МОЖЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

могти́

псл. *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»), пов’язане з migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»), mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»);
споріднене з гот. двн. magan «могти», гот. mahts, «сила», двн. maht «тс.», нвн. mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»), лит. magëti (mëgti) «подобатись», mãginti «вабити», magùs «привабливий», moketi «уміти»;
р. мочь, бр. магчы́, др. мочи, п. вл. нл. móc, ч. moci, слц. môcť, болг. мо́га, м. може, схв. мòћu, слн. môči, стсл. мошти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бути спроможним»
вмоготу́
вмо́гу «тс.»
возмо́га «можливість» (заст.)
домага́тися
домогти́ся
Ж
замага́ти «тс. Ж; перемагати, пересилювати Me»
замога́ти «бути спроможним»
замо́жний
заможні́ти
змага́тися «тс.» (недок.)
змо́га
змогну́тися «зібратися з силами; спромогтися; знемогти»
змогти́ «зуміти»
змогти́ся «спромогтися; посилитися; знемогти»
змогчи́ся «зібратися з силами, спромогтися; знемогти»
змо́жний «можливий»
змо́жність «можливість; могутність; засоби»
змочи́ся «тс.»
знема́ганий «виснажений»
знемага́ти(ся)
знемо́га «знемога»
знемо́га
знемога́ти
знемогти́(ся)
знемо́жений
знемо́жень «тс.»
знеможі́ти
знеможі́ти
знемочи́
міжни́й «могутній»
міч «сила» (заст.)
мо «може; мабуть»
мо́га́
могота́
могти́ся (безос. мо́жеться)
могу́тній
могу́тність
могутні́ти
могутні́шати
могу́ття
могу́чий
могчи́
мож «можна»
мо́же
може́бний «можливий»
можливий
можли́вість
можли́во
мо́жна
мо́жний «могутній, заможний; [можливий]» (заст.)
мо́жність «могутність; заможність; [можливість; засоби]»
можні́ти «могутніти; багатіти»
мо́жно
моч «міць»
мочи́
невмі́ч «не під силу»
незаможник
незамо́жництво
не́міч
не́мічний
немо́га «повне безсилля; незмога; [неможливість; недолугий, каліка Ж]»
немогну́ти «знемагати; хворіти»
немогота́
немогу́щий «бідний, незаможний»
немо́жний «безсилий, безправний; [немічний, неможливий]» (заст.)
немочи́
немошни́й «немічний, безсилий»
не́мощі
не́мощний «немічний»
не́мо́щни́й «тс.»
немо́щник «хворий»
онемочи́
онемощі́ти «тс; збідніти»
промага́ти «тс; залишатися в силі»
промі́жний «спроможний»
про́міжно «можливо»
промога «спроможність»
промогти́
промогти́ся «перенапружитися; надірватися»
промогчи́ся
промо́жність «тс.»
промочи́ся «тс.»
розмага́ти «розслаблювати»
розмо́га «сила, міць»
спромага́тися
спромо́га
спромогти́ся
спромо́жнє «заможно»
спромо́жний
спромо́жність
спромочи́
спромочи́ся «спромогтися»
уможли́вити
унеможли́вити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
магчы́ білоруська
мо́га болгарська
móc верхньолужицька
magan «могти» готська
mahts готська
magan «могти» давньоверхньонімецька
maht «тс.» давньоверхньонімецька
мочи давньоруська
magëti «подобатись» (m$ëgti) литовська
може македонська
móc нижньолужицька
mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг») нововерхньонімецька
móc польська
*mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати») праслов’янська
мочь російська
мòћu сербохорватська
môcť словацька
môči словенська
мошти старослов’янська
moci чеська
migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки») ?
mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо») ?
mãginti «вабити» ?
magùs «привабливий» ?
moketi «уміти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.