»
за́меть
«тс.»
замі́т
«замет»
за́міт
«заметіль, хуртовина»
замі́та́вка
«щітка для підлоги; лопата для жару»
заміта́тися
«швидко вибігати, зникати»
замі́ття
«кучугури снігу»
(зб.)
за́міть
«кучугура снігу; заметіль»
змі́тки
«залишки борошна на млиновому камені»
мете́ли́ця
«хуртовина; вид танцю»
мете́льник
«вихор»
мете́льничка
«замітальниця вулиць»
мете́льщик
«замітальник вулиць»
мете́люга
«хуртовина О; кучугура снігу Корз»
меті́ль
«метелиця»
меті́льник
«замітальник»
метла́
метла́стий
«схожий на мітлу»
метли́ще
«мітлище, держално у мітли»
міта́вка
«невеликий віник»
міта́ти
«мести»
міте́лка
«волоток очерету, проса; віник з таких волотків»
мітла́
«великий віник; [комета]»
мітла́стий
«[тс.]; з великими мітелками»
мітла́тий
«тс.»
мітли́ще
«держално у мітли»
мітля́р
«той, хто робить і продає мітли»
міто́вка
«невеликий віник»
міто́лка
«тс.»
міть
«заметіль»
наме́т
«замет снігу»
обме́тиця
«рештки борошна, які обмітають з млинового каменя; борошняний пил, що осідає в млині»
оме́т
«двір, обійстя, тік»
підміта́льний
підміта́льник
помели́ско
«держално у помела»
помело́
«мітла; ганчірка для очищання димарів від сажі»
помелю́ха
«помело»
поме́тиця
«сміття»
поміту́ха
«вимітальниця»
я
«те.; замет»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| месці́ | білоруська |
| мета́ «мести» | болгарська |
| mjesć | верхньолужицька |
| мести «кидати» | давньоруська |
| *met- «кидати» | індоєвропейська |
| methel «група женців» | ірландська |
| metere «косити, збирати» | латинська |
| metῑrῑ «міряти» | латинська |
| mest | латиська |
| mèsti «кидати» | литовська |
| мете | македонська |
| mjasć «тс.» | нижньолужицька |
| metla «віник» | полабська |
| miešć «мести» | польська |
| мести́ | російська |
| мèсти | сербохорватська |
| midiff «жну» | середньобретонська |
| miesť | словацька |
| mêsti | словенська |
| метла «віник» | українська |
| mésti | чеська |
| mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати» | ? |
мить «момент, секунда»
можливо, пов’язане з мет (меть) «мить» (пор.);
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
миттє́вий
ми́ттю
«дуже швидко»
митьови́й
мі́ттю
«тс.»
міть
«тс.»
уми́ть
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мет «мить» (меть)(пор.) | ? |
сміть «завірюха, метелиця» (зах.)
похідне утворення від ме́сти́, паралельне до [міть] «завірюха», мете́лиця «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́сти́ | українська |
| міть «завірюха» | українська |
| мете́лиця «тс.» | українська |
приме́та «прикмета»
пов’язане з примі́та, похідним від мі́тити (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
приме́т
«знак, позначка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| примі́та | українська |
| мі́тити | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України