МОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бре (приспів у піснях: гей, море, бре!], брей «тс.», [бре] (вигук звертання; часто вживається як засіб інтимізації мови)

пов’язане (в українській і польській мовах через молдавське і румунське посередництво,– пор. молд. бре, вигук звертання, рум. bre «тс.») з гр. μπρέ (виг.) «ну, гей, ей, ти що», яке походить від μορέ «дурню», кличної форми до μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох», можливо, спорідненого з дінд. mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-);
пор. болг. морe (вигук до чоловіків), мори (вигук до жінок), тур. bre (виг.) «ти що, гей, ей, ну» (з гр.);
n. bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.), болг. бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення – «гей»; незадоволення–«ах, ой, ex»; сполучник), брей (виг.), м. бре (виг.) «ого, егe, гей, ей, слухай» (при звертанні до чоловіків), схв. брȅ (виг) «хіба, невже, ну», брȇ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брє «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
морe (вигук до чоловіків) болгарська
бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення -- «гей»; незадоволення--«ах, ой, ex»; сполучник) болгарська
μπρέ «ну, гей, ей, ти що» (виг.) грецька
mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-) давньоіндійська
бре «ого, егe, гей, ей, слухай» (виг.)(при звертанні до чоловіків) македонська
брȅ «хіба, невже, ну» (виг) сербохорватська
bre «ти що, гей, ей, ну» (виг.)(з гр.) турецька
брей (виг.) українська
брȇ українська
μορέ «дурню» ?
μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох» ?
морe (вигук до чоловіків) ?
мори (вигук до жінок) ?
bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.) ?

мор «пошесть»

іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́мі́рки «курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий «щуплий, дрібний» (про зерно)
замі́ркуватий «тс.»
замі́рок «щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р «масова загибель риби»
замо́ра «виснажена істота»
за́морка «лялечка комахи»
замо́рух «пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра «втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний «виснажувальний»
измор «втома»
мір
мо́рений «стомлений, знесилений»
мори́лка «їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник «той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину» (спец.)
мори́льня «місце, де морять деревину»
мори́ти «труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця «тс.»
морови́ця «жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха «гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця «тс.»
пам «мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра «тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мор (заст.) білоруська
мор болгарська
мори́я «тс.; епідемія, чума» болгарська
mór «мор» верхньолужицька
măraḥ «смерть, мор» давньоіндійська
моръ «смертельна хвороба» давньоруська
*mor-/mer- «смерть, мерти» індоєвропейська
mãras «смерть, мор, чума» литовська
мор македонська
морujа «тс.» македонська
mór «мор» нижньолужицька
mor польська
morъ «смерть, пошесть» праслов’янська
мор російська
мȏр «смерть» сербохорватська
mor словацька
pomór «убивство; умирання» словенська
моръ «чума» старослов’янська
мòриja «мор; чума» українська
mor чеська
*mer-ti «мерти» ?

мо́ра «муар» (текcт.)

через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нім. Mohr «тс.» походить від англ. mohair «тканина з шерсті ангорської кози», яке зводиться до ар. mukhayyar «тс.»;
п. mora «муар», ч. mór «вид тканини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

море́вий «муаровий»
моро́вий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mohair «тканина з шерсті ангорської кози» англійська
mukhayyar «тс.» арабська
Mohr «тс.» німецька
mora «муар» польська
mór «вид тканини» чеська

мо́ра «кошмар; домовик»

