МІМ — ЕТИМОЛОГІЯ

мім «народна вистава в давній Греції і Римі; актор такої вистави; актор, що володіє мімікою»

запозичення з французької мови;
фр. mime «мім», mimique «міміка; мімічний» походять від лат. mῑmus «мім», mῑmῑcus «мімічний», які зводяться до гр. μĩμος «мім», очевидно, запозичення невідомого походження;
р. болг. мим, бр. мім, п. ч. mim, слц. слн. mím, вл. mima, м. мимика, схв. мȗм;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мимикува́ти «виражати щось за допомогою міміки»
мі́мік
мі́міка
мімі́ст
мімі́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мім білоруська
мим болгарська
mima верхньолужицька
μĩμος «мім» грецька
mῑmus «мім» латинська
мимика македонська
mim польська
мим російська
мȗм сербохорватська
mím словацька
mím словенська
mime «мім» французька
mim чеська
mimique «міміка; мімічний» ?
mῑmῑcus «мімічний» ?

ми́мо «повз»

псл. mimo, пов’язане з основою дієслова mijati «минати», minǫti «минути»;
р. болр. ми́мо, бр. мі́ма, др. мимо, п. ч. слц. нл. mimo, вл. njmo, схв. мȕмо, слн. mimo, стсл. мимо;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мі́ма білоруська
njmo верхньолужицька
мимо давньоруська
mimo нижньолужицька
mimo польська
mimo праслов’янська
ми́мо російська
мȕмо сербохорватська
mimo словацька
mimo словенська
мимо старослов’янська
mimo чеська
mijati «минати» ?
minǫti «минути» ?
ми́мо ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України