МІРА — ЕТИМОЛОГІЯ

геоме́трія

гр. γεωμετρία «вимірювання землі, геометрія» є складним словом, утвореним з основ іменника γῆ «земля» і дієслова μετρέω «міряю», похідного від μέτρον «міра», спорідненого з псл. měra, укр. мі́ра;
запозичене з грецької мови, можливо, через латинське посередництво (лат. geometria);
р. болг. геоме́трия, бр. геаме́трыя, слц. geometria, ч. geometrie, вл. geometrija, м. геометрија, схв. геоме́трија, слн. geometríja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гео́метр
геометри́чний
геометрїа (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
геаме́трыя білоруська
геоме́трия болгарська
geometrija верхньолужицька
γεωμετρία «вимірювання землі, геометрія» грецька
геометрија македонська
měra праслов’янська
геоме́трия російська
геоме́трија сербохорватська
geometria словацька
geometríja словенська
мі́ра українська
geometrie чеська
γῆ «земля» ?
μετρέω «міряю» ?
μέτρον «міра» ?

масшта́б

запозичення з німецької мови;
н. Máßstab «міра, масштаб; (букв.) палиця для вимірювання» утворено з основ слів Maß «міра», пов’язаного з messen «міряти», спорідненим з лат. meditor «обмірковую; задумую», гр. μέδομαι «тс.», дінд. masti(‹* mad-ti-) «міра, вага», псл. měra, укр. мі́ра, та Stab «палиця; жезл; стрижень»;
р. масшта́б, бр. машта́б, п. заст. masztab, болг. маща́б, масща́б;
Фонетичні та словотвірні варіанти

масшта́бний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
машта́б білоруська
маща́б болгарська
μέδομαι «тс.» грецька
masti «міра, вага» (‹* mad-ti-) давньоіндійська
meditor «обмірковую; задумую» латинська
Máßstab «міра, масштаб; (букв.) палиця для вимірювання» німецька
masztab польська
měra праслов’янська
масшта́б російська
мі́ра українська
масща́б українська
Maß «міра» ?
messen «міряти» ?
Stab «палиця; жезл; стрижень» ?
masztab ?

мензу́рка «посудина для вимірювання рідини»

очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Mensúr «тс.») запозичено з латинської;
лат. mensūra «міра, вимірювання» пов’язане з mētῑri «міряти, вимірювати» (дієприкм. mensus), яке зіставляється з дінд. mātiḥ «міра», гр. μḥτις «порада», дангл. mæd «міра», псл. měra, укр. мі́ра;
р. бр. мензу́рка, п. menzurka, ч. вл. menzura, слц. слн. menzúra, болг. мензу́ра, ме́нзура, схв. мензу́ра;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мензу́рка білоруська
мензу́ра болгарська
ме́нзура болгарська
menzura верхньолужицька
μῆτις «порада» грецька
mæd «міра» давньоанглійська
mātiḥ «міра» давньоіндійська
mensūra «міра, вимірювання» латинська
mētῑri «міряти, вимірювати» (дієприкм. mensus) латинська
mensus дієприкм. латинська
Mensúr німецька
menzurka польська
měra праслов’янська
мензу́рка російська
мензу́ра сербохорватська
menzúra словацька
menzúra словенська
мі́ра українська
menzura чеська

метр «одиниця довжини метричної системи мір»

запозичення з французької мови;
фр. mètre походить від гр. μέτρον «міра», спорідненого з дінд. matāв «тс.», mitáḥ «розмірений, точний», лат. mētior «міряю», дангл. mǣd «міра», псл. měra, укр. мі́ра;
р. бр. метр, п. ч. metr, слц. вл. нл. meter, болг. метър, м. метро, метар, схв. мȇтар, слн. méter;
Фонетичні та словотвірні варіанти

метра́ж
метри́чний
метрі́вка «лінійка або стрічка довжиною в метр; метровий кусок дошки, дерева»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
метр білоруська
метър болгарська
meter верхньолужицька
μέτρον «міра» грецька
mǣd «міра» давньоанглійська
matāв «тс.» давньоіндійська
mētior «міряю» латинська
метро македонська
meter нижньолужицька
metr польська
měra праслов’янська
метр російська
мȇтар сербохорватська
meter словацька
méter словенська
мі́ра українська
метар українська
mètre французька
metr чеська
mitáḥ «розмірений, точний» ?

