МОМЕНТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
моме́нт
запозичення з німецької мови;
нім. Momènt походить від лат. momentum (‹*movimentum) «мить, момент, рушійна сила», пов’язаного з moveo «рухаю»;
р. болг. м. моме́нт, бр. мо́мант, п. ч. слц. вл. moment, схв. мòмен(а)т,слн. momènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
момента́льний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мо́мант | білоруська |
моме́нт | болгарська |
moment | верхньолужицька |
momentum «мить, момент, рушійна сила» (‹*movimentum) | латинська |
моме́нт | македонська |
Momènt | німецька |
moment | польська |
моме́нт | російська |
мòмен (а)т | сербохорватська |
moment | словацька |
momènt | словенська |
moment | чеська |
moveo «рухаю» | ? |
мент «дуже короткий проміжок часу» (розм.)
очевидно, результат скорочення слова моме́нт;
для р. мент припускається також контамінація з мину́та;
р. [мент, минт, ме́нтом], ч. [ment] (y виразі [ani m.] «зовсім нічого»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вмент
«дуже швидко»
уме́нт
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мент | російська |
мину́та | російська |
мент | російська |
минт | російська |
ме́нтом | російська |
моме́нт | українська |
ment (y виразі [ani m.] «зовсім нічого») | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України