МІТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мітка
«замітка, запис»
відмі́тина
«пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти
«метикувати»
Ж
замі́т
«пам’ять, спостерігання»
замі́тина
«зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й
«примітний»
замі́тли́вий
«спостережливий»
замі́тниця
«довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка
«замітка»
изміча́ти
«спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й
«примітний»
мі́ткий
«влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту
«непримітне»
невмі́тно
«тс.»
одме́тний
«відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий
«спостережливий»
помі́тний
поміча́ти
«спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка
«приміта»
примі́тливий
«уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ціць | білоруська |
| смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» | болгарська |
| maitan «рубати, різати, висікати» | готська |
| μ́ητις «рада; розум» | грецька |
| mǣd «міра» | давньоанглійська |
| mātiḥ «міра, пізнання» | давньоіндійська |
| мѣтити | давньоруська |
| *mē «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| przymiot «приміта, ознака» | польська |
| mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» | праслов’янська |
| ме́тить | російська |
| замијèтити «примітити» | сербохорватська |
| приме́тати «тс.; зазначити» | українська |
міф «стародавня фантастична народна оповідь»
через посередництво латинської мови (лат. mӯthos) запозичено з грецької;
гр. μũϑος «слово; промова; розповідь; міф» остаточно не з’ясоване;
були спроби пов’язати з гот. maudijan «згадувати», лит. maudziu, maũsti «пристрасно бажати», псл. myslь «мисль»;
р. миф, бр. міф, п. mit, myt, ч. mytus, mythus, слц. mýt, mýtus, вл. mytos, болг. м. мит, схв. мȗт, слн. mít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
міт
«тс.»
міфі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міф | білоруська |
| мит | болгарська |
| mytos | верхньолужицька |
| maudijan «згадувати» | готська |
| μũϑος «слово; промова; розповідь; міф» | грецька |
| maudziu | литовська |
| мит | македонська |
| mit | польська |
| myt | польська |
| myslь «мисль» | праслов’янська |
| миф | російська |
| мȗт | сербохорватська |
| mýt | словацька |
| mýtus | словацька |
| mít | словенська |
| mytus | чеська |
| mythus | чеська |
| maũsti «пристрасно бажати» | ? |
імі́ти «мати»
зв’язок значень, як у лит. turti «мати, тримати» –tvérti «хапати»;
пор. ірл. gaibim «беру, хапаю; отримую, маю» – лат. habeo «тримаю, маю» або гот. haban «мати», двн. habēn, нім. haben «тс.» – лат. саріо «хапаю, беру» (Ernout–Meillet 422);
псл. *jьmětі, *јьmаmь «мати», дієслово на означення стану, паралельне до первинної форми із значенням дії *jьmati (*jti) «хапати, брати»;
р. име́ть, име́ю,ст. имамь, бр. мець (з п.?), др. имѣти, имамъ, имѣю, п. mieć, ст. imieć, imam, ч. míti, mam, ст. jmieti, mieti, jmam, слн. iméti, imám, стсл. имѣти, имамь, имѣѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́ннє
«тс.»
имі́нє
«добро, майно, худоба»
имі́ти
и́мощі
«добро, маєтність»
мі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мець (з п.?) | білоруська |
| haban «мати» | готська |
| habēn | давньоверхньонімецька |
| имѣти | давньоруська |
| имамъ | давньоруська |
| имѣю | давньоруська |
| gaibim «беру, хапаю; отримую, маю» | ірландська |
| habeo «тримаю, маю» | латинська |
| саріо «хапаю, беру» | латинська |
| turėˊti «мати, тримати» | литовська |
| tvérti «хапати» | литовська |
| haben «тс.» | німецька |
| mieć | польська |
| imieć | польська |
| imam | польська |
| *jьmětі | праслов’янська |
| *јьmаmь «мати» | праслов’янська |
| *jьmati «хапати, брати» (*j$ti) | праслов’янська |
| *jęti | праслов’янська |
| име́ть | російська |
| име́ю | російська |
| имамь | російська |
| iméti | словенська |
| imám | словенська |
| имѣти | старослов’янська |
| имамь | старослов’янська |
| имѣѭ | старослов’янська |
| míti | чеська |
| mam | чеська |
| jmieti | чеська |
| mieti | чеська |
| jmam | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України