ми́ро «запашна олія, що вживається при християнських церковних обрядах»

гр. μύρον «миро, мастило, запашна олія» пов’язується з σμύρις «наждак», яке зіставляється з двн. smero «свиняче сало», гот. smaírþr «жир, мастило», дангл. smeoru «ТС.», дірл. smi(u)r «кістковий мозок»;
р. болг. м. схв. ми́ро, бр. мі́ра, др. миро, мѵро, стсл. ми́ро, мѵро – запозичення з грецької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ми́рниця «чаша для мира»
мирува́ти «мазати миром»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мі́ра білоруська
ми́ро болгарська
миро давньоруська
ми́ро македонська
ми́ро російська
ми́ро сербохорватська
ми́ро старослов’янська
мѵро українська
мѵро українська

мі́ряти «визначати розмір; [цілити]»

псл. měriti, пов’язане з měra і, далі, з mětiti «мітити; цілитися»;
споріднене з лит. mẽtas «час», гот. mitan «міряти», лат. mētior «міряю», дінд. mati «міряє»;
іє. *mē- «міряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

mériti
бе́змір «безмежжя»
безмі́р'я «тс.»
безмі́рний
безнемі́рний «безмірний»
вимір «розмір, вимірювання; [мірчук; зерно, яке купують на млині і там же змелюють Ж]»
ви́мірити «виміряти; [націлитися]»
вимі́рник
вимі́рювач
виміря́тися «вимірюватися на палиці; [вибачатися, виправдовуватися]»
домі́рний «відповідний, пропорційний»
за́мір «задум, намір»
за́мі́р «замірювання; [намір; вимірене поле]»
замі́ристий «самовпевнений, зухвалий»
замі́рка «намір Я; палиця з нарізками для вимірювання рідини»
замірну́ти «замахнутися»
за́мірок «намір»
заміря́ти «вимірювати; замахуватися»
заміря́тися «замахуватися; мати намір»
змір ([з. очи́й] «окомір»)
змі́р'я «вимір»
змі́рок «мірка»
мі́ра
мі́ренник «землемір; вимірювач; роздавач»
мі́рець
міри́вчий
міри́ло
міри́льний «вимірювальний»
міри́нник «тс.»
мі́рити «тс.»
мі́риця «восьмина, гарнець»
мі́рка
мі́рний «розмірений; вимірювальний; помірний; проміжний»
мі́рник «землемір; [міра сипких тіл]»
мірни́ця «четверик»
мі́рниця «одиниця об’єму сипких тіл»
мі́рність «помірність»
мірове́
міро́чне «тс.»
міро́чник «мірошник»
міро́шник «мельник; [підмайстер, що бере мірчук за помел Ж]»
мірошникі́вка
мірошникува́ти
міро́шниченко
мірча́к «міра об’єму для рідких і сипких тіл»
мі́рчий «землемір; приймальник сукна на сукновальні»
мі́рчити «забирати частину зерна за помел»
мірчу́к «міра зерна, що береться за помел»
мі́ряльний
міря́льник
мі́ряник «землемір»
мі́рятися «порівнюватися; намагатися, пробувати»
мѣрити
навмі́р «як попало, без розбору»
надмір «дуже, занадто»
на́дмір «надлишок»
надмі́рний
надмі́ру «тс.»
надо́мір «зверх, ще раз, на додачу»
назавмі́ру «надто, надмірно»
назаумі́ру «тс.»
на́мір
наміря́тися «мати намір; націлюватися»
наро́змір «відповідно»
наумі́р «тс.»
невимі́рний
недомі́р «недостача в розмірі»
недомі́ро́к «[тс. Ж]; маломірка»
незміре́нне «незмірно»
незміре́нний
незмі́рено «тс.»
незмі́рний
немі́рний «непомірний»
немі́ряний «безмірний, безмежний»«надмірний»«незрівнянно»
неомі́рний «неосяжний»
непомі́рний
неумі́рний «нерегулярний»
о́бмір
обмі́рник «той, хто обмірює»
обмі́рок «недомірок»
обмі́рювальний
обмі́рювати «визначати розмір; обманювати в мірі»
пере́мірка
перео́бмір
по́мір «міряння»
помі́рець «землемір»
помі́рка «присадибна земля; міряння Нед»
помі́рний
помі́рниця «бочка, в яку сиплять зерно мірошнику»
помі́рок «тс.»
помі́рчий
помі́рчик «тс.»
примі́р «намір; приклад»
примі́рка
примі́рний «взятий як приклад»
примі́рник «екземпляр»
примі́ром
примі́рочна
примі́рювальна
примі́рювач
приміря́тися «націлюватися; готуватися»
про́мі́р «вимір»
промі́рний
промі́рник
розмі́р «розмірювання; мірчук; дерев’яний циркуль у бондарів»
ро́змір
розмі́рач «дерев’яний циркуль у бондарів»
сумі́рний (умі́ряти] «недоміряти», [уміре́ний] «помірний; достатній» Нед, [уміре́нний] «тс.» тж, [умі́рний] «регулярний» Нед; -- р. ме́рить, бр. ме́раць, др. мѣрати, п. mierzyć, ч. měřiti, слц. merať, вл. měric, нл. měriś, болг. ме́ря, м. мери, схв. мȅpити (мјȅрити)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mitan «міряти» готська
mati «міряє» давньоіндійська
*mē- «міряти» індоєвропейська
mētior «міряю» латинська
mẽtas «час» литовська
měriti праслов’янська
mětiti «мітити; цілитися» ?

