МОТОРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставляється з мота́ти, мета́ти, лит. matarúoti «махати (бичем), вертіти (хвостом)»;

не зовсім ясне;

р. [мо́то́рный] «тс.; здібний, умілий; хоробрий, сильний; веселий, балакучий», [мото́рить] «багато говорити», бр. [мато́рны] «спритний, жвавий», п. [motorny] «спритний, меткий», ч. слц. nemotorný «незграбний»;

запозичення з німецької мови;

нім. Mótór, як і англ. motor, фр. moteur, походить від лат. motor «той, що рухає», пов’язаного з movere «рухати, рухатися»;

р. болг. мото́р, бр. мато́р, п. ч. слц. вл. motor, м. мотор, схв. мòтōр, слн. motór;

результат скорочення слів мото́рний, моторизо́ваний і мотоцикле́тний, похідних від мото́р, мотоци́кл (див.);

р. болг. схв. мото-, бр. мота-, п. ч. слц. слн. moto-;

неясне;

можливо, пов’язане з мути́ти;

р. [мо́торный] «нестерпний, огидний, набридливий», му́торный «неприємний, тривожний», [мо́тросно] «сумно, нудно», [мото́ри́ть] «нудити, мутити», [муто́рить] «тс.», бр. мо́ташны «нудотний»;