пов’язується також з псл. mara «мара, привид», mořiti «морити» (Schuster-Šewc 185–186; Holub–Kop. 235; Младенов 304);
споріднене з двн. дісл. дангл. mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його», нвн. Mahr «кошмар», далі, можливо, з лтс. mârnîtiês «нав’язуватися», ірл. morrῑgain «королева духів»;
псл. mora «нічний привид, кошмар»;
p. кики́-мора «нічний привид, домовик», п. mora «кошмар», zmora «тс.», ч. můra «кошмар; нічний метелик», слц. mora, mura «тс.», нл. morawa «кошмар», болг. мора́, м. мора, схв. мòра, слн. môra «тс.», с.-цсл. морa «відьма»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мора́ болгарська
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його» давньоанглійська
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його» давньоверхньонімецька
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його» давньоісландська
morrῑgain «королева духів» ірландська
mârnîtiês «нав’язуватися» латиська
мора македонська
morawa «кошмар» нижньолужицька
Mahr «кошмар» нововерхньонімецька
mora «кошмар»«тс.» польська
zmora «кошмар»«тс.» польська
mara «мара, привид» праслов’янська
mora «нічний привид, кошмар» праслов’янська
морa «відьма» сербо-церковнослов’янська
мòра сербохорватська
mora «тс.» словацька
mura «тс.» словацька
môra «тс.» словенська
můra «кошмар; нічний метелик» чеська
mořiti «морити» ?
кики́-мора «нічний привид, домовик» ?

глузомо́р «вид картопляної плісняви, Rhizosporium (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» (бот.)

складне утворення, першим компонентом якого є та сама основа, що й у [глуза́вці], a другим – віддієслівна основа мор, повʼязана з мори́ти, ме́рти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глуза́вці ?
мор ?
мори́ти ?
ме́рти ?

кошма́р «гнітюче, страшне видіння; щось жахливе, огидне, гнітюче»

фр. cauchemar «тс. » є складним утворенням, перша частина якого походить від фр. ст. chaucher «давити, тиснути», caucher «тс.», пов’язаного з лат. calx «п’ята», з яким споріднені лит. kùlšė «стегно», kùlšis «тс.», укр. ку́льша, а друга частина постала з снідерл. mâre «нічна примара», з яким пов’язані нім. Mahr «кошмар; задуха», п. [mora] «примара», укр. [мо́ра] «тс.»;
запозичення з французької мови;
р. кошма́р, заст. кошема́р, бр. кашма́р, п. koszmar, ч. košmar, болг. кошма́р, м. кошмар, схв. кòшмāр;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кашма́р білоруська
кошма́р болгарська
calx «п’ята» латинська
kùlšė «стегно» литовська
kùlšis «тс.» литовська
кошмар македонська
Mahr «кошмар; задуха» німецька
mora «примара» польська
koszmar польська
кошма́р російська
кошема́р (заст.) російська
кòшмāр сербохорватська
mâre «нічна примара» середньонідерландська
ку́льша українська
мо́ра «тс.» українська
cauchemar «тс. » французька
chaucher «давити, тиснути» (ст.) французька
chaucher «давити, тиснути» (ст.) французька
košmar чеська

мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»

припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
не зовсім ясне;
псл. mara «привид»;
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мареві́ти «мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий «мрійливий; який марить»
ма́рево «міраж; примара; сухий туман»
маре́нник «страховище»
ма́ри «мрії»
ма́рина́ «мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити «мріяти»
ма́ритися «уявлятися»
марли́вий «мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник «біс»
обмара «привид»
обма́ри́ти «ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ма́ра «мрія» білоруська
ма́ра «страх уві сні, кошмар» болгарська
womara «півсон, запаморочення» верхньолужицька
мара «сновидіння, забуття» давньоруська
mara «сновидіння, привид» польська
mara «привид» праслов’янська
мара́ «туман; привид» російська
mariť sa «ввижатися, маритися» словацька
мара́ «привид» українська
мара́ «сонливість; примара» українська
мараня́ «спека, задуха; марево» українська
ма́рний ?
мори́ти ?
ме́рти ?
ма́яти ?
мани́ти ?
маха́ти ?
І ?
І ?

мару́на «Pyrethrum Scop. (Chrysanthemum); [(види ромашки) Matricaria eximia Hort., M. maritima L. Mak]» (бот.)