му́сити

н. müssen «мусити» (двн. muoӡann «тс.») пов’язане з messen «міряти» і споріднене з лат. meditor «обмірковую, збираюсь», гр. μέδομαι «турбуюсь», псл. mera, укр. мі́ра;
через посередництво західнослов’янських мов запозичено з німецької;
р. [му́сить], бр. му́сіць, п. musió, ч. musiti, ст. musěti, слц. musieť, вл. musać, нл. musaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́мус «примус»
ви́мусити «заставити»
ви́мушений
зму́сити «заставити»
му «тс.»
мус «примус; обов’язок МСБГ»
мус «обов’язково, неодмінно»« [муса́й, мусо́во] «тс.» (присл.)
му́са
му́сати «мусити»
муси́т «мабуть; пора»
мусити (1408)
му́сить «імовірно, можливо, безумовно Ж; мабуть Корз»
му́ша «тс.; необхідність»
неви́мушений
непри́мусний «добровільний»
при́му́с
приму́сити «заставити»
приму́сія «речі, приналежності; турботи, клопіт»
примусо́вий
при́мусом «насильно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
му́сіць білоруська
musać верхньолужицька
μέδομαι «турбуюсь» грецька
meditor «обмірковую, збираюсь» латинська
musaś нижньолужицька
müssen пов'язане з messen і споріднене з «мусити»«міряти» (двн. muoӡann «тс.») німецька
musió польська
mera праслов’янська
му́сить російська
musieť словацька
мі́ра українська
musiti чеська
musěti ?

фірма́н «указ султана, шаха»

запозичення з турецької мови;
тур. fermān «султанська грамота, указ» походить від перс. färmān «наказ», пов’язаного з дперс. framānā «тс.», спорідненим з дінд. pramāṇaḥ «міра, правило», псл. *per-, pro, měra, укр. пере-, про, мі́ра;
р. фирма́н, бp. фірма́н, п. fеrman, firman, болг. ферма́н, м. ферман, схв. фѐрман;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ферма́н болгарська
pramāṇaḥ «міра, правило» давньоіндійська
framānā «тс.» давньоперська
ферман македонська
färmān «наказ» перська
fеrman польська
firman польська
*per- праслов’янська
pro праслов’янська
měra праслов’янська
фирма́н російська
фѐрман сербохорватська
fermān «султанська грамота, указ» турецька
пере- українська
про українська
мі́ра українська
фірма́н ?