неясне;
зіставлялося (Zubatý St. a čl. І 2, 80 – 83) з псл. marati, mořiti, укр. мара́ти. р. морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» як позначення різних рослин, що містять фарбувальні та інші специфічні соки;
припускається (Machek Jm. rostl. 201) виникнення шляхом метатези з лат. (mentha) romana «римська (м’ята)»;
п. maruna «маруна, Pyrethrum Scop.; ромашка; роман», ч. ст. maruna «шандра, Marrubium L.», слц. [marjunga] «маруна». majrunga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

марона «тс.»
мару́нка «Pyrethrum Scop.; [ромашка, Matricaria eximia Hort. Mak; роман римський, Anthemis nobilis L. Mak]»
мару́нька «маруна дівоча, Pyrethrum parthenium Smith»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
romana «римська (м’ята)» (mentha) латинська
maruna «маруна, Pyrethrum Scop.; ромашка; роман» польська
marati праслов’янська
морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» російська
marjunga «маруна»«тс.» словацька
морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» українська
maruna «шандра, Marrubium L.» чеська
mořiti ?
морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» ?
maruna «шандра, Marrubium L.» ?

мерча́ «морська свинка, кавія, Cavia Pall.» (зоол.)

зміна кореневого голосного могла бути підтримана також впливом з боку нім. Mérschwein «тс.»;
результат видозміни деетимологізованих звукових форм [морща́, морща́к] «тс.», зближених з основами дієслів мори́ти, ме́рти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мирща́к
мірча́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Mérschwein «тс.» німецька
морща́ «тс.» ?
морща́к «тс.» ?
мори́ти ?
ме́рти ?

морг «міра землі, що дорівнює 0,57 га» (заcт.)

н. Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» споріднене з діcл. morginn «ранок», гот. maúrgins «тс.», лит. mérkti «блимати; жмурити», псл. *morkъ, укр. мо́рок;
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
р. морг, мо́рга, бр. морг, п. mórg, morga, cлц. [morg];
Фонетичні та словотвірні варіанти

мор «тс.»
морг «тс.; нивка, вузька грядка О»
мо́рга «морг»
морґува́ти «ділити на морги»
му́рґа «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
морг білоруська
maúrgins «тс.» готська
mérkti «блимати; жмурити» литовська
Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» німецька
mórg польська
morga польська
morg cлц. польська
*morkъ праслов’янська
морг російська
мо́рок українська
мо́рга українська
morginn «ранок» ?

мори́вниця «пустунка»

можливо, пов’язане з мор, мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»);
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мор ?
мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»). ?

мору́ха «порхавка, Calvatia gigantea Fr. (Bovista gigantea)» (бот.)

пов’язане з мори́ти як назва неїстівного (в зрілому стані) гриба;
пор. іншу його назву [морова губка];
р. [мортау́ха] «отруйний гриб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

моро́ха
морю́ха «ТС.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мортау́ха «отруйний гриб» російська
мори́ти (в зрілому стані) ?
іншу ?

лукомо́р «гриб Rhizoctonia Dec.» (бот.)

складне утворення з основ іменника лук «часник, цибуля» і дієслова мори́ти;
можливо, слово є калькою відповідних назв у західноєвропейських мовах, пор. нім. Safrantod, фр. mort du saffran «Rhizoctonia crocorum DC.» (букв. «смерть шафрану»);
назва зумовлена тим, що цей гриб паразитує на коренях, коренеплодах деяких рослин, зокрема цибулинних, знищуючи їх;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лукомір «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Safrantod німецька
лук «часник, цибуля» українська
мори́ти українська
mort du saffran «Rhizoctonia crocorum DC.» (букв. «смерть шафрану») французька

па́морка «мертва голова, ахеронція, Acherontia Lasp.» (ент.)

похідне утворення від мори́ти;
назва зумовлена своєрідним малюнком на тілі метелика між крилами, схожим на людський череп (символ смерті), звідки також і назва мертва голова (Горностаев 238);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мори́ти українська

умо́рхати «утомити, сильно зморити»

не зовсім ясне;
можливо, нерегулярне афективне утворення від [мори́ти] «виснажувати», пор. [мо́рений] «стомлений, знесилений», [змо́ра] «втома»;
менш імовірний зв’язок з коренем морх-, наявним у словах [змо́рхнутися] «морщитися», помо́рхнути, [мо́рхлий] «зморшкуватий, зморщений»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мори́ти «виснажувати» українська
мо́рений «стомлений, знесилений» українська
змо́ра «втома» українська
змо́рхнутися «морщитися» українська
помо́рхнути українська
мо́рхлий «зморшкуватий, зморщений» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.