лицемі́р

висловлювалось припущення про первинність форми лицємѣръ (БЕР III 439 – 440; Karłowicz SWO 342);
припускалась можливість впливу двн. līhhazari «облудник», līhhazjan, līhhisōn «удавати» (Mikl. EW 169; Jagic AfSlPh 20, 537; Meillet Études 232);
книжне запозичення з старослов’янської мови;
стсл. лицємѣръ вважається результатом видозміни давнішого *лицємѣнъ, утвореного з основ іменника лицє «обличчя» і дієслова мѣнити «міняти» (букв. «той, хто змінює лице, дволичний») (пор. і лит. veidmainỹs «тс.»);
друга частина зблизилася з мі́ра;
можливо, є калькою гр. προσωπολήπτης, утвореного з основ πρόσωπον «обличчя» і λήπτης «той, хто бере» від λαμβάνω «беру»;
р. болг. лицеме́р, др. лицемѣръ, п. ст. licemiernik (запозичення з ч. ст.), ч. licoměrník, ст. liceměrník, м. лицемер, лицомер, схв. лицèмер, слн. liсеmér(ec);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лицемі́рити
лицемі́рник
лицемі́рство
лицемѣръ (XVI ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лицеме́р болгарська
προσωπολήπτης грецька
πρόσωπον «обличчя» грецька
λήπτης «той, хто бере» грецька
λαμβάνω «беру» грецька
līhhazari «облудник» давньоверхньонімецька
līhhazjan давньоверхньонімецька
līhhisōn «удавати» давньоверхньонімецька
лицемѣръ давньоруська
лицемер македонська
лицомер македонська
licemiernik (запозичення з ч. ст.), (ст.) польська
лицеме́р російська
лицèмер сербохорватська
liсеmér(ec) словенська
лицємѣръ старослов’янська
лицємѣръ старослов’янська
лицє «обличчя» старослов’янська
мѣнити «міняти» (букв. «той, хто змінює лице, дволичний») старослов’янська
*лицємѣнъ старослов’янська
мі́ра українська
licoměrník чеська
liceměrník (ст.) чеська

спідо́метр

запозичення з англійської мови;
англ. speedometer «спідометр» утворено з англ. speed «швидкість; (техн.) кількість обертів; (заст.) успіх», пов’язаного з дангл. spēd «успіх, достаток», спорідненим з днн. spōd «успіх», двн. свн. spuot «тс.; поспіх, квапливість», лат. spēs «чекання, надія», лит. spėˊti «встигати; мати час, мати спроможність», псл. spěti, укр. спі́ти, і компонента -meter «вимірювач», що виводиться від гр. μέτρον «міра», спорідненого з псл. měra, укр. мі́ра;
р. спидо́метр, бр. спідо́метр, болг. спидоме́тър;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
speedometer «спідометр» англійська
speed «швидкість; (техн.) кількість обертів; (заст.) успіх» англійська
-meter «вимірювач» англійська
спідо́метр білоруська
спидоме́тър болгарська
μέτρον «міра» грецька
spēd «успіх, достаток» давньоанглійська
spuot «тс.; поспіх, квапливість» давньоверхньонімецька
spōd «успіх» давньонижньонімецька
spēs «чекання, надія» латинська
spėˊti «встигати; мати час, мати спроможність» литовська
spěti праслов’янська
měra праслов’янська
спидо́метр російська
spuot «тс.; поспіх, квапливість» середньоверхньнімецька
спі́ти українська
мі́ра українська

помірко́ваний

калька п. pomiarkowany «помірний, поміркований, стриманий», пов’язаного з дієсловом pomiarkować «схаменутися, опам’ятатися; (заст.) зрозуміти, втямити, второпати», утвореним за допомогою префікса ро- від дієслова miarkować «стримувати, угамовувати, робити поміркованим; міркувати; відмірювати, дозувати»;
очевидно, виникло на основі нвн. merken «помічати, розуміти, (з)міркувати», зближеного з п. miara (зменш. miarka), що відповідає укр. мі́ра;
бр. памярко́ўны «поступливий, доброзичливий, поблажливий; (про погляди тощо) поміркований»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
памярко́ўны «поступливий, доброзичливий, поблажливий; (про погляди тощо) поміркований» білоруська
merken «помічати, розуміти, (з)міркувати» нововерхньонімецька
pomiarkowany «помірний, поміркований, стриманий» польська
pomiarkować «схаменутися, опам’ятатися; (заст.) зрозуміти, втямити, второпати» польська
miarkować «стримувати, угамовувати, робити поміркованим; міркувати; відмірювати, дозувати» польська
miara (зменш. miarka) польська
мі́ра українська

мир «згода, спокій»

пов’язується також з *merti «мерти (заспокоюватись)» (Мартынов Рус. и сл. языкозн. 188–190);
виводиться від скіф. *mir-, ав. miϑra- «дружба, угода» (Абаев Пробл. ист. и диал. 11);
іє. *mēi- (mῑ-) «ласкавий, милий»;
споріднене з лит. ст. mieras «мир, спокій», лтс. miêrs «тс.», дінд. mitráḥ «друг»;
псл. mirъ «мир, згода»;
р. болг. м. мир, бр. мір, др. миръ, п. mir, ч. слн. mír, слц. mier, вл. нл. měr, схв. мȗр, стсл. миръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замири́ти «примирити»
зми́рний «смирний»
мири́ти
мирна́
ми́рний
мирно́та «злагода, спокій»
мирова́
мирови́й
мирствува́ти «благословляти словами «мир всім»
не́змир «сварка, ворожнеча»
перемир'я
поми́рна «мирова»
при́мир «перемир’я»
прими́р'я «тс.»
примире́нець
примире́нний «умиротворений, лагідний»
примире́нство
примире́нський
примири́тель
прими́рливий
прими́рний
прими́рник
прими́рок
ро́змир «розрив мирних відносин; замирення, мир»
суми́р «покора»
су́ми́р «мир, згода, спокій»
сумири́ти «упокорити, угамувати»
суми́рний «смирний, лагідний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
miϑra- «дружба, угода» авестійська
мір білоруська
мир болгарська
měr верхньолужицька
mitráḥ «друг» давньоіндійська
миръ давньоруська
*mēi- «ласкавий, милий» (mῑ-) індоєвропейська
miêrs «тс.» латиська
mieras «мир, спокій» литовська
мир македонська
měr нижньолужицька
mir польська
mirъ «мир, згода» праслов’янська
мир російська
мȗр сербохорватська
mier словацька
mír словенська
миръ старослов’янська
mír чеська
*merti «мерти (заспокоюватись)» ?
*mir- ?
mieras «мир, спокій» ?

мир «світ; громада, народ»

псл. mirъ «світ, народ, мирний народ», результат семантичного розвитку слова mirъ «мир, згода»;
р. мир «світ; сільська громада», бр. заст. мір «сільська громада», болг. мир «світ», схв. заст. мȗр, стсл. миръ, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мире́цкий «тс.»
ми́рний «народний, багатолюдний»
ми́рськи́й «світський; громадський» (заст.)
мирянин «людина, що живе у миру, не має духовного звання; член сільської громади» (заст.)
миря́нський «громадський»
по́мирок «праця в порядку взаємодопомоги»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мір «сільська громада» білоруська
мир «світ» болгарська
mirъ «світ, народ, мирний народ» праслов’янська
мир «світ; сільська громада» російська
мȗр сербохорватська
миръ «тс.» старослов’янська
mirъ «мир, згода» ?
мір «сільська громада» ?
мȗр ?

мор «пошесть»

іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́мі́рки «курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий «щуплий, дрібний» (про зерно)
замі́ркуватий «тс.»
замі́рок «щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р «масова загибель риби»
замо́ра «виснажена істота»
за́морка «лялечка комахи»
замо́рух «пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра «втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний «виснажувальний»
измор «втома»
мір
мо́рений «стомлений, знесилений»
мори́лка «їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник «той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину» (спец.)
мори́льня «місце, де морять деревину»
мори́ти «труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця «тс.»
морови́ця «жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха «гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця «тс.»
пам «мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра «тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мор (заст.) білоруська
мор болгарська
мори́я «тс.; епідемія, чума» болгарська
mór «мор» верхньолужицька
măraḥ «смерть, мор» давньоіндійська
моръ «смертельна хвороба» давньоруська
*mor-/mer- «смерть, мерти» індоєвропейська
mãras «смерть, мор, чума» литовська
мор македонська
морujа «тс.» македонська
mór «мор» нижньолужицька
mor польська
morъ «смерть, пошесть» праслов’янська
мор російська
мȏр «смерть» сербохорватська
mor словацька
pomór «убивство; умирання» словенська
моръ «чума» старослов’янська
мòриja «мор; чума» українська
mor чеська
*mer-ti «мерти» ?

сми́рна «підмаренник м’який, Galium mollugo; настурція лісова, Nasturtium sylvestre» (бот.)

не зовсім ясне;
вважається результатом перенесення на ці рослини назви ароматичної смоли сми́рна (Фасмер ГСЭ III 187–188);
мотивація перенесення неясна;
може бути результатом зближення з цією назвою народної назви [маренник] «підмаренник» (пор. р. [марена́] «підмаренник м’який», бр. мару́на «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Galium verum L.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мару́на білоруська
мір білоруська
марена́ російська
сми́рна українська
маренник «підмаренник» (пор. р. [марена́] «підмаренник м’який», бр. мару́на «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Galium verum L.) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.